Чемпіонський темп Зорі, осічка Шахтаря та воротарська наступність у Чорноморці: підсумки 25-го туру УПЛ

Це був цікавий тур. 16 м'ячів, строго два в середньому за гру, і розподілилися більш-менш рівномірно. Це незрівнянно із ситуацією минулого туру, коли на 5 голів у “дербі” Дніпра-1 та Металіста припало вісім м'ячів у всіх інших матчах, разом узятих.

Розгромів було лише два, але навряд чи багато хто міг вгадати матчі, в яких вони відбудуться. Шахтар не здобув перемоги в принципі – і жоден із грандів не здобув легкої перемоги. Хоча, як сказати...

Зоря – найсильніша команда України

Насамперед про це говорить, як не дивно, результат. 10 матчів у 2023 році – 9 перемог, 90-відсотковий темп набору очок. Для порівняння: Шахтар набрав 81% очок від максимуму (вісім перемог та три нічиї в 11 матчах), Дніпро-1 – лише 73%. Динамо набрало рівно дві третини, решта – просто, вибачте, інша ліга.

Але справа навіть не лише у рахунку на табло. Такими матчами, як проти Металіста 1925, луганчани показали, що можуть впоратися і з потрійним шаром оборони. А це означає, що Зоря – найрізноманітніша та найваріативніша команда ліги. Вона дуже успішно грає з топ-клубами (дві перемоги над Динамо, нічия у єдиній грі з Шахтарем). Вона навчилася розривати половину середніх команд у позиційних атаках, як це зробила в останній грі. Більше того: Зоря навчилася закінчувати на свою користь багато матчів, в яких гра не йде, як це було з Колосом.

На питання “Чому тоді така прекрасна команда не на першому місці?” відповідь проста. У першому колі Зоря не була такою сильною – і справа не тільки в Герреро, який одразу став однією із зірок УПЛ. Ван Леувену знадобилося відпрацювати з командою одне міжсезоння, щоб покращилися всі командні взаємодії – і це, звичайно, німий докір всій нашій тренерській школі. Скільки українських фахівців змогли б досягти такого прогресу?

Через два з половиною тижні Зоря гратиме домашній матч із Шахтарем – і в ньому буде складно визначити фаворита. Пов'язано це, звичайно, не тільки із Зорею. Пов'язано це ще й з тим, що...

Всі вже зрозуміли, як грати проти Шахтаря

...От тільки не всі можуть реалізувати цей план на гру. Високий пресинг і тиск на лінію оборони гірників призвели до того, що Шахтар використав величезні проблеми з розвитком атак. Руслан Ротань приходив до Олександрії заради таких штук, він має величезні проблеми в матчах проти “простих смертних” – але коли настає час грати з грандами, він виглядає сучасним лептоп-тренером, нічим не гіршим за Тухеля. Дніпро-1 наздогнав за втраченими очками Шахтар, але нехай зарано не радіє: цей матч у запасі він грає проти Олександрії Ротаня, з якою вже втрачав очки на початку року.

Олександрія змогла не програти Шахтарю, навіть граючи в обороні погано. Справді, якщо Богдана Шевченка можна хвалити за розкішний сейв після одного удару Келсі , то захисники Олександрії постійно допускали небезпечні простріли до штрафного майданчика. Той же Келсі , окрім голу та одного небезпечного удару, один раз пробачив, вдаривши вище воріт... І тим не менше: свої шанси були і в Олександрії, а коли таку гру може собі дозволити клуб із 1 перемогою у 12 останніх матчах, то це натякає, що саме така гра максимально некомфортна проти Шахтаря.

У принципі це той випадок, коли про тактику можна говорити, не використовуючи півсотні термінів. Все просто: Шахтар настільки слабкий, наскільки не був років 20-25; щоб із ним грати на рівних, необов'язково бути елітною командою – достатньо бути середньою. Але навіть середніх команд у нинішній УПЛ добре, якщо півдесятка.

Результат лестить Шовковському

Три гри, три перемоги – така суха статистика рекордсмена УПЛ в якості виконувача обов'язків головного тренера. При цьому матчі були непростими: як мінімум, усі три були виїзними, та й грати довелося із двома дуже амбітними командами. Все налагодилось?

Ствердно на це відповість лише той, хто не дивився на ці матчі. Кривбас дуже багато, принизливо багато як для 28-кратного чемпіона, бив по його воротах і диктував свою гру. Так, допоміг класний розіграш стандарту разом із підключенням на нього Попова, так, дуже вчасно на пік форми вийшов Нещерет – але загалом Динамо залишається глибоко кризовою командою, яка може втратити очки у кожному матчі. Якщо хтось у клубі замислюється над тим, щоб залишити Шовковського на повноцінній основі лише через результати, йому варто подивитися будь-яку з ігор команди.

Хоча одну позитивну деталь можна назвати. Гольову передачу на Попова віддав Олександр Андрієвський, який все більше й більше звично виглядає в основі Динамо. П'ятий сезон у запасі київського клубу отримав несподіваний розвиток після виходу Андрієвського на “класичне” – відтоді він незмінно виходить у стартовому складі. Ймовірно, Олександр краще за Шепєлєва виконує завдання тренерського штабу на полі: він і асистом відзначився після хитрого розіграшу кутового.

Скандал туру

Дозволю собі процитувати колег із KDK : “УПЛ — це коли арбітр помиляється, призначивши пенальті, найкращий бомбардир турніру помиляється, не реалізувавши цей пенальті, а воротар помиляється, вийшовши з воріт під час цього пенальті.”.

За рахунre 1:1 арбітр Дмитро Панчишин призначив пенальті за фол до штрафного майданчика. Цю помилку з легкістю міг би виправити VAR , але його не було, тому що він був на матчах Кривбас — Динамо і... Рух — Інгулець! Той випадок, коли навіть сміятися з призначень набридло. Ми вже навіть перестали обурюватися, чому призначили такого-то арбітра – акцент змістився, тепер аудиторія обговорює, на які матчі призначили і не призначили VAR.

При цьому скандальність саме цього епізоду я б не переоцінював. Якби Панчишин справді був мотивований на перемогу Дніпра-1, він би спокійно зарахував би гол Довбика з пенальті, не чіпляючись до порушення Паста. До того ж, зрештою, лівий пенальті не забили – а сама гра вийшла досить цікавою.

Кучер не намагався загравати з пресингом Чорноморця – і задавив його пресингом сам. Як наслідок, Чорноморець отримав можливість діяти на контратаках: складний удар Авагімяна потягнув Рибак, але після удару Алефіренка він не мав шансів. Дніпро-1 сильно пройшовся по лезу, але йому пощастило швидко відігратися – а вже наприкінці грубої помилки припустився суперник. Брагару проти Довбика на кутовому не мав жодних шансів...

До речі, цікаво, що пенальті Довбика відбив Паст. На початку сезону цілих два пенальті у ворота Чорноморця відбив Непогодов, який взагалі виглядав найкращим гравцем команди – але тепер він сів у запас, і новий голкіпер одеситів теж зміг блиснути в цьому компоненті.

Загалом такі речі – привід поплескати тренеру воротарів, а їм у Чорноморці працює не хто інший, як Андрій Глущенко. Йому досі належить “одинадцятиметровий” рекорд чемпіонатів України: він єдиний, кому двічі вдавалося відбити два пенальті за матч української першості.

Довбик туру

Незабитий пенальті начебто наголосив на кризі бомбардира. Він не забивав з гри у трьох попередніх турах, тепер не забив пенальті – ось він, начебто, очевидний спад. Але Артем зміг забити переможний – і цим відкрив третій десяток голів.

Людей, які забивали за повноцінний сезон чемпіонату України більше, ніж зараз у Артема, залишилося лише чотири:

1) Сергій Ребров. Видатний сезон-97/98, 22 голи. Усі знають, що Лобановський не став терпіти Віктора Леоненка та його витівки – але до самого літа 1998-го вихованець Геолога грав за другу та третю команди Динамо. Саме шикарний сезон Реброва послужив сигналом: Шева має надійного партнера, з Леоненком можна прощатися.

2) Максим Шацьких. Сезон-02/03, 22 голи. Цікаво, що це повторення рекорду узбекистанець оформив на тлі боротьби за титул найкращого бомбардира: Олексій Бєлік забив 21 м'яч. Динамо і загалом вже дуже серйозно рубалося з Шахтарем – і виграло чемпіонат багато в чому завдяки суперперфомансу Шацьких. Особливо гідним це досягнення робить той факт, що лише один гол із двадцяти двох Максим забив із пенальті.

3) Генріх Мхітарян. Сезон-2012/13, 25 голів. Після таких сезонів беруть у Боруссію, причому дортмундську. Генріх не просто забив 25 м'ячів – він міг забивати ще більше, але регулярно пасував на партнерів, які перебували у вигідніших позиціях.

4) Алекс Тейшейра. Сезон-2015/16, 22 голи. Якщо вірменин грав так, щоб за підсумками сезону піти в Боруссію, то бразилець грав так, щоб піти вже по ходу сезону. Ці 22 голи Тейшейра забив у 15 (!!!) матчах — і ми можемо тільки здогадуватися, яким був би його результат, якби він не поїхав узимку. Дуже шкода, що Ліверпуль запропонував “гірникам” менше, ніж Цзянсу Сунін, і такий гравець так і не зіграв у Європі західніше за Україну.

Тут уже немає випадкових персонажів на кшталт Арсена Авакова (не того). Прямо за курсом у Артема – лише визнані зірки, які у певний сезон показали свій максимум. Цікаво, чи зможе Довбик перевершити їх.

Один вилітаючий визначився

Нехай математичні шанси у Львова ще залишилися, але за 2-3 тури до кінця точно будуть важливіші події та висновки, які відвернуть нашу увагу від команди без уболівальників. У будь-якому випадку, темп та ігрова форма не залишають сумнівів, що команда Безсмертного закінчить сезон на останньому місці.

Приклад ФК Львів показує, що певний рівень наша ліга попри все тримає, і відверто неадекватні рішення не дозволяють конкретному клубу залишатися конкурентоспроможним. А зміна за зиму всього основного складу (нагадаю, що всі 11 гравців, які розпочали перший матч після міжсезоння, грали в першій частині сезону за 11 різних команд) разом зі зміною тренера через три тури, в яких ще й було набрано чотири очки – це саме неадекватні рішення.

Львів міг не змінювати нічого і довіритися Олегу Дулубу – фахівцю, якого клубу такого рівня взагалі-то пощастило отримати. Львів міг оновити склад та дати Дулубу з ним працювати. Зрештою, Львів міг навіть вигнати Дулуба , але зробити це до міжсезоння та відновлення чемпіонату. Заміна тренера після трьох турів (успішних турів, попрошу помітити!) стала своєрідним пострілом у ногу: після цього Львів набрав повноважний, круглий нуль очок у восьми матчах і прямою дорогою попрямував до першої ліги.

Збірна туру

Нещерет (Динамо) – Бутко (Зоря), Попов (Динамо), Салюк (Чорноморець), Назаренко (Дніпро-1) – Бабенко (Дніпро-1), Андрієвський (Динамо) – Русин (Зоря), Твердохліб (Мінай) – Алефіренко (Чорноморець), Келсі (Шахтар)

Гол туру

Салюк із Алефіренком показали, як у пару дотиків доставити м'яч зі своєї третини поля до сітки воріт суперника.