Український Швед міняє "Ґалісію" на Андалусію

Офіційний сайт Карпат "ліг", а в режимі реального часу чути, як скриплять клавіатурами в Іспанії, вводячи в пошук незвичне ім’я "Marian Shved". Доброго дня, це 4 серпня року Божого 2015-го, і сьогодні відбувся один із найнезвичніших вихідних трансферів українського футболу.

Український Швед міняє "Ґалісію" на Андалусію – як незвично це все для нашого вуха, і ще незвичніший той факт, що, виявляється, для того, щоб потрапити у Севілью, не обов’язково виходити у фінал Ліги Європи чи грати з національною збірною на фінальному турнірі чемпіонату Європи. Коноплянка матиме з ким перекинутися "незлим тихим словом". А Україна наліпить на карту континенту чергову міточку. На футбольному ринку намічається новий тренд, і це не завжди так добре, як може здаватися попервах.

У переходу Мар’яна Шведа в Іспанію із львівських Карпат і іспанську Севілью є багато граней, і зараз ми невеликими штрихами накидаємо ескіз загальної картини.

Отже, цей трансфер Мар’яна Шведа – добре, бо…

1. Нарешті наш футбольний ринок потихеньку інтегрується в європейський.

До цього лише кілька наших агентів ефективно працювали в Західній Європі, і навіть для того, щоб перейти й освоїтися в чемпіонатах сусідніх Польщі та Словаччини, нашим гравцям треба було долати немов би "залізну завісу". У трансфері Шведа саме в Севілью, безсумнівно, є відзвук переходу Коноплянки, але нема сумнівів, що цього гравця "вели" окремо, тож стежили не лише за збірною чи грандами.

2. Нарешті й наші середняки підтягуються до міжнародних трансферів.

Існувала думка, що в Україні хорошими трамплінами у провідні чемпіонати можуть бути лише гранди. Адже навіть такі непересічні гравці, як Яя Туре та Лукас, до цього переходили в клуби провідних ліг все-таки не напряму, а через певний транзит (івуарієць – із донецького Металурга через грецький Олімпіакос, іспанець – не напряму з Карпат, і після дубля Динамо й тієї-таки Греції). Однак першими якраз Карпати почали спростовувати цей стереотип – згадаймо Данила Авелара, який пробував сили у Шальке, а в підсумку знайшов себе у Кальярі. Це дуже важливо – наш чемпіонат не повинен бути в очах зарубіжних партнерів турніром 1-2 клубів.

3. Нарешті кошти починають вливатися у наш чемпіонат.

Ми не знаємо ще подробиць переходу – відомо тільки, що контракт має бути на п’ять років, а Мар’ян береться з прицілом під першу команду. Але важливий в принципі сам той факт, що наш чемпіонат може залучити кошти зі сторони. У наших нижчих лігах в принципі перевелися переходи за гроші, та й навіть в самій Прем’єр-лізі трансфери з відступними стають одиничними, і 95% ринку – це вільні агенти, які мігрують з клубу в клуб. У такій ситуації важко переоцінити важливість додаткового фінансового вливання. Тепер і наші гранди, бачачи, що може бути конкуренція, змушені будуть платити за гравців, а не спокійно чекати, поки у них завершиться контракт і їх можна буде нехотя взяти.

4. Нарешті у наших молодих гравців з’являється здорова спортивна мотивація.

Чому наша молодь деградувала? Ліміт на легіонерів гарантував кожному хоч трохи перспективному українському юнакові контракт з прем’єр-ліговим клубом, і він міг спокійно до 23, а то й до 25 років грати за дубль, по орендах, аж поки не закінчувався довжелезний контракт. А далі такий "тепличний" футболіст ішов "у світи", і нерідко вже до 30 років достроково завершував кар’єру, не бачачи нових викликів. Тому сьогоднішній трансфер – це маяк нових можливостей. Думай тільки про футбол, грай з повною самовіддачею – і в тебе буде щось більше за молодіжну першість і ліниві фотки в інстаграмі.

5. Нарешті для нас відкривається закритий до цього іспанський ринок.

Другий за літо гравець переходить в Іспанію – причому, не з Динамо чи Шахтаря. Свого часу ми оглядали українців у Примері – їх було мало, вони, здебільшого, не ставали успішними. Саме тому, навіть попри такі гучні імена, як Рац, Саленко та Чигринський, іспанці не особливо стежили за нашим ринком. Але якщо Коно заграє, якщо Швед проб’ється у першу команду – це буде хороша реклама для наших легіонерів. Іспанці розбираються в футболі й зможуть оцінити перспективність нашого все ще неосвоєного чемпіонату.

Але поруч із незаперечними плюсами є й один величезний мінус.

Є ризик, що наших талановитих гравців будуть "висмикувати" незрілими.

І це – справжня біда. Мар’янові Шведу – всього 18 років. Всього кілька тижнів, як він став повнолітнім. Його прем’єр-ліговий стаж обмежується лише 12 матчами у цьому році. Здавалося, хлопцеві ще в УПЛ грати та й грати, а тут – нова країна, новий чемпіонат, нове оточення й широкий чужий світ…

Звісно, у Шведа є козирі – він уже заграний за нашу юнацьку збірну, має пристойний міжнародний стаж і цього року – вдосталь ігрової практики у першій команді Карпат. Найголовніше ж – він є сином професіонального футболіста, і від багатьох помилок його застрахують батькові поради та неоціненний досвід.

Однак, в сутності, такі трансфери таять серйозну загрозу українському футболу. Це на початку 90-х клуби Німеччини, Бельгії, Голландії оптовими закупками збирали наших безіменних юніорів. Серед них були неймовірно талановиті хлопці – хтось отримав травму, інші не справилися з дорослим закордонним життям. І в підсумку із багатьох десятків лише кілька заграли так, як могли б – Андрій Воронін (Німеччина), Євген Левченко (Нідерланди), Андрій Демченко (та й то – не в Аяксі, а вже на батьківщині…).

Тому що це у нас панькаються з легіонерами, терплять їхню річну адаптацію та запізнення з відпусток. За кордоном все жорсткіше й серйозніше. Це у нас українську молодь поступово вводять у склад, до 23 років вважають перспективними. Там конвеєр працює без зупинок, і вже після кількох шансів ти опиняєшся на узбіччі. Це у нас Йовичевич вимушений ставити молодь, тому що Карпати не можуть заявити йому більш досвідчених. Там же на одне місце буде з десяток абсолютно мотивованих місцевих, балканців, африканців. І щоб пробитися серед них – треба відчути в собі того, первісного легіонера. Тобто, стати дійсно професіональним спортсменом, готовим зосередитися лише на своїх цілях і адаптуватися там, де треба, і в ті терміни, в які потрібно…

Мар’ян має все для того, щоб пробитися, однак попереду в нього – тернистий шлях. Сподіваємося, він буде успішним, адже у нас таких талановитих юніорів не настільки багато, як у інших країн, де "футбольні фабрики" працюють налагоджено й у режимі бізнесової конкуренції. Якщо український Швед заграє в Іспанії – це буде плюсом для нашого футболу в цілому, і, можливо, з часом футболки з прізвищем "Shved" будуть такими ж популярними у нашій країні, як колись – "Shevchenko".

Артур Валерко, Football.ua