До фінального ігрового дня на Кубку африканських націй-2025 залишалось лише трохи — треба було визначити останнього учасника вирішального матчу в битві за трофей та відповідно ще одного претендента на третє місце за підсумком протистояння двох дуже амбітних колективів цього континенту. У Марокко цими днями відбувається справжнє свято футболу, бо національна збірна цієї країни не просто є господарем великого континентального турніру, а ще й повернулась до його високих раундів уперше за тривалий час.

Але на шляху до фіналу колективу Валіда Реграгі залишалось здолати Нігерію, яка шокувала не тільки всю Африку, а й футбольний світ не потраплянням на чемпіонат світу-2026, тож внутрішнє змагання для "суперорлів" було шансом попросити вибачення перед власними вболівальникам. Проте було зрозуміло, на чиєму боці перебувають трибуни в Рабаті у вирішальну для обох команд мить.

А ще це був той самий випадок, коли рівень обох колективів та якість виконавців у їхньому складі є цілком співставними, а отже кожен намагався зіграти на своїх сильних якостях, тоді як чужі, навпаки, нівелювати. Марокканці давали цій грі більше футбольної естетики, тоді як нігерійці більше покладались на фізику й намагались не дати суперникам розгулятись біля власних воріт.

Виходило це робити в "зелено-білих" не надто вдало на початку гри, тож під акомпанемент власних трибун Марокко виглядало командою, яка ось-ось має відкривати рахунок у матчі. Принаймні кілька класних ударів від Браїма Діаса та Ашрафа Хакімі на це відверто натякали, але м’яч підступно оминав стійки в тих епізодах. Нігерійці намагались відповідати швидкими атаками, але так жодного разу по-справжньому й не зачепились за м’яч у чужому штрафному до перерви.

А вже в другому таймі й саме Марокко перейшло на гру на контратаках, бо ризик утратити все на рівному місці все ж таки позначався на грі команди Реграгі. Лише Абде Ез подекуди нагадував нам, що можна вигравати командам і в основний час, проте його удари лише турбували Нвабалі в рамці воріт, і не більше того. Тож довелось грати ще й овертайми, де найбільш яскравим було влучання в стійку головою від Аґерда, але кут тоді був настільки гострим, що тільки в стійку й міг поцілити марокканський захисник.

Довелось вирішувати долю гри в серії післяматчевих пенальті, і тут уже дала про себе знати майстерність виконавців. Добре, удари Ігамане та Чуквезе на других спробах розгадали воротарі, таке трапляється. Але коли на четвертій спробі Нігерії Оньємаечі просто не подивився, що Буну побіг у лівий від себе кут ще задовго до удару, то це вже історія про той самий брак досвіду. Марокканський воротар ще й зреагувати встиг на м’яч, який летів йому в спину, і таким чином затягнув домашню збірну до фіналу змагань, де вона зіграє проти Сенегалу. А Нігерія задовольниться матчем за третє місце проти Єгипту.

Нігерія — Марокко* 0:0 (2:4 – пен.)

Нігерія: Нвабалі — Осаї-Семюел, Аджаї, Бессі, Оньємаечі — Оньєка (Чуквезе, 120+1), Оньєдіка (Сімон, 83), Івобі — Лукман — Осімген (Онуачу, 118), Адамс (Деле-Башіру, 98).

Марокко: Буну — Хакімі, Аґерд, Масіна, Мазрауї — Ель-Айнауї — Діас (Ахомаш, 108), Ель-Ханнус (Ігамане, 84), Сайбарі (Бен Сегір, 118), Еззальзулі (Ен-Несірі, 103) — Ель-Каабі (Таргаллін, 84). 

Попередження: Бессі, Оньєдіка