Повернення Гуцуляка, помилка Металіста 1925 та питання Йовiчевічу: підсумки 11-го туру УПЛ
Насамперед, вітаю всіх читачів з неймовірним успіхом, який у попередній раз нам посміхався ще в позаминулому мiсяцi. Всі вісім матчів чемпіонату відбулися в той час, який було вказано заздалегідь. Війна змусила радіти простим речам, які раніше були в категорії “саме собою ", і повний пакет матчів тут в одному ряду зі світлом і водою.
Загалом, звичайно, були потрібні всі вісім матчів, щоб тур не виглядав сумно. Так чемпіонат давно перейшов у стадію, де сенсацій дуже мало, і всі, хто “повинен” перемагати за класом, це роблять. Усі три гранди виграли, забивши по три м'ячі кожен – та й Ворскла, Олександрія, Зоря підтвердили свій статус. Зате в чемпіонаті, як і раніше, чудова результативність: вісім ігор включили в себе 29 матчів, середня результативність дорівнює 3,63 голам за гру.
Як і будь-які інші події, матчі не лише відповідають на запитання, а й задають нові. Тому цього разу підсумки ми сформулюємо у форматі тих питань, які події минулих вихідних поставили рубом.
Чи зможе Гуцуляк витягнути для Дніпра-1 кінцівку календарного року?
Матч проти Минаю передбачувано став для Дніпра-1 важким. Аутсайдер оборонявся, задіявши на своїй половині поля всі 11 людей, швидко виходив у контратаки і знаходив перспективніші можливості для ударів, ніж лідер УПЛ у позиційних атаках. Це досить закономірно призвело до того, що Минай відкрив рахунок після стандарту – вже у другому таймі, коли ситуація для Дніпра-1 стала нервовою.
І тут Кучер випустив Гуцуляка.
Вже перші торкання Олексія у матчі – розгін швидкої атаки Дніпра-1, подібних до яко ситуація для Дніпра-1 стала нервовою. сильного не вистачало. Другими дотиками Гуцуляк стягнув на себе захисників і допоміг заробити кутовий, з якого команда зрівняла рахунок. Вже наступної хвилини він знову розігнав атаку, перевів м'яч на інший фланг – і вбіг у вільну зону, з якою забив переможний гол. А ще дуже скоро він, здавалося б, вже уткнувшись у лицьову лінію, зміг прострілити на Амаша, який остаточно зняв питання про результат матчу.
Минай виявився просто нездатним протистояти зміщенню Гуцуляка у напівфланг . Звичайно, це привід говорити про те, що до Дніпра-1 почали повертатися гравці, і Кучер зміг заявити на цей матч – неймовірно! – аж п'ять польових гравців у запас. Саме глибини складу команді не вистачало найсильніше... Але такі футболісти як Гуцуляк – це більше, ніж просто “глибина складу”. Один із лідерів Дніпра-1 (а до цього Десни, а ще раніше Карпат) тільки повернувся після травми – і одразу зміг зробити результат. Зараз, коли лідер УПЛ дуже втомився, а попереду матчі з Колосом, Ворсклою, Шахтарем та Олександрією, саме Гуцуляк може стати свіжим диханням для його нападу.
Чому Йовічевіч ставить в основу Траоре, а не Сікана?
Шахтар буденно обіграв Інгулець, але дуже довго рахунок у грі був слизьким. Добити аутсайдера допомогла заміна Траоре на Сікана, який оформив дубль за півтайму. Так, один м'яч був забитий з пенальті, але Траоре мазав і пенальті, причому у найважливішій грі... Взагалі, велике питання, чому на вістря атак Шахтаря виходить буркінієць, а не українець.
Так, Траоре – монстр єдиноборств, який виглядає як суміш рестлера з важкоатлетом. Але Йовічевіч ставить команді далекий від “бій-біжи” футбол, у якому Ласіна міг би почуватися органічно. І, як наслідок, Ласіна забив лише один гол у чемпіонаті – і той під час побиття (6:1) Металіста.
Сікан рухливіший, перспективніший (21 рік), його за визначенням краще розуміють партнери. За 444 хвилини ігрового часу в УПЛ він забив уже шість м'ячів – це в середньому гол кожні 74 хвилини. Траоре зіграв уже 277 хвилин у черговому сезоні УПЛ – з, повторюся, одним-єдиним голом. Він хороший форвард, але з кожною грою помітніше, що краще в ігрову модель Шахтаря вписується Сікан.
Можливо, Траоре зараз просто не до футболу через російську агресію. В Буркіна-Фасо нещодавно стався військовий переворот, скоєний з допомогою російських бойовиків. Але не нам про це переживати, чи не так?
Навіщо в Металісті 1925 року звільнили Кривенцова?
Відставка з самого початку виглядала дивною, і мовчання що тренера, що клубу з цього приводу дивувало окремо. Тепер це рішення виглядає не просто дивним, а дурним – настільки сильно здав Металіст 1925 року після зміни тренера.
За Едмара та Голодюка команда забила півтора гола (саме півтора, тому що гол Руху в першому ж турі був фантомним: жоден повтор не свідчить чітко, що м'яч повністю перетнув лінію) і пропустила вже вісім. При цьому з огляду на те, що Кривенцова попросили за день до гри, не виключено, що нічию з Рухом видобули буквально за його конспектами: адже весь тиждень команду готував він.
А варто було Едмару та Голодюку повноцінно приступити до виконання обов'язків, як їхня команда просто пішла під укіс. Два домашніх матчі – дві крупні поразки; оборона команди виглядала просто неконкурентоспроможною на тлі атак що Вереса, що Зорі. І можна скільки завгодно говорити про слабкий склад (Металіст 1925 справді складається здебільшого з гравців, яких уболівальники називають “ноунеймами”), але Кривенцов із цими ж футболістами досягав на голову кращих і гри, і результату.
Скільки б пенальті поставили б українські арбітри за середньостатистичний матч АПЛ чи Бундесліги?
Олександрія тим часом обіграла Колос і зберегла за собою третє місце за втраченими очками. Все б нічого, але в цьому матчі було призначено три пенальті, кожен (!_ із яких був сумнівним.
Перший пенальті – м'яч від коліна гравця Олександрії Демченка влучив у його руку, той не мав жодного шансу встигнути її прибрати;
Другий – м'яч після подачі штрафного відскочив від газону і влучив у руку Безбородька, він знову-таки за всього бажання не міг встигнути прибрати кінцівку;
Третій – Мірошниченко за межами штрафного майданчика (!) чіпляється за Мілька і падає вже до штрафного.
За пенальті Олександрія виграла з рахунком 2:1, ще двоє зуміла додати з гри – і загалом, напевно, перемогла б за будь-якого стилю суддівства. Питання в іншому: а наша ліга точно така технічна, що потрібно карати гравців за найменшу неакуратність? Трохи більше свободи гравцям зробило вищі ліги Англії та Німеччини найвидовищнішими, і в цій лізі без уболівальників та з постійними тривогами точно треба додавати.
Це не кажучи про прості суддівські помилки, коли будь-яку підозру на контакт арбітри вважають приводом для пенальті. В Одесі Динамо забило перший гол із пенальті, призначеного за падіння Циганкова взагалі без торкання Селіна.
Скільки ще протримається у Чорноморці Роман Григорчук ?
Чесно скажу: мені дуже подобався Чорноморець Григорчука до його першої каденції. Але зараз тренер уславленого клубу залишає все менше і приводів довіряти собі.
Григорчук сказав на прес-конференції, що не може сказати нічого нового, оскільки із 10 матчів, які зіграла його команда, 7-8 пройшли за одним сценарієм. То, може, щось змінити, Романе Йосиповичу? Полегшити гру, зробити ставку на довгі передачі? По кадрах теж є питання: є великі сумніви, що Кравченко та Гладкий, за всіх їхніх заслуг, мають виходити у стартовому складі. Не виключено, що їм самим було б комфортніше виходити на заміну, і тоді вони приносили б більше користі.
Дуже кризове Динамо вперше у чемпіонаті зіграло в своє задоволення: Циганков і Буяльський при другому голі розібралися, як Мессі з Іньєстою . Висока лінія оборони Чорноморця дозволяла Динамо передачами легко проводити швидкі атаки, і лише завдяки сейвам Непогодова рахунок зберігся на відносно пристойній позначці 0:3. При цьому смішно говорити про який-небудь ренесанс Динамо через два дні після такого матчу. Ні, вся справа в Чорноморці , який не лише результатами, а й грою не нагадує команду вищої ліги.
Гол туру
Зоря у справі обіграла Металіст, але затягнула з вирішальними голами до останніх хвилин – і багато в чому через шедевр Сергія Панасенка. Півзахисник, який лише у 29 років дебютував в УПЛ, шокував Мацапуру гарматним дальнім ударом.