Football.ua

Гарет Бейл: безумовна легенда, "затьмарена гольфом"

Football.ua розмірковує, чи заслуговує Гарет Бейл на статус легендарного футболіста.
10 January 2023, 11:40
Чтиво

Напередодні Гарет Бейл несподівано оголосив про завершення спортивної кар'єри. Влітку йому виповнилося 33 роки, що й близько не вирок для футболіста. Тим більше, валлієць лише у червні перебрався до нового для себе чемпіонату, де нарешті отримав такий довгоочікуваний виклик у кар'єрі. Але ця подорож виявилася недовгою — Гарет повісив бутси на цвях. 

Проте, залишилася якась недомовленість, чи не так? Останні роки, говорячи про Бейла, фанати обговорювали лише його лінь, небажання боротися за місце в Реалі, захоплення гольфом і збірну Уельсу. Бейл, як футболіст, відійшов на другий план. І тепер після його завершення кар'єри в повітрі витає цей не дуже приємний присмак.

Однак чи це справедливо? Чи заслужив Бейл на те, що після його завершення кар'єри люди відразу починають жартувати про гольф і ту саму витівку у збірній Уельсу, а не обговорюють, наприклад, його голи у фіналах Ліги чемпіонів, його 19 трофеїв або статус кращого бомбардира збірної та одного з найуспішніших британських футболістів за всю історію існування цього виду спорту?

Бейлу набрид футбол. Це очевидно. Його пік припав на 2018-й рік і фінал Ліги чемпіонів у Києві, коли Гарет вийшов на заміну в другому таймі і відвантажив Ліверпулю два голи, чим приніс Реалу черговий "вухатий" трофей — третій поспіль. Вже по ходу того сезону Бейл все частіше залишався на лаві запасних, а Зінедін Зідан віддавав перевагу Іско або Марко Асенсіо. Після відходу француза та приходу наступних тренерів — Хулена Лопетегі та Сантьяго Соларі — ситуація Бейла лише погіршувалась. Він грав дедалі менше, а скандалів було дедалі більше. Реал не цікавив Гарета.

У самому клубі вже не приховували бажання позбутися гравця, але Бейл нікуди йти не збирався. Заробітна плата у розмірі 32 млн євро на рік і ще кілька сезонів до кінця контракту. Хто від такого відмовиться? Бейл пішов шляхом найменшого опору і вирішив банально досидіти до кінця контракту. Оренда до Тоттенгему — лише невелика послуга від гравця клубу.

Чи заслуговує Гарет за таку поведінку на критику? Безумовно, адже він банально втратив мотивацію, перестав грати у футбол і став тягарем для свого клубу. Реал залишився для Гарета не на другому і навіть не третьому місці.

Але ось дилема. Хіба змазане закінчення кар'єри в Мадриді перекреслюють усі досягнення гравця? Давайте разом подивимося, чого досяг Гарет у своїй кар'єрі і поставимо крапку в питанні — чи можна вважати його легендою? Якщо не футболу загалом, то принаймні Реала та своєї національної збірної.

Цікаво, що саме з переходу Бейла розпочалася ера стомільйонних трансферів. Саме Гарет, перейшовши з Тоттенгему до Реала в 2013 році став найдорожчим футболістом в історії футболу на той момент. Сформувалося тріо BBC і Гарет довгий час був одним із найкращих вінгерів у світі. Були трофеї, голи, визнання, повага та любов уболівальників. Все це Гарет заслужив своєю роботою та талантом.

106 голів у 258 матчах за Реал у всіх змаганнях. Лише шість легіонерів за всю історію клубу забили більше за нього. 5 трофеїв Ліги чемпіонів, 3 чемпіонства. Саме Бейл — найкращий бомбардир збірної Уельсу за всю історію (44 голи у 111 матчах). Він виграв більше європейських трофеїв, аніж будь-який інший британський гравець в історії футболу! Зі збірною Уельсу він добрався до півфіналу Євро та вийшов у фінальну частину чемпіонату світу. Здається, цього достатньо, щоб перестати над ним кепкувати.

Багато хто очікував, що помітний поштовх кар'єрі Бейла дасть відхід Роналду. Нібито після цього саме на плечі валлійця ляже важкий тягар відповідальності стати новою головною зіркою клубу. Але чи була така ціль у гравця? Є великі сумніви щодо цього. Його абсолютно все влаштовувало — починаючи від статусу одного з найбільш високооплачуваних футболістів світу та закінчуючи можливістю грати в гольф на уїк-енд з друзями.

Питання про легендарність Бейла для Реала дивне за своєю суттю. Чи є легендами Реала Зінедін Зідан чи бразилець Роналдо? Відповідь очевидна. А Бейл у футболці "бланкос" забив більше і Зідана, і Роналдо. Кубків більше виграв теж Гарет. Саме з цим гравцем Реал повернувся на вершину європейського футболу і цілком імовірно, що без нього виграти таку кількість трофеїв Ліги чемпіонів не вдалося б. Знову ж таки, згадати лише його вихід на заміну у фіналі у Києві й той удар через себе. Це саме та різниця, яка відрізняє звичайного футболіста від футболіста екстракласу. Гарет забезпечував цю різницю неодноразово.

Бейл отримував кайф від футболу, і ми кайфували від його гри. До певного моменту. З віком у Гарета змінилися пріоритети, і він зробив вибір не на користь футболу. Це його право, його рішення, яке не впливає на підсумковий стан справ. Бейл – безумовна легенда футболу останнього десятиліття. Йому можна пробачити абсолютно все, адже саме він забивав вирішальні голи та приносив трофеї. І за це він як мінімум заслуговує на повагу.

До речі, раптом хтось упустив, Бейл примудрився підкорити й США. У фіналі плей-офф Лос-Анджелес Гарета бився з Філадельфією Юніон. І матч вийшов справді голлівудським. Валлійця не було у стартовому складі, а у гру він увійшов уже в екстратаймі за рахунку 2:2. Його команда незабаром залишилася у меншості, а потім і пропустила, здавалося б, вирішальний гол, який залишає Бейла без трофея. Але ні. Саме Бейл зрівняв рахунок на 128 хвилині матчу! А потім Лос-Анджелес переміг у серії пенальті. Що тут казати, цей хлопець має талант забивати вирішальні голи.

І за це йому все вибачать.

"Гарет Бейл був частиною Реала в один з найуспішніших етапів нашої історії й назавжди уособлює багато найяскравіших моментів останнього десятиліття.

Гол Бейла після незабутнього ривка у фіналі Кубку Іспанії-2014 року, неймовірний м'яч у фіналі Ліги чемпіонів-2014 або два його голи у фіналі Ліги чемпіонів у Києві — всі ці моменти назавжди закарбуються в пам'яті всіх любителів футболу.

Постать Гарета Бейла назавжди буде пов'язана з історією та легендою нашого клубу".

Точніше і не скажеш.

До речі, багато хто вже забув той ривок. Давайте посмакуємо ще раз.

Олександр Пузік, Football.ua