Збірна України обіграла Ісландію та вийшла на Євро-2024!

Національна збірна України подолала складний та тривалий шлях до чемпіонату Європи-2024, що влітку має відбутись у Німеччині, пройшовши фактично всі можливі етапи відбіркового раунду. Однак залишалось зробити ще один, останній, найскладніший та найважливіший крок. Вирішальний матч команда Сергія Реброва проводила у польському місті Вроцлав, а суперником була Ісландія, яка свого часу наробила великого галасу саме на європейському турнірі у Франції.

Власне, жодних додаткових коментарів цей матч перед стартовим свистком не потребував. Потрібно було виключно перемагати. У складі "синьо-жовтих" ми побачили ротацію в опорній зоні у вигляді Руслана Маліновського, праворуч в атаці з’явився Віктор Циганков, а на вістря пішов Роман Яремчук. Знову ж таки, цілком прогнозований розвиток подій.

Що ж до самої гри, то в першому таймі ми суперників переважали за рівнем та культурою володіння м’ячем. Та й моментів гольових створили значно більше, тоді як команда Оге Гарейде, окрім суто вертикального футболу, майже нічого не могла запропонувати у відповідь. У нас у той самий час активно працювали фланги в особі Мудрика та Циганкова, Судаков непогано розкривав захист своїми передачами, а Яремчук шукав свій момент у штрафному.

А потім, на завершення пів години ігрового часу, ми пропустили. Просто втратили концентрацію проти головної зірки суперників, Альберта Гудмундссона, той покрутився перед штрафним, пошив у дурні чотирьох суперників, і здалеку поклав у правий кут просто бездоганний удар. І не сказати, що передумов для подібного не було до цього.

А далі — усе було як у тумані. Команда Реброва намагалась відігратись і дуже близько підійшла до виконання цього завдання, коли на 39 хвилині простріл Циганкова з правого флангу штрафного Яремчук перевів у порожні ворота. Ми навіть подумали десь трохи: "Відлягло!". Але не "відлягло". Офсайд був у Віктора під час закидання від Судакова. Годі й казати, що цей момент був не єдиним для нас до перерви, але так, щоб дійсно гольових нагод, у нас був отой постріл Миколенка на старті й, можливо, удар від Судакова перед незарахованим голом.

Усе найцікавіше почалось у другому таймі. Ребров не зробив жодної заміни, тож тактика тримання голови холодною знову давалась у знаки. Воно й добре, якщо чесно, бо ту перевагу на м’ячі, що ми мали, можна було занадто легко зруйнувати квапливими рішеннями. І оскільки ми таки цього уникнули, то отримайте, будь ласка, цілком заслужений забитий м’яч

На 54 хвилині Ісландія припустилась ледь не найбільшої помилки цього вечора — почали підніматись до атаки й саме в цей момент Україна вдарила контратакою через передачу Судакова на правий фланг, де один-в-один проти захисника залишили Циганкова, тож той познущався із суперника й поклав удар у дальній кут.

Це був ключовий момент матчу, але все ще не вирішальний. Вирішальний був потім — коли потрібно було як зберігати атакувальний настрій, так і хоч трохи пригадувати про потребу грати в захисті. І от із останнім ми могли дуже круто догратись десь після 75 хвилини, коли суперники навалились на володіння Луніна, а наш захист почав відверто дарувати їм гольові моменти. Важкі миттєвості, після яких, якщо ви вимкнули трансляцію, то ми б вас зрозуміли.

А от Судаков і компанія точно б не зрозуміли, бо позиційна атака на 84 хвилині знову ж таки через правий фланг за участі Циганкова завершилась передачею до пів кола перед штрафним на Мудрика, а той в один дотик спрямував удар під дальню стійку. І ось це вже — реально перемога. Довгоочікувана та вистраждана. І нехай у компенсований час відбувалась якась вакханалія в нашому штрафному, на результат це вже не вплинуло. А нервових клітин на той час у нас уже не залишилось.