Жирона з Циганковим мінімально поступилась Атлетіко й провалилась у турнірній таблиці

Каталонська Жирона наприкінці поточного сезону перебуває на межі. І якщо ще пару років тому в цей період ми казали про можливе потрапляння команди Мічела до Ліги чемпіонів УЄФА, то зараз усе набагато гірше. Існує великий ризик того, що "червоно-білі" за підсумками кампанії повернуться до Сегунди, що стане дійсно болючим ударом по їхній репутації, і жоден City Group у цьому випадку вже не допоможе.

Аби найгіршого сценарію не було реалізовано в, судячи з усього, останньому сезоні Мічела на чолі колективу, оскільки той домовився про контракт з амстердамським Аяксом, потрібно буде назбирати якомога більше очок у двох заключних турах сезону. І вже в першому ж матчі суперником був мадридський Атлетіко, та ще й за яких обставин — Антуан Грізманн проводив свій останній матч у футболці "матрацників" на Метрополітано, і це той самий випадок, коли команда Дієго Сімеоне не мала морально права зіпсувати визначний день.

Утім, у Жирони було дуже велике бажання хоча б раз відзначитись у воротах суперників, тому гості побігли вперед атакувати вже з перших хвилин. Але поки в дев’яти паралельних матчах постійно змінювались рахунки на ту чи іншу користь, і всі при цьому — проти команди Мічела, їй так і не вдавалось пробити Облака, який не надто вчасно повернувся до рамки воріт на тлі відновлення від травми.

Моментів у гостей була ціла купа, а відверто гольових аж занадто багато, як для протистояння колишньому учаснику півфіналу Ліги чемпіонів УЄФА в цьому сезоні. Проте голів не було. А потім, на 21 хвилині, Хіль, Рейс та решта одноклубників у команді Мічела могли лише кусати лікті від власної нереалізації та того факту, що Грізманну вдалось прострілом із правого флангу знайти у воротарському перед порожніми воротами Лукмана.

Ситуація з поганої стала відверто кепською для Жирони, бо в моменті каталонський клуб провалювався аж до рівня передостанньої команди чемпіонату. Щільність у таблиці Ла Ліги настільки висока в цьому сезоні, що буквально кожен гол може перегравати ситуацію в той чи інший бік. Невідомо при цьому, чи стежили представники тренерського штабу та футболісти за цими змінами, а, можливо, воно їм і не надто потрібно було, бо будь-яка поразка від Атлетіко гарантовано б ускладнила Жироні життя.

Проте все, чим ми в цій грі займались, було простим рахуванням змарнованих моментів із боку каталонського колективу. Десь слабкий удар, десь поквапились, десь не так поставили ногу, десь офсайду, десь ще якісь причини виникали в команди Мічела, аби тільки вона не відігравала відставання за рахунком.

Подекуди це відбувалось уже за межею розуміння якості гольових моментів, які створювала сама для себе гостьова команда чи не повсякчас, але так само повсякчас не могла жодним чином їх реалізувати. А потім банально сплив ігровий час, і коли туман війни розвіявся, Жирона із своїми 25 ударами по воротах суперників та 11 сейвами Облака й третім із кінця місцем у таблиці могла тільки хапатись за голову.

У заключному турі мадридський Атлетіко гостюватиме у Вільярреала, тоді як каталонська Жирона проведе фінал битви за життя проти Ельче на власному полі.

Атлетіко — Жирона 1:0
Гол: Лукман, 21

Атлетіко: Облак — Пубіль, Ле Норман, Ганцко, Руджері — Сімеоне (Альмада, 46), Коке, Варгас (Морсільйо, 60), Баена (Серлот, 61) — Грізманн, Лукман (Ленгле, 64).

Жирона: Гассаніга — Мартінес (Лопес, 77), Франсес, Рейс, А. Морено — І. Мартін, Вітсель (Бельтран, 56), Унахі — Хіль (Стуані, 56), Циганков, Рока (Ечеверрі, 63).