Шахтар на чемпіонських валізах програв Колосу в останньому матчі Тараса Степаненка

Заключний тур української прем’єр-ліги в цьому сезоні буде дуже неоднорідним. Матимуть місце як матчі з помірним турнірним значенням, так і баталії у верхній та нижній частинах турнірної таблиці в паралельному режимі. Але була ще й така гра, яку вирішили взагалі провести посеред робочого тижня окремо від усіх інших. І недарма — був для цього один дуже символічний привід.

Донецький Шахтар у статусі новоспеченого чемпіона приймав ковалівський Колос, але в якості домашньої арени цього разу використовував не звичну Арену Львів, а інший львівський стадіон — Україну, оскільки на більш сучасному майданчику лише вчора ввечері святкувало здобуття Кубка України київське Динамо, а отже ризикувати станом газону було дуже недоречно наприкінці виснажливої для всіх кампанії.

І коли ми поглянули на стартові склади команд Арда Турана та Руслана Костишина, то одразу звернули увагу на одну позицію — у опорній зоні "колосків" із перших хвилин виступав Тарас Степаненко, і оскільки нещодавно він сам підтвердив факт завершення професійної кар’єри одномоментно із завершенням контракту з клубом із Ковалівки наприкінці травня, то всі розуміли, що це була заключна поява на полі не чужого й навіть легендарного для "гірників" футболіста.

Але принаймні в першому таймі про це думали в останню чергу. На полі був футбол, який більше походив на якесь протистояння міжсезоння для обох команд. Мало боротьби, мало емоцій, мало акцентів, недостатній рівень бажання. Однак принаймні по одному разу кожна із сторін примудрилась відзначитись влучанням у каркас воріт. Із боку Шахтаря удар Невертона з лівого флангу штрафного в дальню стійку переводив Пахолюк, а ближче до середини першого тайму влучанням у поперечину головою відзначився Тахірі на завершення подачі кутового з правого краю атаки.

Важко було за такого футболу виявити фаворита на перемогу, або принаймні команду, яка хоча б на крок була ближче до власної, як нам хотілося б вірити, мети. Проте початок другого тайму команда Турана відверто провалила, коли на її володіння посипались флангові передачі та стандарти, і зрештою Фесюн так і не докричався до власних партнерів, щоб ті схаменулись і зупинили атаки суперників.

Завершилось це цілком прогнозовано, але дуже красивий удар головою вдався на 49 хвилині Тахірі в центрі штрафного з подачі Хрипчука з правого флангу, після якого м’яч опустився в праву дев’ятку воріт Шахтаря за чудернацькою траєкторією. Чи хотів відповісти на це колектив Турана? Складалось враження, що хотів, але попереду в "гірників" мало що виходило після перерви.

Тож найбільш цікавим моментом у подальшому стало саме прощання спочатку із Тарасом Степаненком, якого замінили на 62 хвилині та ще хвилин зо п’ять тримали на полі, поки легенда особисто не попрощається з кожним присутнім, а вже згодом і Валерій Бондаренко, також не чужий для Шахтаря, з’явився на заміну, і це теж мало свій емоційний підтекст. На відміну від самого матчу, який добре, що здогадались провести окремо від усіх інших у цьому турі.

У підсумку донецький Шахтар завчасно фінішував у сезоні-2025/26 на першому місці, тоді як ковалівський Колос принаймні тимчасово піднявся на п’яту сходинку, нижче якої в УПЛ за каденцій Руслана Костишина не опускався.

Шахтар — Колос 0:1
Гол: Тахірі, 49

Шахтар: Фесюн — Грам, Бондар (Вінісіус, 59), Назарина (Арройо, 70), Азарові — Марлон Гомес (Криськів, 46), Очеретько (А. Бондаренко, 75), Ізакі — Проспер, Мейрелліш, Невертон (Швед, 59).

Колос: Пахолюк — Поправка, Хрипчук (Понєдєльнік, 75), В. Бондаренко, Рухадзе — Гагнідзе, Степаненко (Еліас Теллес, 62), Ррапай (Денисенко, 75) — Гусол (Кане, 46), Тахірі (Челядін, 79), Салабай.