Тренування до знемоги, трансфери для глибини складу та приборкання норовливого: як Конте змінює Тоттенгем

Лондонський Тоттенгем уже розпочав передсезонну підготовку. Вона почалася в Південній Кореї, і сам Хен Мін Сон привітав команду табличкою "Welcome to Seoul" — але на цьому приємні моменти для більшої частини складу закінчилися.

Тому ж Сону навіть рідні краї не допомогли залишитися у свідомості під час одного з тренувань. Конте наказав своїм гравцям зробити 42 кола стадіоном. Італієць у фірмовій манері підтягує фізичну підготовку гравців, щоб покращити пресинг. Проте роботою тренера з наявним підбором гравців підготовка Тоттенгема до чергового сезону не обмежується.

Рішарлісон як додаткова опція в атаці

Гравець збірної Бразилії. Ще дуже молодий (25 років), але вже дуже досвідчений (Тоттенгем навіть в АПЛ стане його третьою командою). Дуже універсальний і чудово доповнює партнерів з атаки. У такій ситуації єдине, що дивує у трансфері – що такий гравець у принципі виявився на ринку, відкритим для покупців. Але Евертону терміново було потрібно когось продати, щоб вписатися у фейр-плей.

Може виникнути питання в тому, навіщо Тоттенгему ще один форвард, після історичного сезону Сона і просто відмінного – Кейна та Кулушевскі. Але з огляду на те, що клуб відібрався до Ліги чемпіонів, таке питання всередині клубу навіть не порушувалося. При новому графіку у Тоттенгема регулярно будуть два складні матчі на тиждень – і, щоб грати в три форварди в такому режимі, потрібно просто мати більше трьох форвардів. Бергвейн вже повернувся в Аякс – а при виборі між Рішарлісоном і Бергвейном, думаю, переважна більшість висловилася б за бразильця.

Рішарлісон раніше грав у АПЛ лише за команди, які йому гранично не підходили. Просто дуже слабкий Вотфорд, часто жорстко оборонний і теж слабкий Евертон – такі команди залишали за лінією м'яча по 8-9 чоловік і змушували бразильця отримувати м'яч у районі центрального кола. А тренери збірної Бразилії тому й довіряли йому, що в умовах перманентної атаки Рішарлісон набагато корисніший. Він чудово грає другу скрипку, вміє віддати останній пас – і якщо допомагає претендувати на бомбардирські рекорди Неймару, може допомогти і Кейну.

"Курка" для Тоттенгема

Саме "Куркою" в дитинстві називали Івана Перишича, що з урахуванням емблеми Тоттенгема робить його трансфер гранично символічним. А його позиція робить перехід Івана навіть важливішим для майбутнього проекту, ніж багатомільйонний трансфер Рішарлісона.

Для гри Конте неймовірно важливою є функція латералей. Вони – основний засіб доставки м'яча в атаку (до речі, з великою ймовірністю саме тому клуб не став брати участь у гонці за Еріксеном, для якого повернення в Тоттенгем було б найбільш логічним кроком), завдяки їхнім рейдам флангами Тоттенгем виснажує одну оборону за іншою. При цьому Конте може адаптувати під цю позицію гравця, не знайомого раніше з грою латераля, як він це зробив із Віктором Мозесом у Челсі. Але також для нього надзвичайно важливою є можливість працювати саме зі знайомим гравцем: саме тому він просив придбати того ж таки Мозеса в Інтер.

Перишичу вже 33 роки, і якби не Конте, ще одне запрошення до топ-клубу він міг би і не отримати. Але на його боці досвід, який у його конкретному випадку – більший, ніж просто цифри у паспорті. Досвід Івана просто унікальний: він грав в Інтері, Баварії, Борусії (Д), та й Вольфсбург під час його виступів ставав віце-чемпіоном Німеччини.

За плечима Івана адаптація до моделей Манчіні та Фліка, Спаллетті та Конте. Період у дортмундській Боруссії, в Юргена Клоппа, вийшов для нього не дуже вдалим, але, мабуть, дуже багато чому навчив хорвата. Після цього він став універсальним солдатом, який став у пригоді будь-якій команді, незалежно від імені чемпіонату, тренера та партнерів. Конте таким чином набуває ідеального виконавця під конкретні завдання – і це, до речі, демонструє ще й ступінь довіри самому Конте.

Зміцнити та поглибити

Інші трансфери пов'язані саме з бажанням добре відпрацювати два турніри. Зараз здається, що грудень, листопад, жовтень 2021-го були в минулому житті, але взагалі ціла низка дублерів Тоттенгема саме тоді продемонструвала свою повну неспроможність – у рамках Ліги конференцій. Невихід із групи з Вітессом та Мурою – справді привід оновити та покращити гравців найближчої підміни.

Ціла низка майбутніх дублерів Тоттенгема настільки хороша, що безліч ресурсів зараз розмірковують про них як про основні. Ів Біссума чудово показував себе в Брайтоні і, хоча в Тоттенгемі він навряд чи гратиме постійно, за живих Бентанкур і Хойберга, в потрібний момент він, безумовно, здатний зіграти на високому рівні і нічого не зіпсувати. Фрейзер Форстер виглядає чудовим ходом для підміни Льорісу: він і в Саутгемптоні заслуговував грати в основі більше, ніж улюбленець Хайзенхюттля Маккарті.

Ось у Клемана Ленгле останні роки вийшли дуже важкими. Так, він був захисником Барселони та збірної Франції, але також був слабкою ланкою та причиною невдач цих команд. Тоттенгем орендує його разом із цілим шлейфом дурних помилок та провалених сезонів. Орендує, тому що для Конте життєво необхідна опція регулярно грати з трьома центральними захисниками, а трьох надійних захисників, навіть після викупу Ромеро, Тоттенгем не має.

Але, з іншого боку, при Конте саме захисники неодноразово демонстрували найкращу форму в кар'єрі – отже, можливо, в кар'єрі Ленгле можна чекати на ренесанс. Так само, як його можна чекати від Еріка Дайєра – чи, можливо, найкращих років у кар'єрі Давінсона Санчеса... Загалом, Тоттенгем входить у сезон із вибором людей, здатних зіграти в центрі оборони – а гравців основи та дубля визначать якраз передсезонна підготовка та старт сезону.

Тут важливо відзначити, що можливість так якісно зміцнювати запас Тоттенгема з'явилася завдяки викупу гравців основи. Крістіан Ромеро та Бентанкур вже викуплені, з Кулушевські того ж не сталося лише тому, що його з самого спочатку було орендовано на півтора роки. І це гарна нагода поговорити про головну, практично революційну зміну в Тоттенгемі при Конте.

Старий президент, новий президент

Ми всі звикли до того, наскільки моментально Конте змiнює клуби. Наскільки краще збудованими вони стають в обороні, як ефективніше жалують контратаками, наскільки невтомними стають у пресингу... Все це чекає і Тоттенгем, а багато з цього помітно і по першій половинці сезону – але, на мій погляд, найочевидніший і якісніший прогрес клубу за нього пережив посаді президента.

Ніхто не керує клубом сьогоднішньої АПЛ так довго, як Даніель Леві: головою правління "шпор" він став у 2001-му. За цей час клуб пережив величезний прогрес, від боротьби за першу десятку Прем'єр-ліги ставши справжнім топ-клубом, побачивши фінал ЛЧ та фініш у першій трійці чемпіонату – але хвалили Леві за будь-що, крім того, за що його дійсно варто було хвалити.

Наприклад, фірмовою фішкою Леві була торгівля за гравців в останні дні, навіть години трансферного вікна. У момент, коли трансферне вікно близько до закриття, він починав торгуватися за кожен фунт – і, як правило, купував дешевше і продавав дорожче, ніж спочатку хотів клуб з іншого боку угоди. За такі трансфери, як Еріксен за 12.74 млн. фунтів, Леві зазвичай зустрічав дифірамби. Мало хто замислювався, що заграти в новому клубі не те що після передсезонки, а навіть після стартових 3-4 турів, взагалі-то дуже складно – і скільки новачків Тоттенгема так і не заграли саме тому.

Інша риса Леві – проста скнарість, коли справа стосується необхідності посилюватися – взагалі увійшла до приказки. Трансферна пасивність влітку 2018-го, коли клуб після першого в історії сезону і з плей-офф ЛЧ, і з фінішем у топ-4 посилився приблизно як команда Чемпіоншипу (Кемерон Картер-Вікерс із “Свонсі”, Джош Онома із “Шефілд Уенсдей”) та Олівер Скіпп з молодіжки – це весь список придбань), схоже, зіграла фатальну роль для історичного розвитку клубу. Так, наступний сезон команда закінчила аж у фіналі ЛЧ, але стала набагато слабше виступати у чемпіонаті й дивом зачепилася за четвірку. Глибини складу бракувало, і дуже короткий склад почав регулярно спотикатися об середняків.

Наразі, після двох сезонів без ЛЧ, Леві готовий діяти інакше. Хтось назве це “навчається”, хтось скаже “терпить Конте”, але суть не змінюється. Ціла низка новачків прибула до нового тренера ще до першого матчу передсезоння. Дуже класні, дорогі хоча б у плані зарплати гравці приїхали без гарантії місця в основі, щоб забезпечити конкуренцію, дати тренеру більше опцій для довгої дистанції сезону.

Такі речі є абсолютно нормальними для топ-клубів, але Тоттенгемові потрібно було підписати Конте, щоб почати діяти як топ-клуб.