Український Голанд, осічка Шахтаря, провал Ворскли та ще один крок Зорі до чемпіонства: підсумки 19-го туру УПЛ

Це був класний тур. 21 гол у восьми матчах, відразу чотири виїзні перемоги, загострення чемпіонських перегонів та безліч несподіваних результатів – більш ніж достатньо того, за що може зачепитися око. Вистачало і естетських голів, і найкрасивіших сейвів... Але про все по порядку.

Ворскла зайшла в глухий кут розвитку

Можливо, це несподівано, але 19-й тур став приводом приділити велику увагу Ворсклі. Тим більше, що саме цей тур остаточно виключив полтавський клуб із єврокубкових перегонів. 11 очок відставання за 11 турів не відіграються, тим більше з урахуванням матчу Олександрії у запасі.

Ворскла програла так, як програвала більшу частину матчів: намагаючись бути тим, ким вона не є. Ця тікі-така , цей надатакувальний стартовий склад, ця високо піднята лінія оборони – так чемпіонства вигравав золотий Шахтар. Проблема в тому, що навіть нинішній Шахтар змушений грати значно простіше, оскільки не має гравців рівня збірної Бразилії. Про Ворсклу в такому контексті й говорити нічого.

У результаті Ворсклу б'ють весь сезон. Суперники просто закриваються в автобус та грають другим номером. Усі, хто більш-менш дорівнює за класом, зазвичай перемагає полтавців, всі, хто явно слабший, видобуває хоча б нічию. Це настільки легкий та привабливий шлях до результатів, що навіть Руслан Ротань – сам великий любитель тікі-таки – значно спростив гру та із задоволенням проводив контратаки через порожню половину поля. 0:2 до перерви відбулися на тлі чудового сейву Ісенка – якби не подвиг чергового самородка воротарської школи полтавців, питання про переможця могло бути зняте зовсім рано...

Скрипник поки що впевнено провалюється у Полтаві, але треба розуміти, що цей тренер ніколи і не будував щось принципово інше. Просто його ідеї зіткнулися із суворою полтавською реальністю: зокрема, з неготовністю Чеснакова грати з високою лінією оборони. З того часу тренер кидається у спробах якось побудувати працюючу лінію захисту, не збиваючись на “бий-біжи” – виходить гранично стерильна гра без спроб загострити, але з обороною, яка постійно помиляється.

Не можу говорити про це як факт, але є інсайди, що легіонери Ворскли отримують до 15 тисяч доларів на місяць – за набагато, в рази меншої зарплати українців. Від цього не може не псуватися атмосфера всередині команди – і це непогано пояснює, чому значно слабше грати стали навіть ті гравці, які чудово виглядали минулого сезону, за Максимова.

Плюс до цього треба розуміти, що просто “жити як раніше” Ворскла не те, щоб могла. Чеснакову 34 роки, Яворському 33, Пердуті та Скляру по 32, Степанюку 31 – і в будь-якому разі, навіть без будь-яких кадрових революцій, полтавський клуб навряд чи втримав би рівень п'ятого місця двох попередніх сезонів. Які зміни були потрібні – інше питання, але ті, які ми бачимо, виявилися неефективними.

Ну а поки що Ворскла включається в боротьбу за виживання. Навіть до зони прямого вильоту залишилося лише три бали, до зони перехідних матчів – взагалі два. Принаймні, цю боротьбу Скрипник повинен вигравати впевнено: адже конкурувати доведеться з командами, у яких весь склад отримує як один бразилець/албанець полтавського клубу.

Шахтар не треба боятися

Якщо порахувати протистояння Чорноморця та Шахтаря як один нескінченний матч, у якому стартовий свисток нової гри йде після фінального попередньої, то два голи у ворота одеситів розділяє всього 21 секунда. Останній удар по воротах Чорноморця у домашній грі дозволив “гірникам” вирвати перемогу 2:1, перший удар по його воротах у виїзній – повісті 1:0.

І навіть з урахуванням цього Чорноморець досяг трудової нічиєї. Досягнув, незважаючи на деякий нефарт (і, чесно кажучи, питання до Непогодова) – обидва голи Шахтаря припали на дальні удари. А головна причина полягає в тому, що Чорноморець просто грав у футбол: атакував силами не в два гравці, як більшість суперників команди Йовічевіча.

Шахтар має дуже цікаву атаку, але коли суперник чинить серйозний тиск на його оборону, виходить 0:4 від РБ Лейпциг або 1:7 від Фейєноорда. Криськів, Судаков, Зубков вигадають щось на тлі будь-якого суперника навіть на європейському рівні – а от Бондаря, Коноплю, Михайліченка не назвуть надійними захисниками, мабуть, навіть фанати Шахтаря.

Два останні в принципі потрібні більше для підтримки атаки, постійної її підживлення через фланги. І взагалі модель гри Шахтаря передбачає велику кількість шансів для суперника, який атакує: один Степаненко в опорній зоні теж не перекусить усі атаки. Просто для цього потрібно атакувати, а не оборонятися у 10 людей. Проти такої “революційної” моделі гри Судаков та Криськів вже навчилися грати, а забивати Шахтарю так набагато складніше.

Довбик – український Голанд

Початок гри проти Металіста 1925 вийшов для команди Кучера дуже нервовим. Травма Пеглоу, чистий вихід віч-на-віч у суперника – такі речі змушують задуматися, що в цей день і нічия буде за щастя. На щастя Кучера, у його складі є гравець, який готовий робити різницю на замовлення.

Довбик розпочав матч на лаві, бо був не до кінця готовий через травму. Але його рівень такий, що й не в оптимальних кондиціях Артем здатний в одноосібно давати результат. Проти Металіста 1925 форвард змістився на правий фланг, віддав на Піхальонка, увірвався до штрафного майданчика – і переграв голкіпера взагалі без шансів для оборони. Це звучить просто, але неймовірна міць Довбика дозволяє йому розривати одну оборону за іншою. Неймовірно круто, що в УПЛ на тлі її нескінченних криз ще є повноцінна футбольна зірка.

Зоря – повноцінний претендент на чемпіонство

А ось Зоря грала без свого найяскравішого і найзірковішого гравця: панамець Герреро вибув із травмою. Але це не завадило луганцям виграти навіть впевненіше.

За півроку (хоча, напевно, правильніше буде сказати “два міжсезоння”) Патріку ван Леувену вдалося поставити своїй команді класний командний футбол. Практично будь-який перехід поля дозволяє Зорі проводити осмислені комбінації, яких так багато, що навіть пов'язані з не дуже високим класом виконавців промахи не заважають перемагати. І, що особливо круто, засвоєння уроків від голландського фахівця не стало приводом забути старі трюки. Третій гол Руху був оформлений в еталонній контратаці.

Ван Леувен має рацію, коли говорить на прес-конференції: “У нас завжди є моменти”. Ця відмінність Зорі від того ж Дніпра-1, який протягом сезону не раз видавав дуже посередні перфоманси в атаці. У Шахтаря моменти, мабуть, теж є завжди, і тут ключовими стануть епізоди у конкретних матчах. Одна з найважливіших деталей кінцівки – у тому, що Шахтареві ще гратиме з Динамо (причому на його полі), а Зоря з киянами вже награлася (і взяла максимум). У будь-якому випадку матч 28-го туру Зоря – Шахтар, здається, приречений стати вирішальною грою всього сезону. Ван Леувен без хайпу, тихою та скромною роботою, викладає урок для усієї української тренерської школи.

Надєїн поставив на Вірта все – і близький до програшу

Верес знову програв у футбол. Чи не час братам Гадюкіним зробити ремікс свого легендарного хіта? В останніх 11 матчах рівняни набрали лише чотири очки. В останніх восьми – одне. Домашня статистика просто жахлива: 2 бали у дев'яти іграх. Чесно сказати, в епоху 2014-2017 рр., коли в УПЛ постійно грали вмираючі команди, вони демонстрували кращі результати. Проте президент Вереса знову публічно підтримав свого тренера і зробив акцент на тому, що за грою команда практично нікому за цей десяток матчів не поступилася.

Таку довіру легко зрозуміти. В останні 2-3 роки Надєїн довірив Вірту все, зробивши його повноваження порівнянними з повноваженнями пізнього Алекса Фергюсона в МЮ. В'ячеслав Шевчук приходив працювати спортивним директором – і пішов саме тому, що Вірт все комплектування вважав за краще замкнути на собі. Склад цього Вереса – це Вірт; гра, стиль підготовки – тим паче Вірт. Відповідно, розлучитися з тренером – фактично обезголовити команду.

Але й з Віртом команда що далі, то ближче до вильоту. Кривбас обіграв Верес у максимально комфортному для себе режимі: віддав супернику м'яч та зіграв на контратаках. У результаті рівняни завдали 22 ударів, з яких 15 були дальніми – і ні, це не той випадок, коли дальні удари несуть небезпеку. Взагалі небезпечним був лише один удар, з пенальті – а решта нагадувала удари розпачу, розпис у нерозумінні, як розвивати атаку.

Вірт ніколи й не претендував на те, щоб вважатися гуру тактики. Тренер-управлінець, тренер-мотиватор, який більше готує команду за межами поля, ніж на ньому – у цьому він, безумовно, класний. Але зараз дуже схоже, що всі ті напрацювання в атаці, які він міг поставити, суперники за майже чотири роки вивчили, а нічого нового Юрій Миколайович запропонувати не може. Але і без нього клубу доведеться важко.

Верес зайшов у глухий кут.

Гол туру

Скажете, мало про Динамо? Ми дуже багато писали про нього раніше і попереднього разу навіть пояснили, чому про нього говорять надто багато. Трудова перемога над останньою командою ліги – надто мало, щоб говорити про якийсь ренесанс, приводів лаяти себе кияни тим більше не дали. Але штрафний Шепелєв і Ванат розіграли класно:

Сейв туру

Металіст провів на рідкість гарний матч проти Колоса, повинен був вигравати та вистрибувати не тільки з зони вильоту, але і з зони перехідних матчів. Але Євген Волинець показав, за що його викликали до збірної.