Франція — Польща. Історія протистояння

Вже сьогодні в рамках 1/8 чемпіонатів світу віч-на-віч зійдуться збірні Франції та Польщі. Parimatch Ukraine вірить у французів і дає на їх прохід до чвертьфіналу коефіцієнт 1,13.

На чемпіонаті світу Польща та Франція грали до сьогодні лише один раз – зате в матчі статусом набагато вище. Хоча щодо статусу – як подивитись... Втім, про все по порядку.

Насамперед адресую вас до цього матеріалу, який розповідає про пригоди “кадри” на ЧС-74 та ЧС-78. До ЧС-1982 вже пройшли пік і закінчили кар'єру у збірній Казімєж Дейна, Влодзімеж Любанський, Ян Томашевський. Залишилися тільки Збігнєв Бонек, постарілий Лято – ну, й молодий Влодзімеж Смолярек до них приєднався (його сина ви можете пам'ятати за виступами за дортмундську Боруссію в середині нульових, батько дав йому ім'я на честь Ейсебіо). Звичайно, ця команда втратила в яскравості і... все одно могла виграти чемпіонат світу!

За регламентом того часу чемпіонат світу починався з шести груп по чотири команди, а потім переходив у ще чотири групи по три, переможці яких виходили до півфіналів. Так ось: Польща виграла обидві свої групи. Виграла першу, з Італією, Камеруном та Перу – виграла й другу, з СРСР та Бельгією. В яскравості команда і справді втратила, частіше ставши грати на 0:0 – але великий досвід дозволяв це робити успішно.

З нульової нічиєї поляки почали, відстоявши її проти “скуадри адзурри”. Нею й продовжили – проти Камеруну. “Кадра”, звичайно, підвисла у плані виходу – але бідний Перу у вирішальному турі рознесла 5:1. Наступний матч теж закінчився крупною перемогою: Бельгію, яка в групі обійшла чемпіона світу в особі Аргентини, поляки просто не помітили.

У матчі проти СРСР поляків влаштовувала нічия, якої вони й досягли. Цікаво, що радянській збірній була потрібна перемога, але саме вона зосередилася на утриманні 0:0 – аж до того, що Смолярек добігав до кутового прапорця, наступав на м'яч і чекав на будь-який пресинг. Є чутка, що до роздягальні радянської збірної перед матчем прийшов високопосадовець і сказав: “Головне – не програти! Ми не маємо права програти полякам”. У 1981-83 рр.. Польща намагалася скинути комуністичну владу, йшли страйки на різних виробництвах, навіть було запроваджено військове становище – ось поляки і стали для Кремля черговим ідеологічним ворогом.

Тим не менш, наприкінці такої гри жовту отримав Бонек , без якого “кадра” стала виглядати ще блідіше. Без нього Італія у півфіналі ЧС досить впевнено взяла реванш (2:0), і поляки знову опинилися у матчі за третє місце – як і 1974-го.

Французи до вісімдесятих ставали дедалі більшою командою. Мішель Ідальго по цеглинці вишиковував команду, яка не відбереться на Євро-80, але при фантастичній грі виграє Євро-84. Могла вона виграти і ЧС-82, але в одному з найкрасивіших матчів за всю історію футболу міцнішими нерви виявилися у німців. Велика “ніч у Севільї”, легендарні 3:3 з чотирма голами в овертаймі закінчилися серією пенальті, в якій успіх посміхнувся більш досвідченим у плані перемог (німці вже були чинними чемпіонами Європи).

Одна біда: незважаючи на рахунок 3:2, наявність камбеку та безліч футбольної естетики, писати про матч Польщі та Франції, як про щось важливе, не виходить. Ідальго виявилася непотрібною “бронза”: він просто замінив у порівнянні з півфіналом сім гравців. Для Філіпа Кастанеди та Філіпа Маю, воротаря та захисника у тій грі, цей матч став одним із лише дев'яти за збірну в кар'єрі, для опорника Рене Жирара (це той самий Жирар, який у 2012-му зробить чемпіоном Монпельє) – одним із семи.

Кастанеда і став головним винуватцем невдачі, помилившись як мінімум у двох голах. Це ніяк не скасовує доблесті поляків, які провели чудовий матч і заслужили на медалі – але значущість подій, безумовно, знижує. Польща наздогнала за кількістю (не плутати з якістю) медалей ЧС Урувай та Угорщину, обійшла (і продовжує перевершувати!) Англію – і випала з футбольного бомонду, таке відчуття, назавжди. Навіть вихід у 1/8 1986-го року був виходом дуже слабкої команди, а більше “кадра” не долала груповий етап ЧС до минулої середи жодного разу.

Дивно виходить з “кадрою”: начебто її золота епоха і включила в себе два комплекти медалей та три відмінні ЧС, а не залишає відчуття, що вона слави недоотримала. 1974-го та 1978-го ключові поразки вона отримала від господарів – і це були часи, коли знання своїх полів та логістики означало набагато більше, ніж зараз. Про особливості фашистської Аргентини я взагалі мовчу...

1982-го не пощастило з дискваліфікацією Бонека, який був лідером команди і просто геніальним гравцем – за це, до речі, влітку того ж року перейшов до Ювентусу (і шкодував, що не зміг зіграти у півфіналі проти сімох майбутніх одноклубників). Ще більша велич була дуже близькою – і можете уявити, наскільки іншим був би футбол, якби Польща отримала свій трофей замість Аргентини, Німеччини чи Італії. Справа навіть не в щасті братнього народу. Наскільки інакше ми оцінювали б велич польського футболу загалом і Бонека, Лято, Смолярека зокрема, якби Польща зараз йшла врівень титулами з тією ж Англією?

Також команди на офіційному рівні двічі зустрічалися у кваліфікації чемпіонатів Європи – але це були зовсім інші історії. У відборі Євро-1968 “кадра” двічі поступилася французам (1:4, 1:2), які були далекі від блиску – вони на наступній стадії програли Югославії 2:6 за сумою матчів. У кваліфікації Євро-1996 поляки двічі відібрали очки у “ле бле” (0:0, 1:1), але коли справа здавалася перемог, вони були в нижчій точці падіння. Із 10 матчів відбору “кадра” виграла лише три та закінчила групу на заслуженому четвертому місці.

Якщо ж рахувати товариські та напівтовариські матчі, то з 17 матчів збірна Польщі виграла у Франції чотири, звела внічию п'ять і програла вісім. Загальна різниця забитих та пропущених 18:28 – до речі, результативність зовсім не тішить. У шістдесяті-сімдесяті 2:1 і 2:0 були скромним рахунком, а ті п'ять матчів, які пройшли в останні 30 років, вмістили всього чотири голи.

Віталій Пасічний, Football.ua