“Суддівські” перемоги грандів, перший матч Шовковського та провал Ротаня: підсумки 23-го туру УПЛ

Це був дуже гарний тур! У кожній грі відбувалися сюжети, які хочеться або розшарувати в соцмережах, або обговорити їх з другом, або й те, й інше. У восьми матчах було забито 26 голів – більш, ніж гідна результативність. При цьому, що характерно, не відбулося жодного розгрому: матчі були як ніколи рівними, з шансами обох команд.

Ми розповімо про найцікавіше.

Дебюти туру

Саме “дебюти”, бо в першій же грі Шовковського відбувся той дебют, про який говорили вболівальники вже 2-3 роки. Самба Діалло, який у всіх сенсах виділявся у молодіжці і часом просто розривав молодіжні турніри, нарешті дебютував в УПЛ.

Дуже цікаво було спостерігати за тим, як сенегалець зміщувався до центру та пропускав під ривок уперед Вівчаренка. Одного разу його зміщення явно допомогло небезпечно пробити Сидорчуку, в іншому епізоді він відкрився, щоб замкнути простріл, але до нього справа просто не дійшла. І нехай при комбінації, яка призвела до голу Вівчаренка (перший м'яч Костянтина в УПЛ!), Самба м'яча не торкнувся, його дії явно створили великі труднощі супернику.

Втім, Діалло вийшов тільки на останню чверть години, нехай вона і вийшла дуже подієвою. А до цього Шовковський виглядав якраз класичним “виконувачем обов'язків”: досить сказати, що стартовий склад проти Металіста на 100% збігся зі стартовим складом проти Шахтаря.

Якщо поставити собі за мету охарактеризувати гру одним епітетом, найбільше підійде “весела”. Окрім трьох голів, Динамо створило ще багато моментів – це й удар Сидорчука, і влучення у штангу Андрієвського – і загалом грало веселіше, ніж у 90% попередніх матчів цього сезону. Дуже багато критики одразу після гри вилилося на арбітра, але Ігор Пасхал просто не мав права показувати картку іншого кольору за явне позбавлення гольової можливості без навіть спроби зіграти в м'яч. Якби арбітр був упереджений, він би просто поставив пенальті в першому таймі на Буяльському, де захисник Металіста точно не грав у м'яч.

Загалом Динамо змогло перемогти – і йому не завадив навіть явний...

Ляп туру

Деніс Попов стрімко увірвався в основу Динамо, потім дуже багато травмувався – але до початку 2023 року залікував усі свої болячки та вселяв надії у тренерський штаб (про це говорить і розставання з Бурдою, який поїхав до очевидного конкурента цього сезону). Але з Металістом він просто подарував м'яч супернику та повернув у гру інтригу. За хвилину після голу харків'яни заробили небезпечний штрафний – і це Нещерет упорався з ударом, а не Попов реабілітувався.

З огляду на те, що Сирота дедалі більше розцвітає, над Поповим згущуються хмари. У короткій перспективі ніхто не забув про Дячука, а у довгій – усі давно знають, що за юніорами найперспективнішим захисником Динамо був Боль.

Загалом Динамо видало класний матч – рідкісний, коли є про що писати та що обговорювати. Але, звичайно, все це розбирається об просту тезу: “це всього лише команда із зони вильоту”. Можна доповнити: команда із зони вильоту без ключового захисника, Мізюка Металісту не вистачало сильно... Динамо Луческу так само розібрало Металіст на атоми в першому колі (3:0), тож з оцінками почекаємо до більш серйозних суперників.

Матч туру

У другому турі поспіль найяскравіші матчі відбуваються за участю Чорноморця. Це загалом логічно: команда Григорчука грає сама і дає грати суперникам. А коли в суперниках Зоря ван Леувена, прикраса ігрового дня, загалом, очікувалася – і ці очікування виправдала.

Щоправда, треба визнати: у першому таймі Чорноморець зробив усе, щоб достроково програти. Зоря забила один м'яч з далеко не очевидного моменту, зате реалізувала всього один із абсолютно очевидних – а взагалі могла повторити хід матчу першого кола, коли за перший тайм організувала рахунок 3:0 і потім спокійно дограла поєдинок. Пресинг накривав одеситів вже на виході з їхнього штрафного майданчика, Герреро просто декласував оборону суперника – і все, загалом, складалося для Чорноморця плачевно.

Але підключення Єрмакова до штрафного призвело до зависання у штрафному ніби з НБА – і, як наслідок, результативності подачі Брагару. А у другому таймі луганчанам довелося дуже сильно попітніти: вже Чорноморець увімкнув пресинг та накривав їхні виходи зі штрафного.

Але Зоря впоралася і з цим. Цікаво, що у фірмовий козир старих часів – контратаки – чудово вписалася людина, яка цих старих часів не застала. Герреро виблискував швидкістю, уникаючи захисників і при цьому зовсім не жадібний – можливо, навіть зайво альтруїстично даючи шанси партнерам. Одного разу разюча контратака призвела до винесення м'яча з лінії захисником, але в іншому епізоді все-таки спрацювала зв'язка, яка потроху стає для зорі фірмовою. Русін забив із пасу Герреро.

Перший висновок: чудова гра, обом командам хочеться поплескати, такого нашій лізі сильно не вистачає. Але за цими, приємними словами доводиться сказати і неприємні. Чорноморець показав себе дуже тендітною командою: такою, що ламається під серйозним тиском. Одесити показують непоганий командний футбол, але оборона (і мова не просто про чотирьох захисників: мова і про розташування команди загалом в атаці) губиться і під пресингом, і при контратаках.

Подивимося, звичайно, що буде після літа, але зараз Зоря просто на один виток розвитку попереду Чорноморця.

Йовічевіч виграє матчі завдяки глибині складу

Перший тайм Шахтаря проти Колоса повністю виправдав очікування. Автобус з “шофером” Волинцем зберігав свої ворота в недоторканності, зустрічав “гірників” дуже глибоко, а після того, як повів у рахунку, Шахтар став зовсім близько до втрати очок.

Відповіддю Йовічевіча на це стала подвійна заміна у перерві, вихід Зубкова та Коноплі. Зубков відразу заробив пенальті, з якого Шахтар повернувся у гру. Незабаром після цього Волинець насилу витяг вихід наодинці у виконанні Зубкова, а незабаром Келсі забив фірмовий гол через хвилину після виходу на поле.

Проблем у Шахтаря зараз все одно дуже багато: в обороні команда епізодами грала просто неприпустимо. Але все ж таки ми розуміємо, що гравці калібру Зубкова, Коноплі, Келсі були б основними не те що в Колосі, а взагалі в будь-яких інших командах ліги? З деякими питаннями щодо Келсі у Дніпрі-1. І це на тлі того, що Швед відновився, теж відмінно грає – проте в будь-якому турі також може почати гру на лавці і посилити гру в другому таймі.

У цьому, до речі, цікавий контраст із командою часів Фонсеки, коли за найсильніших стартових 11-ти на заміни виходив Бланко-Лещук. Нинішній Шахтар не має суперзірок, але має глибокий склад для різних ігрових ситуацій. На довгій дистанції це зазвичай приносить перемоги.

Довбик туру

Реалізувавши черговий пенальті, цього разу у ворота Інгульця, Артем Довбик перевершив найкращий бомбардирський результат Марко Девіча: “Перший після Бога” поклав 19 у сезоні-2007/08. Також Артем наздогнав рекордний за результативністю сезон Жуніора Мораеса.

Взагалі, звичайно, Артему буде складно не побити рекорд Мхітаряна, якщо йому даватимуть пенальті у кожному турі. Дніпро-1 провів дуже невиразний матч проти аутсайдера, надав йому багато шансів і в позиційній атаці грав настільки погано, що Когут ще на 18-й хвилині отримав жовту за спробу “намалювати” пенальті.

Що стосується пенальті призначеного, то зайвого артистизму там точно не було, але він був зразком визначення “пенальті на тоненького”. Гуцуляк на самому куті штрафного майданчика, у ситуації, коли з епізоду було дуже складно вичавити хоч щось ігрове, підставився під фол Клименко. Арбітр вирішив поставити пенальті, і це точно не можна вважати однозначною помилкою, але неможливо позбутися думки, що на фініші сезону арбітри допомагають грандам. Так і Зубков заробив пенальті, пробивши в руку гравцю Колоса, і гравця Металіста так легко б не видалили по ходу матчу з умовним Львовом...

Для вболівальників Дніпра-1 є й добрі новини. Рибак дуже вчасно повернувся у ворота: він парирував складний удар ще за рівного рахунку.

Олександрія на межі провалу

Здається, я зрозумів логіку Павелка, який кинув на Англію тренера із ще двома роботами. Андрій Васильович просто чудово розуміється на футболі, раніше за всіх зрозумів, що в Олександрії Ротань не затримається – і вже починаючи з наступного матчу, зможе зосередитися на збірних (може, навіть одній національній команді).

Але це іронія, а реальність у тому, що проект “Ротань ставить Олександрії сучасний футбол” зайшов у глухий кут вже на четвертому місяці. Справа навіть не в якомусь місці в єврокубках – повторюся, командам на кшталт Олександрії малоцікаві “єврокубки” у вигляді одного матчу на ранній стадії Ліги конференцій проти умовної Університаті, від якої, швидше за все, ще й буде виліт. Докладно писав про це раніше, але якщо формулювати зовсім просто: навіщо прагнути грати з карагандинським Шахтарем, якщо ти і так щороку граєш проти Шахтаря, але донецького?

Справа саме в тому, що ідеї Ротаня не працюють. Вони зайшли в дисонанс із суворою реальністю: з тим, що пелотон УПЛ спокійно погоджується на 60% володіння у суперника, з тим, що Богдан Шевченко не дуже добре грає ногами, з тим, що Олександрія не має топ-форварда навіть за мірками ліги. Коли Калітвінцев-молодший стає одним із лідерів ліги за кількістю навісів просто тому, що інших варіантів завершення тікі-таки у команди немає – настав час визнати проблему.

Вернидуба та його Кривбас, звичайно, з перемогою, але дуже схоже, що цього дня Олександрія програла б дуже багатьом. А загалом зафіксуємо шалену боротьбу на фініші ще й за Лігу конференцій. Ворскла дуже безглуздо втратила бали, а без цієї осічки могла б вважатися фаворитом; Колос трохи відстав, але він більше не гратиме з командами з топ-3 і з великою ймовірністю підтягнеться; Кривбас, звичайно, теж у гонці. До речі, ось “президентському” клубу саме місце у єврокубках може бути дуже важливим: це дозволить у високих кабінетах вважати всі витрати виправданими.

Подія туру

17 травня 2017 року. TikTok ще не запущений як мобільний додаток, у телеграмі як нововведення надають опцію дзвінків, у країні-терористі закінчують останні приготування до Кубку конфедерацій, а Верес у Рівному перемагає ФК Миколаїв. З того часу змінився весь світ, а рівняни до п'ятниці не бачили домашніх перемог у виконанні своєї команди.

До осені 2022-го Верес просто грав у Львові, але й після повернення клуб не міг виграти 10 матчів поспіль. Довгоочікувану перемогу вдалося вирвати, тільки коли зовсім запахло першою лігою: після нічиєї з Минаєм і з урахуванням важкого календаря команді Вірта було дуже бажано обігравати ФК Львів.

Трохи пощастило: Олександр Рибка, якого Безсмертний чомусь посадив у запас, зазвичай не пропускає ті дальні удари, які запустив Юрчук при перших двох голах. Але Верес, як ніхто інший, заслужив на це везіння. У багатьох матчах йому не вистачало мало: то Ісенко потягне пенальті на останніх хвилинах, то самі гравці завершення зіпсують чудові моменти.

У п'ятницю рівнянам за це повернулося.

Жест туру

Минай скачав типову для УПЛ бойову нічию з Металістом 1925 року, але найкрасивіший хайлайт стався до гри. Гравці закарпатського клубу винесли футболку Назарія Воробчака – основного гравця команди протягом усього сезону. У грі проти Кривбасу Назарій зазнав тяжкої травми і зараз відновлюється після операції.

Гол туру

Переможний м'яч у матчі туру вийшов чудовим. Антюх у стилі Джеррарда змістився і гарматним ударом влучив у ворота Чорноморця.