Ганьба Динамо, скандальне суддівство і такий знайомий новачок: підсумки 16-го туру УПЛ

Ну що, непогано стартували. Вісім матчів включили 27 голів, деякі з яких були дуже красивими. Також тур включив у себе найкрасивіший камбек з позиції сили, розгром, подібні до якого і в хокеї зустрічаються рідко, на диво високу ефективність (п'ять перемог та одна нічия) гостей. Той, хто вирішив усупереч усьому включити чемпіонат України, міг з дуже високою ймовірністю виявитися приємно враженим.

Щоправда, на загальному тлі і якістю гри, і видовищністю виділяється один жирний виняток.

Ганьба туру

“Динамо – Інгулець 0:2” шокує вже результатом, заголовком. Добре, що фінальний свисток та підсумки розділяють два повних дні. Можна ще раз переглянути матч, вивчити статистику, проаналізувати всі вступні – і зрозуміти , що все... ще гірше, ніж демонструє рахунок.

Справа ж не в тому, що Динамо програло аутсайдеру Прем'єр-ліги. Справа в тому, що цьому аутсайдеру не потрібно було зробити нічого феноменального, щоб здобути цю історичну перемогу. Динамо розпочало матч атаками у 8-9 осіб, майже нікого не залишало на своїй половині поля – і саме спровокувало ситуацію, за якої Інгулець у першій контратаці практично розіграв більшість.

Інгульцю можна поставити в заслугу хіба що працездатність, готовність оборонятися всією командою, але це просто minimum minimorum для аутсайдера у матчі з грандом. Хороша оборона була хіба що числом – але Ванату, наприклад, вдавалося, просто розгойдати суперника один на один і самому собі вигадати небезпечний момент. Не спишеш цей програш і на невдачу: крім двох результативних контратак, Інгулець ще й не реалізував момент із ударом Смолякова – а в моменті, коли Нещерет дуже погано обробив м'яч ногами, не пощастило саме аутсайдеру.

Схоже, ми з вами побачили дуже рідкісну ситуацію, коли товариських матчів у команди було надто багато. Збори перетворилися на нескінченний огляд талантів, коли тренер нескінченно просівав пісок у спробах знайти золото. Спроби закінчилися відходом Бурди в Зорю, і хтось навіть міг у цей момент сподіватися, що Боль із Дячуком чимось захопили містера. Але зв'язка Дячука з Поповим виявилася просто нездатною загострити (що не особливо дивно) і програла майже всю боротьбу (а це вже показник швидше деградації, ніж розвитку талантів).

Від Луческу всю першу половину сезону вимагали довіряти молоді – але коли він почав випускати одну зірку дубля за іншою, виявилося, що вони абсолютно не вирізняються на тлі аутсайдера УПЛ. Якщо хтось і давав шанси на порятунок Динамо, то це 32-річний Гармаш та 30-річний Буяльський .

Жодна академія не бездонна бочка, Барселона півтора десятки років між поколіннями Мессі, Бускетса, Іньєсти та Педрі, Гаві, Фаті просто купувала гравців. Омолодження, яке від нього вимагали, Луческу провів 2-3 роки тому. Хлопець, якого він із ноунейма зробив гравцем рівня збірної, вже у Борнмуті; ще один хлопець, який із посміховиська став надійним захисником – у Евертоні. Ну а інших талантів, які можуть зайти в основу і заграти як влиті, легко може просто не бути. Два таланти в основу за умовну п'ятирічку – це дуже хороший результат для європейського середняка, можна до нескінченності перераховувати клуби, які до цього показника не дотягують.

І тут ми приходимо до притчі у язицех київського Динамо: селекції. Усі розуміли грандіозні проблеми киян із нападниками, всі говорили про необхідність посилюватися, клуб мав три місяці на селекцію та переговори – і після цього, після продажів двох гравців за 27.7 млн євро, клуб підписав... опорника Рамадані. Номінально напад клубу став лише слабшим, втративши Бєсєдіна.

Братам Суркісам або в певний момент стало не до футболу, або закружляли голову успіхи (було б з чого – один вдалий рік). Вони подумали, що зможуть вічно пилососити Україну у пошуках найкращих талантів, продавати гравців до Європи та заробляти десятки мільйонів. Але Динамо вже котрий рік продає, продає, продає – а після 2018-го року дорожче за 2.5 млн (це просто безкоштовно за мірками сучасного футболу) був куплений аж один гравець. Його вже важкувато згадати, це Вітіньо – але окрiм нього керівництво клубу навіть не намагається придбати готову зірку.

І навіть із полем все погано. Якість газону на стадіоні імені Лобановського ганьбить прізвище Лобановського та дуже заважає поставити фірмовий комбінаційний футбол Луческу. Загалом, погано все, і Динамо потрібно шукати якісь приховані ресурси, щоб повернутися на шлях перемог. Наступний матч, якщо що, із Дніпром-1.

Скандал туру

Матч Олександрії з Дніпром-1 вийшов просто вогненним. Безліч моментів, порятунків, голів – і вогонь не припинився навіть після фінального сві стка . Переможець першого кола у всіх можливих соцмережах опублікував кадр із “сейвом” Юрія Копини – тим, як гравець Олександрії грає рукою у штрафному майданчику вже на першій хвилині.

Як би швидко прес-служба не публікувала цю новину, вона це робила на тлі звинувачень вже на адресу Дніпра-1. Довбик забив другий м'яч, зігравши на лінії офсайду – і велике питання, чи не був він за цією лінією. Можна до хрипоти сперечатися, скасовувати чи зараховувати цей м'яч, навмисне чи ні зіграв рукою Копина (а якщо навмисне, то червона це чи ні), але набагато актуальніше інше питання. Чому взагалі цей матч обійшовся без VAR?

Якщо гра п'ятої і першої команд ліги не заслуговує на присутність відеоасистента, то яка взагалі заслуговує? Так, є стандартна відмазка, що машин VAR на всіх не вистачає, матчі йдуть одночасно... Але саме в цьому випадку вона не те, щоб працювала. Справа в тому, що Ворскла та Зоря через проблеми з газоном полтавців теж грали в Олександрії, наступного дня. І саме в цій ситуації відеоасистенти могли обслужити два за мірками УПЛ безумовно топові матчі, взагалі нікуди не рухаючись з місця.

Втім, зараз як ніколи найгірший час, щоб говорити про VAR як панацею. Спеціально жодного слова не сказав про суддівство в попередньому пункті, проблеми Динамо пов'язані з набагато глибшими та просто іншими речами – але ймовірну гру рукою арбітри примудрилися проморгати навіть за допомогою відео. А ще є явні питання до арбітра після матчу Металіст – Рух... Загалом, дуже складно за рівнем не дотягувати до рівня нинішньої УПЛ, але арбітрам це вдається.

Зрозуміло, матч заслуговує на те, щоб висловити про нього і крім суддівства. Так ось: Дніпро-1 сам себе покарав за марнотратство. Ключові передачі розрізали оборону Олександрії, як ніж масло, і якби завершувачі команди Кучера не зазнали проблем із фінальним ударом, то до розв'язки матчу вона вела б набагато більше, ніж в один м'яч. Красніков зібрав наймогутнішу команду, з яскравими та нестандартними виконавцями, але у двох останніх турах вона набрала лише одне очко.

Ну а в Руслана Ротаня великі проблеми із постановкою оборони Олександрії. Проблеми, які не можна просто компенсувати якоюсь грою в атаці. Три від Олександрії та два від Дніпра-1 – це не якийсь нефарт; навпаки, це ближче до везіння. З такою обороною проблеми виникнуть і в наступному турі з Минаєм, і взагалі з ким завгодно. Ротаню треба терміново щось робити – і не виключено, якщо й просто згортати проект місцевої тіки-таки. Зараз між лініями захисників та опорників просто виникає дірка, якою може скористатися будь-який суперник.

Матч туру

Досить про сумне, час і про футбол поговорити. Матч Ворскли та Зорі в Олександрії подарував справжнє футбольне шоу. Зоря виграла за ударами 20:5, за ударах у площину 7:4, але за голами програвала 1:2 до самого кінця часу. Втім, такий трюк вона проводить уже втретє у сезоні: Металісту та Львову вона забила переможні після 89-ї хвилини, причому Металісту теж до останнього програвала. Вернидуба вже давно немає у клубі, але “мужики”, як і раніше, грають.

Ворскла чудово провела перший тайм, але від цього тільки гарніший перелом, який змогла зробити Зоря. Частково завдяки кадрам (Нагнойного, який відверто не увійшов у гру, замінив знайомий ван Леувену ще по Маккабі Геррейро), частково завдяки прогресу гравців, які вже були на полі (Бражко просто чудово додав після перерви), частково завдяки пресингу, який вдалося підняти на новий рівень (Тейлор заробив видалення саме тому, що просто не встигав за суперниками), але 0:2 вдалося красиво перетворити на 3:2.

Щоправда, плацдарм для камбека Зорі надав суперник. Складно лаяти команду, яка програла бронзовому призеру лише після двох рикошетів (і гол Русіна, і пенальті у ворота Ворскли відбулися завдяки двом “потрібним” відскокам м'яча) у меншості, але Ворскла просто зосередилася на утриманні рахунку. Чомусь український футбол перетворює романтиків на прагматиків: раніше, у тій же Зорі, Віктор Скрипник таким не був... Утім, рівень гри полтавці показали дуже високий, найближчим часом очікуємо підйом команди у турнірній таблиці.

Розгром туру

5 березня Шахтар та Металіст 1925 відзначили 70-річчя від дня смерті Сталіна матчем, який закінчився 7:0. Зрозуміло, на користь Шахтаря, який загалом у двох виїзних матчах із харківськими командами забив 13 голів.

Цікаво, за що у “гірників” такий зуб на різні металісти, але взагалі їхня готовність до другої частини сезону просто лякає. Минай команда Йовічевіча теж просто не помітила, а з харків'янами могла собі дозволити економити сили щонайменше весь другий тайм. Це, втім, не скасовує факт, що два бали з Металістом 1925 Шахтар цього сезону втратив: гра першого туру закінчилася нульовою нічиєю.

Гол туру

Планував пункт “Повернення туру”, але цей персонаж надто багатогранний, щоб не вмістити додаткову рубрику. Ярослав Ракицький повернувся з Туреччини, взяв 44-й номер – і в матчі з Металістом 1925 нагадав, що, крім прекрасного далекого пасу, у нього є й потужна “плюха”.

ВІДЕО

Пас туру

Чорноморець приїжджав до Рівного у статусі команди із зони вильоту. Верес досі без перемог на оновленому стадіоні – без єдиної домашньої перемоги в сезоні. Рівненчани дуже хотіли виграти, але їхній штурм воріт привів тільки до контратаки, під час якої Гучек віддав що розрізний пас на Бадібангу метрів на 50. Приблизно як Робертсон на Гакпо в першому голі всеанглійського дербі :)

ВІДЕО