Звільнення Фліка, як сигнал до необхідності змін у збірній Німеччини: розбираємо зміну головного тренера "манншафт"
В збірній Німеччини відбулася зміна головного тренера. На початку осіннього збору Ганс-Дітер Флік залишив свою посаду через невдалі результати колективу та став першим наставником, якого було звільнено із "бундестім". Чи заслужене це звільнення? У цьому матеріалі спробуємо розібратися.
Контекст цього рішення DFB
Подібний рух напрошувався на протязі довгого часу. Наставник прийняв "бундестім" одразу після невдалого чемпіонату Європу, коли Йоахім Льов та його команда поступилися Англії у 1/8 фіналу. На той момент був також провальний чемпіонат світу 2018 року та деякі інші невдачі, тому запрошення його колишнього помічника на цю посаду сприймалося, як очевидний крок вперед. Ганс-Дітер непогано себе зарекомендував у Баварії, з якою він здобув "требл" у сезоні-2019/20, а також був мостиком між футболістами та тренерським штабом на переможному ЧС-2014 у Бразилії. Якраз покращення стосунків у роздягальні мало бути одним з фундаментальних базисів в подальшому, бо з цим були проблеми.
Початок вийшов доволі непоганим, Німеччина впевнено завершила відбіркову групу на мундіаль у Катарі, де зазнала єдиної поразки від Північної Македонії ще за Йоахіма Льова, проте далі було вже не так яскраво. В Лізі Націй стався провал у квартеті із Італією, Угорщиною та Англією. Лише одна перемога та чотири нічиїх, причому не завжди із хорошою грою, занадто посередній результат для такого видатного колективу. Додалася ще і невдача на чемпіонаті світу, і ось ми маємо кульмінацію цієї пригоди.
Подальші невдалі матчі були лише очевидним продовженням кризи у збірній, а не головною причиною звільнення тренера
У попередньому блоці спеціально не було мови про товариські зустрічі в рамках підготовки до домашнього чемпіонату Європи, тому що вони стали лише вирішальним фактором на користь подібних перестановок у "манншафт". Проте в той же час про них варто сказати окремо, бо ці поєдинки мають не просто статус тренувань із підвищеною відповідальністю. В німецькій пресі та фанатському ком'юніті традиційно приділяється велика увага великим турнірам, котрі проводяться в країні. На це робиться велика ставка та прикладається багато зусиль. Тому невдача на подібних форумах сприймається дуже болісно та серйозно.
Щось подібне було, наприклад, перед ЧС-2006, де молода команда на чолі із Юргеном Клінсманном дійшла до півфіналу турніру. Це дуже важливий момент, тому кожна невдача напередодні подібних першостей розглядається більш детально.
А коли до цього додається відвертий провал по грі, потрібно приймати рішучі міри. Було враження, що Ганс-Дітер до того ж посварився із деякими футболістами чи принаймні викликав недовіру своїми рішеннями, хоча якихось прямих конфліктів поки що не було. Не забуваємо, що Фліка багато хто називає достатньо виваженим і відкритим до гравців наставником. Проте якісь невеликі підводні камені також могли мати місце у цій ситуації.
Були сподівання, що вдасться покращити виступи Німеччини, втім невдача цього проекту була очевидна ще після невдалого мундіалю та наступних товариських зустрічей, де впевнено поступалися Бельгії і Колумбії.
В чому причина даної невдачі?
У цьому матеріалі ми вже розбиралися детально, як грає команда під керівництвом Гансі Фліка. Тому сконцентруємося на більш актуальних матчах. Якщо говорити про претензії до тепер вже попереднього тренерського штабу варто зазначити кілька тез. Почнемо з основного складу. Ви здивувалися, що він є?
Не дарма, бо з моменту свого призначення головний тренер та його помічники використали шість схем – 4-4-1-1, 4-2-3-1, 3-4-2-1, 4-4-2, 4-3-3, 3-5-2 та численну кількість футболістів, проте не зуміли найти оптимальний баланс.
Жодного разу Німеччина не повторила стартовий склад у двох матчах поспіль. Ні в товариських, ні в офіційних зустрічах. Спочатку це виглядало цілком нормально. Потрібно було знайти оптимальні "11", котрі стануть базовими у команді, втім йшов час, а кістяк далі не прослідковувався. Особливо були питання до захисту. В обороні було використано одразу 17 футболістів. Ні, це не звична історія для збірних, навіть якщо подивитися на дистанцію у практично два роки Ганса-Дітера Фліка.
Така неймовірна плинність кадрів як правило може відбуватися, коли немає визначеності з основними принципами, на яких побудована гра того чи іншого колективу. Пресинг та деякі інші тактичні напрацювання виглядали непогано, проте у цьому не прослідковувалося тенденцій. Улюблені Фліком 4-2-3-1, котрі працювали у Баварії, не можна було повноцінно перенести до "манншафт". Головним чином через відсутність якісного форварда. Тімо Вернер, Ніклас Фюллькруг та інші не могли в повній мірі давати ті якості, що були у Роберта Левандовські. Тімо – профайл бомбардира, якому потрібно трохи більше свободи та можливості не діяти в суто обмеженій ролі, а Ніклас не отримав повноцінну довіру тренерського штабу.
Далі повстало питання, як формувати лінію півзахисту, тому що вінгери у такій структурі повинні створювати ширину та мають часто більш традиційні функції, а вибір на цій позиції у Німеччини непоганий. Інтегрувати у склад одночасно Йозуа Кімміха, Леона Горецку та Ілкая Гюндогана було дуже важким завданням. Йозуа та Леон не грають "десятку", це більше опорні півзахисники чи "вісімки", котрі починають атаки або дають другий темп, проте не піднімаються вище на регулярній основі. Ілкай більш націлений на чужі ворота футболіст, втім його також потрібно грамотно використовувати. Тому під нападником потрібно було або робити ставку на Томаса Мюллера чи Флоріана Вірца, або змінювати схему.
Були спроби використовувати схему 4-3-3, проте знову ж таки відсутність забивного форварда відчувалася і доводилося проводити певні експерименти із одночасною зв'язкою Тімо Вернера та Нікласа Фюллькруга, хибною "дев'яткою" Каєм Гаверцем та іншими.
Повертаючись до оборони німців потрібно відзначити, що Гансі робив ставку на проактивність центральних захисників та швидкісні фланги. Із першим проблем як таких не мало бути, Ніко Шлоттербек чи Ніклас Зюле, наприклад, грають саме у такому стилі в Боруссії Дортмунд, є також інші топові гравці за цим показником, другий пункт також виглядав очевидним, бо Давід Раум саме тоді почав активно виступати у складі Гоффенгайма, а потім і Лейпцига, демонструючи чудовий баланс атаки та оборони зліва, а справа були свої варіанти. Ця позиція була дещо проблемною, тому що на ній використовувалися латералі різних профайлів, більшість з яких могла застрягати у високій позиції та неякісно давати команді об'єм вперед – назад.
Гансі вирішив спробувати грати у три захисника, що було логічним кроком у даній ситуації, проте і тут не спрацювало. Нічия з Україною і дві поразки від Польщі та Колумбії, після чого знову перейшли на 4-2-3-1. Награвали зліва в обороні центрального захисника Ніко Шлоттербека, а справа Йозуа Кімміха, проте чергові спроби налагодити гру в захисті вийшли невдалими. Поразка від Японії і підсумкове звільнення.
Давайте розберемо пропущені голи у тому поєдинку.
Центрбека дортмундської Боруссії двічі пройшли на його фланзі та виконали крос до штрафного майданчика, а сама не надто зіграна зв'язка Зюле та Антоніо Рюдігера часто втрачала орієнтири та занадто пасивно грала проти опонента.
У другому таймі вийшов Робін Госенс, проте він привіз один з голів, а Кімміх також нічого не показав на протязі всього матчу.
Знову ж таки, якщо була ідея із переходом на структуру з трьома центральними захисниками, чому не використовувався нинішній гравець Уніона, який краще виглядає якраз в ролі вінгбека, навіть не дивлячись на конкуренцію із Давідом Раумом. В такій же ролі комфортно і Йонасу Гофманну.
Як бачимо, є питання, багато різноманітних та конкретних, на які немає відповіді. Підбір нинішніх футболістів збірної Німеччини потребує більш гнучкої моделі гри, де можна спробувати максимізувати якості більшості важливих гравців колективу.
Саме тому провал Ганса-Дітера Фліка вийшов передбачуваним та логічним. Тому що було зрозуміло, що він може і добрий мотиватор, проте не надто тактично різноманітний тренер.
Який потенційний кандидат підійде найкраще?
Очевидна кандидатура – Юліан Нагельсманн. Молодий спеціаліст перебуває без роботи після звільнення з Баварії та є втіленням сучасного наставника із вмінням побудувати колектив-трансформер, який не буде залежати від певних футболістів та контексту. Проте далеко не факт, що він погодиться очолити "бундестім", до того ж побудувати систему у національних збірних набагато важче через брак часу на цей довгий процес, отже грамотно підготуватися до Євро-2024 може і не вийти. Варто враховувати цей фактор.
Є кандидатури Луї ван Гала, Олівера Гласнера, Маттіаса Заммера, Фелікса Магата. Втім, якщо робити крок вперед та стабілізувати результати потрібен саме більш різноманітний тактично фахівець. Колишній тренер Айнтрахту підходить на цю роль, він вміє ставити командам чудовий пресинг та стиль. Що до його голландського колеги можна сказати, що це буде хороший варіант на тут і зараз. Навіть із посередніми складами збірної Нідерландів йому вдавалося доходити до високих стадій чемпіонатів світу, є якісна кар'єра і в клубному футболі. Можна попрацювати до завершення континентального форуму, а далі як буде.
Деякий час на покращення гри є, тому потрібно діяти оперативно. Потрібні зміни, а щоб вони відбулися, необхідно робити рішучі кроки.