Мораль і право, або ж Йовічевіч і Шахтар

За дні, які пройшли з першої звістки про перехід (або ж перебіг — кому як зручно) Ігора Йовічевіча з СК Дніпро-1 до Шахтаря, лише лінивий не висловив свою думку про цю ситуацію. Вчора обговорення розгорілися знову, адже все підтвердилося офіціозом. Навіть почесний президент дніпрян Юрій Береза, скажімо м'яко, не стримав емоцій.

Ми у першу чергу розглянули футбольний аспект, проте оминути увагою етичний — не можна. Тож давайте спробуємо зайти у нього з різних сторін...

Думки на користь Йовічевича, які треба почути 

Перше. Скажіть, скільки легіонерів ми побачимо у наступному сезоні УПЛ? 

Почнемо з іспанців Франциско Галана (тренера воротарів) та Даніелія де Кастро (першого асистента Йовічевіча та фітнес-тренера), які увійшли до штабу хорвата.

Цілком можливо, словенця Вербича й поляка Кендзьору в Динамо — хоча і їхній відхід у разі провалу кваліфікації до ЛЧ нікого не здивує. 

Також із Динамо — румун Луческу, молдованин Карас і хорват Вукоєвич, які працюють у тренерському штабі. 

Головний тренер Зорі — нідерландець Патрік ван Леувен. З ним працюватимуть його співвітчизинк Реймонд Аттівілд та добре знайомий нам грузин Джаба Ліпартія.

Точно буде грати в Україні канадець Манджрекар Джеймс, який підписав новий контракт із Чорноморцем. 

В атаці Ворскли бігатиме бразильський козак Марлісон, який розпочинав український етап кар'єри у Металісті 1925, а після початку повномашстабного наступу росії присвячував нашому народу голи на Батьківщині.

Крім того, полтавчани підписали співвітчизника Марлісона — Філіпе. 

Можливо, в СК Дніпро-1 влаштуються кілька легіонерів Металіста, а ще у розташування дніпрян прибув бразилець Бусанелло.

Поки нікуди не пішов із Шахтаря Лассіна Траоре з Буркіна-Фасо, проте ще не вечір.

Але все одно наш список — маленький. Це на перший погляд здається, що прізвищ багато. Дійсно багато було станом на 23 лютого... 

Наразі іноземців у нашому футболі можна порахувати за один кругообіг секундної стрілки. До перелічених зверху можуть додатися ще з пів десятка. Раніше таку кількість можна було побачити в одному тільки Шахтарі...

Ігор — близька Україні людина. Проте куди подівся Ісмаілі, який грав за Шахтар протягом дев'яти років і встиг вийти у помаранчево-чорній футболці ще на Донбас-Арені? Виглядає теж не чужою...

Скажете, це все намагання "відбілити" відчутно спаплюжену репутацію Йовічевича, яка рініше була кришталево чистою. Проте ні — це просто констатація факту.

Хорват входить у той невеличкий відсоток легіонерів нашого футболу, який не побоявся залишитися в Україні під сирени, загрози ракетних обстрілів російської держави-терориста й можливі вибухи у будь-якій точці країни. І за це йому не можна не респектнути.

Інше питання — як саме він це зробив, бо обіцяв залишитися у Дніпрі-1. Але моральність та аморальність тут, як мінімум, крокують поруч. У той час як більшість виділяє лише друге. 

І друге. Ми не знаємо і не можемо знати глибини стосунків Ігора з реальним власником Дніпра-1. Та й взагалі, наскільки глибоко та людина у процесі? Ніхто не буде сперечатися, що працювати з нею важко. Зокрема, важко тренерам — Рамос і Маркевич не дадуть збрехати. 

Підкреслюємо: це лише припущення. Але якщо його врахувати, то добро і зло серед загалу швидесенько поміняються місцями. 

Фундаментальна помилка Йовічевіча 

Всі "знищують" Ігора. І ми, вибачте, при всій об'єктивності теж не залишимося у стороні. І проблема не в абстрактному "кинув Дніпро-1". 

Піти з клубу Ліги Європи до клубу Ліги чемпіонів — нормально. Проте користатися у цьому випадку правилом ФІФА, яке створено для легіонерів, які хотіли би піти з України через війну — не дуже нормально. Це означає виставити всіх навколо дурнями, а себе — людиною з трішечки (або не трішечки) підлим нутром.

Це називається "обхід" закону. Нічого крамольного з точку зору права. Але невірно з боку людських відносин. Хоча Шахтар стверджує, що цим правилом ніхто не користався, а Дніпро-1 обіцяє довести протилежне...

До Шахтаря у разі підтвердження інформації питань взагалі багато. Усі потуги "гірників" критикувати, а то й судити міжнародну футбольну організацію за введення правила для легіонерів зійдуть на "ні", якщо такий вчинок стане фактом. 

І не треба говорити, що "раз так із нами, то так і ми з іншими", бо таким вчинком "гірники" зробили погано не FIFA, а іншому українському клубу. Який, до того ж, представлятиме нашу Батьківщину в єврокубках.

Ми й справді не знаємо глибини стосунків Ігора з офіційним та неофіційним керівництвом Дніпра-1. Але це не відміняє факту того, що СК Дніпро-1 в очах багатьох є "моральним" правонаступником старого Дніпра. А якщо й ні — то новим клубом із новими вболівальниками. І говорити їм усім одне, а вчиняти інакше — некоректно. 

На думці є лише одне пояснення діям хорвата. У певний момент він перейшов Рубікон, коли повернення до нормальних стосунків і роботи у Дніпрі-1 вже не було реальним, а ризик не отримати посаду у Шахтарі, будучи дуже вимогливим, відчувався як високий. 

Зрозуміло, що Срна вже вдруге зістрибує з можливості очолити "гірників", але припустимо, що цей варіант завжди є у керівництва донеччан у голові. І це точно дешевше, адже співвітчизник Ігора і без того працює у клубі і з великою вірогідністю став би людиною-оркестром. Нехай і по-дружньому, але Даріо міг увімкнути для друга такий легкий шантаж. 

Чи виправдовує це Йові? Абсолютно ні. Але пояснює мотиви робити все настільки бридко.  

Перші слова хорвата у новій ролі 

Йовічевіч дуже любить одягати на себе маску патріота клуба. Це можна було побачити і у випадку з Карпатами, і у ситуації з Дніпром-1, який він у своїх виступав часто асоціював зі старим Дніпром, ще більше граючи на емоціях уболівальників. 

Тоді Ігору це дозволяв робити імідж. Навіть багато прихильників вищезгаданого старого Дніпра подекуди говорили "СК-то ми не любимо, але їхній тренер — єдина світла пляма". Зараз у Йовічевіча цього іміджу нема.

Якби перехід не був таким скандальним, то після слів про шоломи та лампочки всі би хорвату аплодували. Зараз це виглядає смішно. Як і "ми шахтарі" після "ми леви" і "ми Дніпро". 

У випадку хороших результатів Йовічевіч все одно стане улюбленцем фанатів Шахтаря. Тоді його ще більше не любитимуть опоненти, а етичні питання прихильників "гірників" (безумовно, ті їх теж ставлять, як і ставили у випадку з Мораєсом) будуть потроху відпадати. Бо якщо іншим байдуже на рахунок на табло, то вболівальникам донецького клубу — аж ніяк. 

Висновок 

За Йовічевічем все одно залишаються його чесноти.

Він, будучи легіонером, вивчив українську, а не російську мову. Він, мабуть, дійсно дуже щиро любить нашу країну і наш народ. Він вміє красиво говорити з журналістами (які приклали руку до створення його шикарної репутації), відповідаючи красиво й елегантно навіть на найбільш безглузді питання.

Проблема лиш у тому, що іноді він може не говорити взагалі...   

Ця історія одно залишить на репутації душевного балканця величезний відбиток. І будь-які оди на адресу Ігора будуть закінчуватися магічним словом "але", після якого через кому будуть іти недоліки. Зараз Йовічевич їх продемонстрував загалу. І від цього — не відмитися. 

Завжди прикро сприймати той факт, що повністю позитивні фігури стають для загалу контроверсійними. Але давайте робити без надлишкових емоцій. Черга за роботою. І