Балакін прийшов на екзамен Костюка зі своїми шпаргалками, Шахтар загнали на город, Колос у Епіцентрі шторму. Підсумки 19-го туру УПЛ

Черговий розлогий вікенд українського футболу не був схожим на інші, адже концентрація матчів із підвищеною увагою глядачі зашкалювала. Тут і повернення голеадорської форми вже підзабутої молодої зірки, і центральна битва у верхній частині турнірної таблиці, і геть безвольні поразки мали місце. А ще дев’ятнадцятий тур Прем’єр-ліги відзначився гарною результативністю, тож можна офіційно фіксувати початок відлиги після важкої для всіх зими.

У Житомирі зібрались на шоу, а отримали театр групи поганеньких акторів

Під центральним матчем туру приховувалось одразу кілька шарів інтриги. Матч поміж третьою та четвертою командами в турнірній таблиці, кожна з яких досі має амбіції зазіхнути й на чемпіонський титул у цьому сезоні. Але чотири очки переваги на користь житомирського Полісся, у разі перемоги якого над київським Динамо ця відстань ставала б уже сім балів, а це все ж таки забагато в наших реаліях.

Із іншого боку, тренерська інтрига також була просто шаленою. Руслан Ротань перше півріччя роботи на чолі "вовків" із своїм штабом може лише занести до активу, бо тут і малюнок ігровий проглядається беззаперечно, і прогрес у розвитку, можна сказати, уже є сталим. Тим часом у таборі суперників набуває сили футбол Ігоря Костюка, для якого це був фактично перший серйозний виклик на чолі Динамо.

Додатковим аспектом зустрічі також була й актуальна форма команд. Динамо з приходом нового тренера видало серію гарних результатів, тож підтримувало інтригу поблизу трійки лідерів, а тим часом Полісся обіграло ЛНЗ за тиждень до цього (3:1), і тут варто зазначити, що подібне в поточному сезоні нашій парі загальновизнаних флагманів робити ще не вдавалось. Тож "вовки" на власному полі виглядали навіть фаворитами пари до певної міри.

І гра насправді в підсумку мала всіх влаштувати за рівнем пристрасті. І так би воно й було, якби не каскад неочевидних суддівських рішень у першій її половини. Скасований гол Полісся через нібито фол Бабенка проти Бражка в розвитку гольової атаки із завершення від Емерллаху, непризначений пенальті на Волошині, призначений пенальті за гру рукою Коробова, а згодом і відсутність вилучення для Біловара.

Головним арбітром цієї зустрічі було призначено Миколу Балакіна, і, як усі говорять, це наш найкращий арбітр станом на сьогодні. Проте лише з одного загального плану VIP-сектора, на якому вдалось одночасно спіймати керівника УАФ Андрія Шевченка та президента Полісся Геннадія Буткевича, було зрозуміло, що їм є, про що один з одним поговорити після таких подій на полі. Навіть якесь розслідування почалось після цього матчу з подачі УАФ, але скільки тих розслідувань уже проводилось у нашій історії футболу, і де після них хоч якісь наслідки, не кажучи вже про бажані позитивні.

Що ж до самого футболу, то справдились як найгірші побоювання щодо відсутності цілісності з боку Полісся впродовж усього матчу: команда відіграла якісно перший тайм, а в другому просто розчинилась на полі, так і передбачення щодо лідерських якостей нападника Динамо Матвія Пономаренка себе виправдали. У такому футболі мав знайтись якийсь нахаба (по-спортивному), який потягнув би на себе ковдру, і якщо у "вовків" такого не знайшлось, то в суперників навпаки. Ну й битва за місце третього форварда для національної збірної на березень здається вирішеною, бо в цьому матчі можна було одночасно побачити всіх трьох кандидатів при справі.

Турану та його підопічним показали справжні реалії УПЛ

Позаминулого туру Олександрія не підготувала газон до матчу проти столичної Оболоні, за що потім справедливо отримала технічну поразку якраз перед проведенням матчу на Ніці проти донецького Шахтаря на початку 19 туру. І якщо хтось сподівався, що за ці два тижні виросте нове покриття належної якості, то сподівання ці себе не виправдали. Команди грали на тому, на чому довелось грати. І це все в контексті матчу "гірників" у єврокубках уже на цьому тижні.

За великим рахунком, це й був головний козир команди Кирила Нестеренка в цій зустрічі. Бо в суто футбольному плані новизни ми не побачили з боку жодної з команд. Шахтар боровся одночасно із суперником, який закривався, і з газоном, який не давав розбігтись найбільш технічним виконавцям. При цьому перший тайм у виконанні "гірників" знову був непереконливим, а в другому на допомогу так само прийшов Лассіна Траоре, і якщо для самого буркінійця така результативність на старті 2026 року — це супер, то той факт, що донеччани вже кілька матчів поспіль фактично через силу дотискають доволі посередніх суперників, має їх принаймні непокоїти.

А після гри заговорив ще й спортивний директор Шахтаря Дарійо Срна, указавши на одразу чотири, на його думку, помилки арбітрів у цій дуелі. Іронія долі, що слова хорвата вболівальники інших клубів спочатку сприйняли як чергові відмазки, але потім усі подивились гру в Житомирі, і чогось ніхто не кине тепер камін до огороду представника донеччан. Не туди рухаємось у контексті роботи арбітрів, судячи з усього.

Одразу два тотальних розгроми та ще дві результативні перемоги за тур — це майже ексклюзив для поточного сезону

Кам’янець-подільський Епіцентр продовжує свої мандри теренами нашої країни, але, судячи з усього, аура стадіону Лівий Берег команду Сергія Нагорняка влаштовує чи не найкраще серед усіх інших. Бо те, що новачки УПЛ зробили з ковалівським Колосом на цій арені, інакше, окрім як побиття, і не назвати.

Чотири м’ячі побувало у воротах колективу Руслана Костишина, і при цьому жодної відповіді з боку "чорно-білих" ми не побачили. Як і реакції на хід подій у грі. А в Епіцентру на вістрі просто божевільний матч видав Владислав Супряга, який продовжує шукати себе хоча б у нашому футболі, і якщо подібних матчів на його рахунку буде більше за ці кілька місяців, то можна говорити й про велике повернення. Утім, дубль + асист — це також дуже й дуже сильно.

Інший матч із чотирма голами також відбувався в межах столиці, але в північній її частині. Луганська Зоря зіграла на Оболонь Арені проти СК Полтава, яку тиждень тому підозрювали в не зовсім чесній грі проти Кудрівки. Але після такого матчу, який продемонструвала команда Павла Матвійченка цього разу, питання виникають хіба що щодо термінів дострокового вильоту "малино-жовтих" на останній сходинці таблиці. Тоді як у Зорі просто космічний рівень продемонстрував Неманья Андушич, у якого, здається, залітали голи на будь-який смак.

Також у цьому турі були перемоги з великими рахунками від двох команд, які до цього за ходом сезону подібним відзначались не надто часто. І обидві ці гри припали на понеділок — от, що значить завершити тур на мажорній ноті.

Спочатку харківський Металіст 1925, на тлі перемоги в Кубку України над столичним Локомотивом та відповідного виходу до півфіналу змагань, завітав до львівського Руху, у якому Івану Федику просто не позаздриш. Доводиться "жовто-чорним" вирішувати якісь турнірні завдання в другій частині сезону, а за рахунок кого це робити — не зрозуміло. Молодь банально не готова тягнути рівень УПЛ, а ті, хто має хоч якийсь досвід, просто стагнують на тлі загалом не надто гарного настрою всередині колективу через останні результати.

От і виходить так, що Металіст 1925 забив цьому Руху три голи за перший тайм, і міг би відвантажити ще кілька поперерві, але з якихось мотивів вирішив продемонструвати повагу до духу суперництва. А точніше — просто змарнував купу нагод для розгрому, але команді Младена Бартуловича насправді зараз куди важливішим є факт здобуття трьох очок, бо відстань навіть від Динамо складає чотири залікових бали, а скільки там удасться забити голів — то вже деталі.

І вже під завісу програми туру була гра за участі ще одного клубу з першої частини турнірної таблиці, черкаського ЛНЗ, який провалив серію пенальті проти Буковини в Кубку України, тож "легкий" шлях до єврокубків для команди Віталія Пономарьова зачинився достроково. А тут ще й доводилось грати в Рівному проти Вереса. Дуже непростий матч.

Але "бузкові" поставились до нього, як і до більшості ігор першого кола. А коли ЛНЗ вмикає свій фірмовий режим прагматичності, то біля воріт суперників може й не бути багато небезпеки. А от м’ячі в сітці будуть. Навіть новачок Абдул Авуду долучився до побиття "червоно-чорних" на контратаках, тож "новий Проспер" потрохи адаптується.

Іспанський вектор Карпат ризикує бути усіченим уже незабаром, а Кривбас знову загальмував на захисті Оболоні

Уболівальникам "левів" не позаздриш, бо в їхньої команди наче й календар не надто складний на початку 2026 року, де можна чіплятись за очки й просуватись кудись подалі від зони вильоту. А з іншого боку для виконання цього завдання треба мати хоч якусь стабільність. Іспанський тренер Франсіско Фернандес, судячи з усього, надати її наразі не може.

Бо футбол Карпат у домашньому матчі проти Кудрівки мав два обличчя, відповідно до кількості таймів. Забили швидкий гол, публіка на куражі, команда біжить, суперники з цим нічого зробити не можуть. А потім настає перерва, після якої "зелено-білі" нічого іншого вигадати не можуть, окрім як сидіти біля власних воріт та чекати, коли їм зрештою відправлять м’яч у сітку.

І навіть тоді в гравців "левів" не виникло жодного бажання щось із цим зробити. Тренерська робота в цьому випадку також була непомітною. Тоді як із іншого боку був колектив Василя Баранова, у якого відверто кепські були справи до перерви, але гру відновила Кудрівка так, що після матчу складалось враження, що Карпати просто відскочили. Мають подякувати за це, зокрема, Олексію Сичу.

Криворізький Кривбас у цьому турі також завітав до столиці на матч проти місцевої Оболоні, яка не соромиться хизуватись підготовкою власного стадіону під час зими та надає можливість і два матчі за тур проводити. Не досягли рекорду рівненського Авангарду, але "пивовари" над цим працюють. Хоча навряд чи саме поле було вирішальним фактором того, що господарі таки втримали нічийний рахунок цього разу, обійшовшись без голів із суперниками.

Бо Кривбас наче й мав повну перевагу над опонентами за багатьма статистичними показниками, але вийшло так, що Кемкіну довелось працювати чи не більше за воротарський дует Марченка та Федорівського, останній з яких хіба що наприкінці матчу здійснив класний порятунок у вирішальний момент. І так, Денис, на жаль, знову пошкодив руку, і це безумовна втрата й для клубу, і для збірних відповідних вікових категорій. Глядачі ж у випадку цієї гри втратили результативний футбол, також, на жаль.

Гол туру

Владислав Супряга (Епіцентр/другий гол)

Неманья Андушич (Зоря/перший гол)

Євген Павлюк (Металіст 1925)

Гол туру, який не відбувся

Кай Ціпот (Верес)

Найкращий гравець туру — Неманья Андушич (Зоря).

Найкращий тренер туру — Ігор Костюк (Динамо Київ).