Більш прагматичний стиль, успішні зміни і міцний характер: висновки щодо збірної України Реброва

Відбірковий цикл на чемпіонат Європи 2024 року позаду, а збірній України вдалося вийти на континентальний форум у Німеччині.

Тому саме час робити висновки про роботу Сергія Станіславовича Реброва і його тренерського штабу після успішної кваліфікації на великий турнір. Поговорити буде про що, тому що деякі речі помітні вже зараз. У даному тексті розглянемо їх детальніше. 

Реформація усієї вертикалі національних збірних України 

На цьому наголошували майже з перших днів роботи Реброва на новій посаді. Необхідно було вибудувати єдину структуру усіх національних команд, щоб ефективніше регулювати їхню роботу і мати налагоджену комунікацію між збірними. В тому числі, щодо розвитку молодих гравців, які в майбутньому можуть склад кістяк головної команди. 

Успішність цього підходу ми вже бачимо в реальності. Збірна України U-17 гратиме на молодіжному Євро-2024, як і команда U-19, Олімпійська збірна гратиме у Парижі, U-21 виграла всі матчі у відбірковій групі і цього року може гарантувати собі участь у континентальному форумі 2025 року, головна команда їде у Німеччину. 

Можна скептично відноситися до цього і казати, що за короткий проміжок часу кардинально змінити головні процеси було важко, але за успіхом кожного з цих колективів стоїть великий об'єм роботи. І цей підхід вже приносить результат. 

Багато було вкладено і у пошук молодих талантів, в особливості тих, хто виїхав з України під час повномасштабного вторгнення і виступає у молодіжних командах в різних чемпіонатах. Це дуже важливо і необхідно намагатися з тією ж інтенсивністю тримати в полі зору нових діамантів, що можуть вибрати можливість виступати за збірні України, а не інших країн. 

Грамотний підбір тренерського штабу 

Багато хто часто забуває, що за успішними результатами команди неодмінно стоїть не лише головний тренер, але і його штаб. Конкретно у головній збірній зараз він формується найкращим чином і дозволяє грамотно делегувати обов'язки стосовно виконання різних завдань. 

Вісенте Гомес свого часу допомагав Сергію Реброву будувати системний підхід у Динамо Київ, багато успішних вихованців команди — Ілля Забарний, Віталій Миколенко, Віталій Буяльський, Віктор Циганков та інші, в тому числі результат побудови структури на всіх рівнях в українському гранді. Також іспанський спеціаліст є ідейним натхненником у нинішньому штабі, його методологія в тому числі активно використовується і приносить успіх. 

Гліб Платов працював у штабі Сергія Станіславовича також у київському клубі, мав досвід роботи у Катарі, зараз працює спортивним директором у словацькому клубі ДАК. У штабі збірної виконує в першу чергу роль аналітика.

Говорячи про Рустама Худжамова не можна не згадати його великий досвід в якості воротаря Шахтаря, Маріуполя та інших клубів. 

Щодо Альберто Босха, то він давно співпрацює з нинішнім головним тренером і був куратором академій не лише в Україні, а і в Іспанії. 

Тренер з фізичної підготовки Хав'єр Луруенья з 2023 року працює у донецькому Шахтарі. 

Тобто, штаб формується з людей, які в більшості знайомі один з одним завдяки спільній роботі ще до збірної України, чудово розуміють, в якій бік необхідно направляти вектор розвитку національної команди. Завдяки цьому можна одразу реалізовувати ідеї і бути впевненим, що кожен буде чітко розуміти їх критерії. 

Довіра і надання можливості грати у національній збірній України багатьом гравцям, а також сміливі рішення 

Раніше в основному складі збірної в основному грали представники Динамо і Шахтаря, а також деякі легіонери, що формували закриті двері перед гравцями з інших команд. Нерідко навіть ті, хто виглядав не гірше за конкурента рідко мали можливість зайняти його місце у офіціальних матчах. Зараз ця тенденція помітно змінилася. 

На початку тренерський штаб викликав перевірений в тому числі раніше склад, але зараз ми бачимо готовність і сигнал, що в національній збірній можуть виступати гравці в незалежності від їхніх досягнень — ті, хто цього заслуговує. Прикладом є Олексій Гуцуляк, який своїм прогресом у Дніпрі-1 заслужив на виклик до національної збірної і дебютував за неї у важливий момент з Боснією і Герцеговиною. Так само, як і Володимир Бражко. Навіть не дивлячись на пошкодження Тараса Степаненка і зменшення варіантів на позиції опорника перед важливими зустрічами з Боснією і Ісландією, Ребров довірився не досвідченому Сергію Сидорчуку, а молодому таланту. 

На позиції воротаря також можна помітити, що акцент робиться не лише на статусі команд, в яких грають Георгій Бущан, Анатолій Трубін, Андрій Лунін та інші, а і на актуальній ситуації цих гравців. Коли голкіпер Бенфіки мав регулярну ігрову практику, а Лунін сидів в запасі мадридського Реалу, грав саме Трубін. Втім, коли Андрій розпочав успішно виступати в основі іспанського гранду, в рівному протистоянні вже Анатолій потрапив у резерв. 

Це дозволяє розраховувати на більшу відкритість до потенційних кандидатів у збірну. 

Зміна стилю 

Можна почути думку, що збірна України грає менш презентабельно під керівництвом Сергія Реброва, але в даному випадку необхідно вести мову про зміну стилю в порівнянні з попередніми тренерами. Він відрізняється від хоча би того, що ми бачили від Олександра Петракова, і є наближеним, хоча і не ідентичним, до Андрія Шевченка. Розглянемо головні тенденції, які помітні майже в кожному матчі.

Розпочнемо з білд-апу. Зазвичай він формується за схемою, де центральні захисники, а також хтось з латералей, розігрують м'яч з опорним півзахисником і кимось з інсайдів, які опускаються нижче і допомагають у просуванні вперед. На початку Георгій Судаков лише поступово розпочинав виступи у збірній, а зараз є гравцем без якого важко уявити національну команду. Вміння рухати м'яч під пресингом робить його важливим елементом у цій фазі, а також розвитку атак. Крім того, завдяки чудовому вмінню входити у простір Іллі Забарного він нерідко бере на себе функцію додаткової опції у розіграші. 

На флангах відбуваються часті ротації позицій. Вінгери Віктор Циганков і Михайло Мудрик або латералі Віталій Миколенко і Юхим Конопля змінюються навзаєм, коли один біжить у середину, а інший займає його простір і створює ширину. 

Завдяки ривкам у центр і зони завершення створюється додаткова небезпека для суперника, коли не лише група атаки може створювати небезпеку у штрафному майданчику, але і інші гравці, можна згадати хоча би гол Юхима Коноплі у ворота Північної Македонії чи інші схожі ситуації. 

До того ж збірна України є адаптивною командою, яка може змінюватися в залежності від контексту матчів. Коли не працює стартовий план, є спроби змінити гру. І це дійсно працює в більшості зустрічей. В дуже непростій грі з Боснією і Герцеговиною, коли команда Саво Мілошевича ефективно мінімізувала простір, а колективу Сергія Реброва не вдавалося насичувати штрафний майданчик гравцями для нейтралізації компактності свого суперника, тренерський штаб випустив на поле в тому числі другого форварда. Це дозволило створювати більше тиску на центральних захисників і в підсумку скористатися помилками та забити двічі. 

Не завжди можна бачити високу результативність, але з точки зору побудови чіткої гри наразі питань немає, до того ж є результат, що головне. Далі необхідно більше часу, щоб це виглядало відлагоджено. 

Сильний характер 

Не можна не відмітити вміння збірної України під керівництвом цього тренерського штабу вигравати навіть у тих матчах, де все складається не дуже вдало. Необхідно згадати не лише зустріч з Боснією і Герцеговиною, тому що були перемоги над Північною Македонією, коли вдалося відіграти 0:2 по ходу матчу, камбеки з Мальтою та, нарешті, Ісландією. А можна згадати і зустрічі зі згаданими вище середняками у групі, де вдавалося здобути три бали завдяки вірі у власні сили. 

Дана якість часто є показником дійсно сильної команди, яка вміє демонструвати здатність здобувати результат у різних контекстах. 

Враховуючи це можна сказати, що навіть попри деякі невдалі моменти, збірна України рухається у правильному напрямку. Це найголовніше. Попереду — чемпіонат Європи.