Ювілей Луческу, черговий розгром від Шахтаря та дуже багато скандалів: підсумки 17-го туру УПЛ

Це був цікавий тур. Жодної гри, в якій все було б вирішено до фінального свистка (навіть у Кривому Розі перший тайм закінчився 0:0), справжній топ-матч, багато рівних протистоянь та гарних голів. Шкода, що ціла низка, як мінімум, відрізків, була безнадійно зіпсована жахливими суддівськими рішеннями.

Втім, про все по порядку.

Цифри туру

46% – стільки ігрового часу володіло м'ячем Динамо у матчі з Дніпром-1.

0 – стільки ударів по воротах завдав Артем Довбик.

450 – такою за рахунком у рамках чемпіонатів України стала для Мірчі Луческу вчорашня перемога.

В принципі, sapienti sat – цими даними вже можна описати перемогу Динамо у центральному поєдинку туру. Перемогу абсолютно несподівану, тому що у попередньому турі кияни не змогли нічого показати на тлі Інгульця.

В Луческу може не виходити дуже багато що, але при ньому завжди буде колосальний, практично унікальний досвід. І в момент, коли з дна постукали, він зміг вивчити найсильніші сторони суперника, якісно до нього підготуватись та нейтралізувати його головний козир. Частково, безумовно, пощастило із втратами у складі Дніпра-1 (Гуцуляк травмувався на початку гри, а Сарапій просто не міг зіграти через дискваліфікацію), але й за моментами Динамо обмежило суперника так, як ніхто не цього.

Динамо абсолютно нічого не відповіло на питання, як збирається розкривати насичену оборону. Проти Дніпра-1 київський клуб просто виставив двометровий автобус і почав чекати на помилки суперника. Дочекався, але з Рухом, Колосом, Металістами такого не буде. Що, втім, абсолютно не скасовує факту, що перемога над Дніпром-1 була заслуженою – і Шахтарю, в принципі, також треба буде хвилюватися, коли настане час грати з киянами.

А для Дніпра-1 така поразка – тривожний дзвінок. Команді почали все частіше віддавати м'яч – і вона стала виглядати все безпораднішою та безпораднішою. Лідерство вже втрачено, але це півбіди. Велика біда в тому, що у найближчих 13 матчах м'яч Дніпру-1 не захоче віддавати хіба що Шахтар (і то не факт) – і якщо Кучер із Красниковим не зможуть вирішити цю проблему, під питанням опиниться місце і у топ-2, і у топ-3, і будь-де.

Скандал туру

Напевно, переможця цієї номінації можна було писати ще до стартового свистка першого матчу. Грають два гранди, в одного є Красніков, в іншого Луческу, обидва гранди погано розпочали цей рік – та букмекери могли коефіцієнт під 100 давати на те, що ніхто причетний не висловиться негативно про арбітрів. Але щоб арбітр сам спровокував проблеми, це щось нове.

Після зупинки м'яча на 82-й хвилині – фол, після якого Дніпро-1 ще й заміну зробив – арбітр дав розіграти м'яч зовсім не з тієї точки, де було скоєно порушення. Буяльський відкинув м'яч у той бік, де фол відбувся – Бланко у відповідь на це настав шипами на його гомілковостоп. Безумовне хамство – так само, як безумовно жахливо поводився Буяльський після фінального свистка – але воно стало наслідком помилки судді.

А чому матч взагалі судив нетоповий Кривушкін? Чому Монзуль працювала на прохідній грі Кривбасу з Шахтарем? Якщо федерація пішла щодо скарг динамівців після попереднього туру, це не дуже хороший прецедент.

Також не можна не згадати суперечку тренера Шахтаря Ігора Йовічевича з віце-президентом Кривбасу Артемом Гагаріним і подальше питання від останнього на прес-конференції.

Помилка туру

Після нічиєї з Дніпром-1 Олександрія зробила дві зміни у стартовому складі (Мірошниченко замість Копини та Кулаков замість Кобзаря), але в її ігровому стилі це не змінило нічого. Команда Ротаня дуже сміливо розпочала матч в Минаї, вже на самому початку гри зайшла на половину поля суперника всіма польовими гравцями, потім відкотила м'яч воротареві і... пропустила. Жодної суперечності: просто Микита Шевченко так спробував розпочати атаку, що по суті відпасував на гравця Миная. Вадим Вітенчук забив перший гол в УПЛ, ставши також першим гравцем Миная, якому дали здійснити акцентований дотик м'яча у матчі.

Помилка безумовна, питання – чия вона. Час звикати до того, що ляп конкретного футболіста може бути пов'язаний не з тим, що він збожеволів, а тим, що тренер підставив його схемою або один із партнерів – неправильним вибором позиції. Використовувати як перший пас винос м'яча воротарем – просто не варіант для Ротаня, його немає сенсу навіть розглядати. На фланзі був гравець не під пресингом, на якого Микита міг теоретично відпасувати, але для цього потрібен хороший перший пас.

Шевченко – класний шотстоппер, саме за це він викликався до збірної України. Але гра ногами ніколи не була його коником: він виблискував у контратакуючій Зорі Вернидуба, але абсолютно без шансів програв конкуренцію в Шахтарі – і сидів у більш комбінаційній Зорі ван Леувена. І це все схоже на помилку не воротаря, іншого гравця чи тренера, а клубу як такого. Білик чудово вписувався в стиль гри Гури, який, до речі, теж був комбінаційним. Його клуб позбувся, воротар пішов в Інгулець, який поки виступає набагато краще – а в Олександрії Шевченко віддає передачі на суперника.

Другий скандал туру

Швидкий пропущений гол поставив Олександрію у максимально незручне становище – Минай міг з другої хвилини оборонятися всією командою, утримуючи перевагу. “Городяни” виглядали відверто погано: просто катали м'яч, не створюючи моментів. Здається, у команди великі проблеми із завершувачем: Кулаков сильно випадав із гри.

Команду вже наприкінці гри врятував гол Третьякова, якому результативну передачу віддав Кожушко, який практично очевидно перебував в офсайді. Шаран відреагував на осічку: “Нехай мене штрафують, але я скажу: були епізоди, які були на нашу користь (фоли), а свистіли в інший бік. І головне: коли нам забивали, Кожушко був у офсайді”. Також Минай через соцмережі підготував посаду, в якій, на додачу до претензій на офсайд, звинуватив арбітру в провині в невидаленні Мірошниченка за грубу гру.

У Миная є очевидні причини скаржитися на суддівство — при тому, що навряд чи у арбітра Деревинського був якийсь злий намір. Шаран саркастично висловився: “На жаль, VAR потрібен у нашому футболі тільки на матчах Динамо, Шахтаря. А Минаю для чого VAR?”. Історія з відеоасистентами в українському футболі нагадує байку про тришкін каптан: машин дві, матчів вісім, де машин немає, там їх і не вистачає. Бракує грошей за повну VAR-изацію навіть вищої ліги.

Нагадаю, що за Кабаєва Динамо заплатило 3 мільйони євро, а продають гравців наші гранди за багато десятків мільйонів.

Тренер туру

У матчі Зорі проти ФК Львів Патрік ван Леувен випустив у “старті” 20-річного вінгера Максима Хланя. Формально гравець молодіжної збірної дебютував в УПЛ ще три роки тому, коли вийшов один раз за Карпати, але після цього (і після переходу в Зорю) він два роки не грав на професійному рівні. Півсезону при ван Леувені він чергував виходи на заміну та просте сидіння в запасі, а ось у суботу вперше вийшов у основі.

Хланя складно похвалити за щось, крім шаленого обсягу – в обороні він відпрацьовував до самого кутового прапорця. Ще за нього велика швидкість: на контратаках він легко тікав від львів'ян. Можна відзначити і сміливість юніора: він не соромився покрикувати на партнерів, обговорювати з ними перебіг гри. А ось із прийняттям рішень Максиму треба працювати: багато його передач і спроб дриблінгу ставали подарунком супернику.

Ще не посоромився дати інтерв'ю після матчу :)

Вирішальний внесок у перемогу Хлань не зробив – Зоря перемогла на класі, реалізувавши кинджальну контратаку і як по нотах розіграний штрафний – але зверніть увагу, як працює ван Леувен. У Лізі конференцій у нього забивав юніор Нагнойний; давно гравцем основи та одним із лідерів став юніор Бражко; цього року основним воротарем став юніор Сапутін; а зараз настала черга і Хланя . І це при тому, що складно знайти клуб із більшими , ніж у Зорі, проблемами з академією. Якщо хтось забув, цей клуб уже 9 років як біженець, але при цьому навіть близько не має такого бюджету, як у Шахтаря, щоб переманювати талантів на чужій землі. Клуб із задоволенням отримує таланти в інших команд: Бражко, наприклад, в оренді з Динамо.

Нагадаю, що до переходу до головних тренерів ван Леувен завідував академіями Шахтаря (в епоху виховання Зінченка та Малиновського) та Феєнорда (Робін ван Персі).

Гравець туру

Шахтар своїми великими перемогами не особливо мотивує писати про себе багато, але такими темпами ми ризикуємо до кінця чемпіонату мовчати про майбутнього чемпіона. Навіть після матчу у четвер, 14 годин у дорозі та могутнього пресингу Кривбасу “гірники” здобули розгромну перемогу.

Цього разу – і далеко не вперше – блиснув Георгій Судаков. Вихованець академії Шахтаря поєднує в собі таку техніку та розуміння гри, що мимоволі хочеться шукати в нього іспанське коріння. При цьому Георгій дуже добре заточений на удар – і в Кривому Розі він зміг показати всі найсильніші якості. Класним ударом Судаков застав зненацька Сарнавського, участю у чудовій комбінації зняв питання про переможця поєдинку. Мудрик восени був ефектнішим, тому за нього і виклав астрономічну суму Челсі – але на результат більше впливав Судаков.

Форма туру

Як відомо, іспанська Joma у березні опинилася в епіцентрі скандалу – форму від неї представив гранд країни-терориста. Напевно, не дивно, що навіть раніше за збірну України на це відреагував Кривбас – президентський клуб на те й президентський. Але на матч із Шахтарем команда вийшла, заклеївши емблему Joma не банальним чорним скотчем, а приємним усім українцям закликом.

Спробуйте розпізнати текст ліворуч від гудзиків:

Воротар туру

Можна, ми не будемо говорити, що і в матчі Вереса з Ворсклою були дуже дивні суддівські рішення? Рівень УПЛ падає, падає, падає, а до рівня українських арбітрів все ніяк не дістанеться – хоча вони якраз не виїжджають судити ані матчі Арсеналу з Евертоном, ані Марселя зі Страсбуром.

Краще просто порадіємо за те, як легко Павло Ісенко адаптувався до професійного футболу після трансферу Різника. Колись ще Юрій Максимов випускав його на заміну заради післяматчевих пенальті – а тепер він виграв фактично міні-серію наприкінці гри з Вересом.

Наприкінці матчу з Вересом арбітр Іванов поставив у його ворота лівий пенальті за падіння Шарая. Ісенко потяг цей удар, але Чеснаков відразу, намагаючись перешкодити добиванню Шестакова, звалив його – і арбітр показав на “точку” ще раз. Кльоц знову підійшов до м'яча, пробив в інший кут – але Ісенко витяг і цей удар!

Прощання туру

Рух дочекався першого домашнього матчу, щоби проводити на пенсію рекордсмена УПЛ.

Валерій Федорчук грав за дев'ять різних команд вищої ліги України – за всю історію тільки Володимир Лисенко зіграв за стільки ж. Він був опорником старої школи, тому у 319 матчах на професійному рівні отримав 68 жовтих – але був розумним опорником, тому його видаляли лише п'ять разів. Його вічно недооцінювали – але коли Маркевич від безвиході довірився йому у сезоні-2014/15, Федорчук дуже допоміг команді дійти до фіналу ЛЕ, перекривши кисень і Гамшику, і Афеллаю.

Багато що в кар'єрі Валерія перекреслили травми, але й так він дістався майже трьохсот матчів в УПЛ – при тому, що їздив і за кордон, до ФК Рига. Справжній профі, з яким шкода прощатись.

Гол туру

Вже згаданий вище шедевр імені Судакова та Келсі: