Нещодавні “бронзові” летять униз, нещодавні першолігові — до єврокубків. Підсумки УПЛ: середняки
Ми продовжуємо підбивати підсумки чемпіонату України. Якщо ви не прочитали їх раніше, радимо ознайомитися з матеріалами, присвяченими загальним тенденціям та аутсайдерам сезону. У новій частині ми говоритимемо про команди, які формують обличчя будь-якого чемпіонату – середняків.
Двовладдя, “рух на захiд” та футболісти як окрема каста: підсумки сезону в українському футболі
Металіст 1925 лише послабили зірки, Чорноморець готується до лихоліття. Підсумки УПЛ: аутсайдери
Зоря
Місце: 12
Забитих м'ячів: 29 (13-е місце)
Пропущених м'ячів: 37 (9-е місце)
Найкращий бомбардир: Герреро (9 голів)
Ось як працює ефект метелика: сейви воротаря у матчах Реалу проти Барселони, Манчестер Сіті, Баварії вплинули на добробут клубу, який виїхав із Луганська та змушений шукати новий дiм ось уже 10 років. Продовження контракту з Луніним, до якого сторони вже дуже близькі, принесе Зорі 3 мільйони євро. Це краще за дуже багато продажів: за Русина, наприклад, Зоря отримала тільки від Сандерленда два з половиною мільйони.
У певному сенсі такі ігри багатих і великих навіть далі від реалій типового клубу УПЛ, ніж, наприклад, події у бразильському футболі, з якого Зоря регулярно вичерпує найкращих. Луганський клуб рахує кожну копійку, без будь-якої аудиторії (що зрозуміло) і бажання її завойовувати (що пояснити складніше) на новому місці, будучи вимушеним витрачати на проведення домашніх матчів більше, ніж заробляє. В останні чотири роки, втім, на відвідуваності ніхто не заробляє багато, але в будь-якому випадку Зоря за межами Луганська нікому не потрібна і живе сьогоднішнiм днем.
І, чесно кажучи, як би ми згодом не згадували сезон-23/24 як той самий сезон, після якого Зоря полетіла у прірву. Десять років після переїзду, як би парадоксально це не звучало, стали за результатами кращими в історії клубу. Луганчани постійно грали в єврокубках, здобували перемоги над Лестером, Брагою – у чемпіонаті регулярно обігравали і Динамо та Шахтар. Нічого подібного в умовні “огрядні роки” і близько не було: за вирахуванням одного радянського сезону Зоря в кращому разі боролася за десятку, найчастіше грала і в першій лізі.
Це, до речі, служило футбольною ілюстрацією байки про жаб у сметані: багато клубів, навіть із неокупованих регіонів, із настанням кризи 2014-15 рр. припинили існування, а Зоря почала грати краще, ніж раніше. Але саме цей сезон показав, що такі команди мають унікальний слабкий запас міцності: пари помилок достатньо, щоб поставити під питання існування самого проекту.
Лалатович був першим помилковим призначенням, Кривенцов – другим. Через це Зоря провалила старт – і, можливо , навіть для самої себе несподівано виявила, що повернутись на переможний хід дуже складно. Клубів, які можуть запропонувати умови краще, в УПЛ штук 10 – і із селекцією Зоря зайшла у глухий кут. У результаті сезон дотренувало щось двоголове (досвідчений Юрій Коваль і тренер-початківець Бартулович), а команда та другу частину сезону провела далеко від блиску. 16 матчів цього року – лише п'ять перемог, ледь від перехідних матчів урятувалися.
Проблема не в тому, що Зоря провалила конкретний сезон. Проблема в тому, що вона живе в умовах, де немає і не може бути запасу міцності. Від єврокубків вона наступного сезону, вперше за весь час після міграції, отримає нуль; продати після такого сезону когось теж буде складно (і так, новини про Герреро обнадіюють, але це останній актив). Один правильний автограф Луніна може принести бюджет ще на рік, але проблема в тому, що повернутися в єврокубки буде складно. Умови в Поліссі, Карпатах, Шахтарі та Динамо просто незрівнянні з тим, що можуть запропонувати луганці, умови ще як мінімум п'яти команд просто кращі.
Загалом, те, що у Зорі пройшов один поганий сезон – це півбіди. Справжнє лихо, можливо, тільки починається.
Ворскла
Місце: 9
Забитих м'ячів: 30 (11-12-е місце)
Пропущених м'ячів: 46 (12-13-е місце)
Кращий бомбардир: Руслан Степанюк (7 голів)
Продовжуємо хроніки бомбардувальників, що пікірують. У Зорі 5 перемог у 16 турах чемпіонату цього року? Їй могла б позаздрити Ворскла, у яких їх 3 у 13. При цьому, задля справедливості, був ще й виграний півфінал Кубка, який до останнього дня сезону дарував ілюзорну надію на порятунок сезону. Втім, різниця в рівні, у всіх сенсах цього слова, між Шахтарем і Ворсклою настільки велика, і з кожним сезоном настільки більше, що надія на перемогу над “гірниками” схожа на надію на виграш у лотереї.
Всі сподівалися на диво, воно не сталося, й на виході у Ворскли дев'яте місце, відсутність єврокубків та гарантія хіба дуже великих проблем. Так само, як і раніше: оцінювати перспективи клубу можна, відслідковуючи новини щодо Костянтина Жеваго. Останню підозру, з конфіскацією майна, він отримав лише місяць тому – отже, ні про яке одужання його футбольного активу й мови не може бути.
Це демонструвало вже небажання призначати повноцінного головного тренера: хто забув, нагадаю, що Сергій Долганський працює у статусі “в. о.” вже п'ять місяців. Такі речі, між іншим, множать недовіру (складно беззаперечно слухати людину, яку можуть у будь-який день замінити), але в ситуації, в якій опинилася Ворскла, це навіть не так важливо. З команди розбігаються за принципом “рятуйся, хто може”: Степанюк повернувся до Вереса, причому контракт підписав за лічені дні після стикових матчів.
Тобто переговори вів ще до того, як рівняни гарантували собі місце в УПЛ? Чому б і ні: спорт починається та закінчується, а сім'я, яку треба годувати, є завжди. Верес, поза сумнівами, може запропонувати умови краще, ніж сучасна Ворскла. Металіст 1925, он, вилетів, але щодо Ісенка переговори веде – тобто навіть клуб першої ліги може переманити у Ворскли лідера. Таким чином, ми можемо спостерігати з Ворскли “великий результат” – коли клуб покинуть всі, хто отримає хоч якусь пропозицію.
Хто залишиться, то це Володимир Чеснаков – та й те тому, що закінчив кар'єру. Феноменальна, не українська красива історія: 18 сезонів, 416 матчів на професійному рівні – і все в одному клубі. Чеснаков одразу сказав, що продовжить приносити користь Ворсклі і в новому статусі – і щиро шкода, що на тлі похмурої обстановки навколо клубу загалом ця історія не отримала уваги.
Олександрія
Місце: 8
Забитих м'ячів: 30 (11-12-е місце)
Пропущених м'ячів: 38 (10-е місце)
Найкращий бомбардир: Артем Шулянський, Микола Михайленко (по 5 голів)
Хм. По ходу сезону ми сто разів говорили, як Олександрія провалює сезон, як Ротань перевiряє терпіння власників – а за результатами бачимо, що нічого особливо драматичного у житті команди не сталося. Восьме місце вона могла і в умовно найкращі часи зайняти. То що, перевзуваємося?
Та ні, звісно. Занадто багато шановних старожилів УПЛ перебувають або в передсмертному, або просто кризовому стані. На тлі цього виявилося досить просто провести нормальний сезон, коли в січні можеш посилити проблемну позицію, а у команди працює хоча б одна схема – і Олександрія фінішувала у середині таблиці. Ротань робив ставку на контроль м'яча, дуже часто отримував через це “сенсаційні” поразки – але майстри контратак, як на замовлення, провалювали один відрізок за іншим, і одних перемог над аутсайдерами вистачило, щоб узяти восьме місце.
Блиск із Олександрії, звичайно, за ці два роки зійшов. На медалі вона більше не претендує та й за єврокубки, незважаючи на формальну близькість, не бореться. За позиціями до зони Ліги конференцій відстали на три, але за очками на 16 – та й надалі не буде п'яте місце виводити в єврокубки. Олександрія не здатна конкурувати з 5-6 командами ліги, вона готується жити життям середняка – і в таких реаліях ставка на молодого тренера, який любить працювати з молоддю та ставити привабливий футбол, може бути виправданою.
ЛНЗ
Місце: 7
Забитих м'ячів: 31 (9-10-е місце)
Пропущених м'ячів: 34 (9-е місце)
Кращий бомбардир: Владислав Наумець (5 голів)
Досить про сумне – на черзі команда, яка перевершила найсміливіші очікування. ЛНЗ пробився до вищої ліги тільки через плей-офф, не виявляв жодних особливих амбіцій і взагалі викликав багато сумнівів. Як мінімум Олександр Ковпак на той момент ще не відпрацював жодного повноцінного сезону головним тренером. Витяг черкасців до УПЛ, прийшовши до команди походу сезону, він гарно, але було цікаво, як він розпочне роботу у стандартних умовах.
Що сказати: у Ковпака і зараз жодного повного сезону роботи головним тренером. Керівництво клубу пішло не непопулярний крок, звільнивши тренера після чотирьох (!) матчів – але отримало з цього тільки плюси, запросивши досвідченого фахівця, який вміє будувати оборону.
Питання все одно залишаються (а чи не краще було тренера поміняти у міжсезоння?), але Олег Дулуб виявився ідеальним влученням. Він будував команду на совість, усіх новачків ідеально інтегрував в основу – і, чесно кажучи, йому було кого інтегрувати. По ходу сезону черкаський клуб набрав фактично новий склад: із команди, яка в останньому турі обіграла Ворсклу, лише троє людей закінчували у Черкасах минулий сезон.
ЛНЗ добре демонструє тренди, що відбуваються у сучасному футболі. Раніше клуб із Черкас, напевно, і не мріяв про великі висоти – але наступного сезону ніхто не здивується, якщо він фінішує вище за Дніпро-1, Зорю, Ворсклу, Чорноморець. Ну і посилення представниками Косова та Ізраїлю – цікавий хід; і ті, й інші ментально більше готові до життя в умовах військового конфлікту більше, ніж жителі Європи. ЛНЗ навіть не помітив боротьбу за виживання, на тлі епохи лихоліття то одних, то інших фінішував у верхній половині таблиці.
Ось тільки в контексті перспектив сам собою цей успіх абсолютно нічого не означає. Минай попередній сезон закінчив на восьмому місці – це ніяк не завадило йому вже через пару місяців почати грати так, що він на всі антирекорди замахнувся. Перший крок був гарним, але саме зараз для ЛНЗ настає момент істини. Вже для того, щоб зберегти позиції, черкасцям потрібно зробити дуже багато – і той же Дулуб далеко не факт, що у першому повному сезоні виявиться так само актуальним.
Рух
Місце: 6
Забитих м'ячів: 44 (4-е місце)
Пропущених м'ячів: 31 (6-7-е місце)
Найкращий бомбардир: Ілля Квасниця (8 голів)
Жодна команда УПЛ не продемонструвала такий буст за очками, як Рух: порівняно з минулим сезоном львів'яни набрали на 17 очок більше. Тут, звичайно, відразу варто робити позначку на полях, що Полісся та ЛНЗ минулого сезону в УПЛ просто не грали, і обидві ці команди по суті явно продемонстрували прогрес не менший – але на це Рух матиме свої контраргументи.
Львів'яни не те що не набирали окремої команди під УПЛ – вони свідомо звільняли простір під молодь. Довгий та Соломон-Отабор були важливими гравцями на попередніх етапах розвитку, але покинули команду, щоб молоді, перспективні гравці могли постійно грати та прогресувати.
Вийшло, м'яко кажучи, непогано. Рух до останніх хвилин останнього матчу боровся за топ-5, причому за одним показником він перший не те що в Україні, а у всій Європі. Футболісти, які займають вісім перших місць за зіграним часом у поточному сезоні, не старшi за 23 роки – причому багатьом лише по 20-21.
Можливо, цього й не вистачило на фініші (команда, яка набила більше шишок, змогла б із тим самим напівдублем Динамо зіграти внічию), але, слово честі, для Руху це не повинно бути так важливо. Що дає те п'яте місце у нинішніх реаліях? Можливість зіграти 2-4 матчі проти, умовно кажучи, четвертої команди Грузії та п'ятої команди Румунії? Не те що Рух, а Інгулець наступного сезону гарантовано зіграє 4 матчі проти Динамо та Шахтаря. А потенціал у Дідика, Слюбика, Федора та інших талантів величезний. Вкрай цікаво буде спостерігати, яких висот досягне ця команда надалі – ресурсів у неї достатньо, щоб не розпродуватися вже влітку.
Полісся
Місце: 5
Забитих м'ячів: 39 (6-е місце)
Пропущених м'ячів: 30 (4-5-е місце)
Найкращий бомбардир: Богдан Кушніренко, Артем Козак, Бені Макуана, Пилип Будкiвський та Луїфер Ернандес (по 4 голи)
Якщо у випадку з ЛНЗ ми рахували новачків, то тут треба скоріше вважати тих, хто залишився порівняно із сезоном Першої ліги. Полісся, як Манчестер Сіті 15 років тому, у перше повноцінне літо (не рахуватимемо 2008-го, коли інвестори купили клуб в останній день трансферного вікна) взяло цілу команду – і теж посіло після цього п'яте місце.
Різниця лише в тому, що конкуренція в УПЛ трохи нижча – і цей крок, з першої ліги одразу до Ліги конференцій, не повинен викликати виключно оплески, що переходять до овацій. Буткевич навіть за безпосередньо трансфери гравців заплатив вiсьмом різним клубам, у сумі 3,95 мільйона євро на переходи витратив – і страшно уявити, яка сума набігла з урахуванням виплат агентам, підйомних, зарплат, компенсацій за розірвання контрактів... У сумі за останній рік Полісся підписало 16 нових гравців – і це не рахуючи витрат на Звягель , який вже допомогло головній команді Денисом Ндукве.
Що ж, новий амбітний проект в українському футболі – на футбольному ресурсі, власне, цьому треба радіти. Вихід до єврокубків явно мотивує президента зайнятися проектом ще серйозніше, вкластися в нього ще більше. Але дуже вже багато в цьому проекті такого, з позаминулого життя. Буткевич набагато більше схожий на Ярославського, який, як фішки в покері, кидав гроші на все більш крутих легіонерів, ніж на того ж Козловського.
Азарту Ярославського, втім, вистачило, щоб дійти до срібних медалей, а також до Тайсона та Соси в УПЛ. Подивимося, до яких місць та гравців вистачить азарту Буткевича. З такими витратами вирване на фініші п'яте місце важко охарактеризувати інакше, ніж “врятувалися від ганьби”.