Матчі п'ятниці та суботи вийшли еталоном українського футболу. П'ять голів за п'ять матчів – зате нульова нічия вмістила в себе два видалення! Дуже багато гри від оборони, мало планів переграти суперника – український футбол чудово демонстрував, за що його не люблять навіть в Україні. Неділя, звичайно, покращила враження, але загалом помітно, що фініш сезону все ближче. Команди грають на результат.

Шахтарю потрібен нападник

Не дивіться лише на рахунок: “гірники” провели проти Металіста дуже якісну гру. Команда Йовічевіча порадувала великою кількістю цікавих комбінацій, варіантів в атаці. Проте, Шахтар легко міг бути зараз і не лідером чемпіонату: достатньо було Прядуну на 94-й хвилині не просто пробити в Трубіна, а перекинути його.

Чому ж?

Одна з причин пов'язана з класним матчем Єрмолова – воротар Металіста заслужив оплески. Але інша причина зумовлена величезними проблемами Шахтаря з останнім дотиком. Сікан випадає з гри і не може себе проявити вже в котрому матчі. Це, за великим рахунком, не новина: навряд чи багато хто від нього чекав навіть тих 7 голів, які Данило провів уже зараз, до двадцятого туру. Просто у сильній команді такі форварди мають бути додатковою опцією, а до Сікана-основного нападника суперники вже пристосувалися.

Проблема вагоміша – і може потягнути на цілий центнер.

Траоре був зовсім іншим до травми: рухливішим, несподіваним для захисників суперника. Після розриву “хрестів” на нього розраховували як на останню неукраїнську зірку старого складу – і з огляду на вік надії не були порожніми. На жаль, Траоре не може показати клас на тлі навіть нинішнього УПЛ – і щоб зрозуміти причину, на нього достатньо подивитися. Не вважайте за фетшеймінг, але з такою комплекцією можна побачити гравців хіба що у виставкових матчах – та й, наприклад, Мірон Маркевич у свої 72 роки виглядає набагато спортивнішим.

Шахтар правильно зробив, що не став намагатися утримувати зірок минулого складу у нинішньому чемпіонаті та поставив на голодних та молодих українців. Але на Траоре після тяжкої травми, швидше за все, не було навіть охочих – і зараз клуб отримав у його постаті типового невмотивованого легіонера. Не будемо судити Лассіна надто суворо – врешті-решт, після травми завжди потрібно трохи удачі, щоб повернутися на колишній рівень – але факт у тому, що зараз позиція завершувача виглядає у Шахтаря найпроблемнішою.

У Динамо з'являється варіативність

Динамо тим часом проводило останній матч без лідера: Віталій Буяльський закінчував відсиджувати свою дискваліфікацію. Луческу виставив проти Миная по суті той самий склад, що й проти ФК Львів: заміна Караваєва на Тимчика була єдиною та принципово на малюнок гри не вплинула.

І до неї Антон Царенко зміг стати важливим командним гравцем. Не будь-який переможний гол міг би про це свідчити, але Антон зміг класно зіграти на лінії офсайду та замкнути тонку комбінацію. Добре зіграла й лінія оборони, яка повністю стримувала суперника до 2:0. І це за наявності Дячука , на тлі якого й Попов – ветеран, який побачив Крим і Рим.

Наступний матч динамівці проведуть із Рухом, а ось далі – Шахтар. І вкрай цікаво, скільки часу отримає Царенко у кожному з цих поєдинків. Після того вакууму безідейності, який панував у центрі поля киян у багатьох, дуже багатьох осінніх поєдинках, не хотілося б, щоб перспективний гравець просто повернувся б у запас. Можливо, трикутник Сидорчук – Царенко – Буяльський не надто й авантюрний для сьогоднішньої УПЛ?

Можна нескінченно лаяти керівництво Динамо, але зараз клуб робить буквально те, що від нього багато років вимагали вболівальники: довіряє молоді. Ванат за один сезон із юніора став лідером команди, Царенко показав здатність грати в команді, Дячук із Поповим – монстри єдиноборств. На тлі щорічних дорогогих продажу за кордон клуб шукає нових талантів. У такій справі важко обійтися без помилок, але якісь нові відкриття у Костюка з Луческу, здається, є.

Зоря зіткнулася з проблемою дорослішання

До виїзду до Кривого Рогу луганський клуб виграв усі матчі 2023-го і за рахунок цього гранично близько підібрався до пари лідерів. За 11 турів до кінця чемпіонату це означає боротьбу за чемпіонство, але перший же виїзд до міцного середняка перетворив карету на гарбуз.

Кривбас просто віддав супернику м'яч – і цим зрівняв шанси. Моментів у грі було загалом дуже мало, але Кривбас класно підготувався до стандартів, з одного з яких провів гол. До речі, незважаючи на те, що він був забитий за 40 хвилин до кінця, до фінального свистка Зоря не змогла створити нічого.

Нічого сенсаційного, в принципі, не сталося. Якби Бражко вмів передачами розрізати ще й “автобусну” оборону, Динамо не віддало б його в оренду. За ресурсами Зоря поступається навіть Кривбасу, не кажучи про трійку грандів, один з яких луганський клуб обходить навіть після цієї поразки. Просто масштаб успіхів ван Леувен став трохи скромніше. Тепер у цієї команди чіткіше проглядається стеля: проти насичених оборон для цієї команди хорошим результатом буде й нічия.

Невелика ремарка, не пов'язана із Зорею: Юрій Вернидуб відправив у запас Сарнавського – і точно не пошкодував про це рішення. Андрій Кліщук усю кар'єру до 30 грав у нижчих лігах, але виручив у ключовому епізоді у першому таймі.

Класна нічия Олександрії та Чорноморця

Команди Ротаня та Григорчука видали матч, який набагато корисніше просто подивитися, ніж його переказувати. Рідкісна для УПЛ гра, в якій зустрічалися рівні суперники – і в якій змінювався малюнок гри, без футбольного сумо в стилі “хто кого пересушить”.

Олександрія дуже сміливо пресингувала суперника з перших хвилин, але Чорноморець упорався з тиском. Тонка комбінація одеситів дозволила відкрити рахунок та зробити серйозну заявку на перемогу, але дуже невчасно видалення отримав Демченко. У такій ситуації Олександрія отримала практично у подарунок весь другий тайм контролю – і з великого тиску вичавила результативний кутовий. Насамкінець навіть погода внесла корективи: Олександрія явно хотіла вирвати перемогу, але на 85-й хвилині стадіон накрила злива, і на цьому полі проводити комбінації стало значно складніше.

Загалом, чудовий матч, радимо його подивитися хоча б у повторі, якщо не знайшли час у прямому ефірі. З турнірної точки зору Олександрія знову втратила очки і збільшила шанси конкурентів (того ж Кривбасу) на те, щоб обійти себе в гонці за Лігу Конференцій. Хоча, чесно кажучи... Наївно думати, що провінційні клуби так вже мріють про четверте-п'яте місця заради самої можливості зіграти в єврокубках.

Приємно опинитися в груповому етапі якогось єврокубка, мати гарантію хоча б трьох ігор (і надії на четверту, п'яту) і, можливо, отримати з першого кошика справжнього гранда, як Ворскла отримувала лондонський Арсенал. Тобто приємно зайняти місце у топ-3. Але якщо ми говоримо про проходження кваліфікації, то після 2018-го року наші клуби, за вирахуванням трійки грандів і Зорі, яка дуже звикла до єврокубків, проходили хоч якогось суперника лише один раз. Колос вибивав грецький Аріс.

За вирахуванням цього випадку українські середняки (до того ж найкращі їхні представники – ті, хто зміг на дистанції приблизно у 30 ігор довести свій клас) виступають хлопчиками для биття. Їх вибивали АІК, КуПС, карагандинський Шахтар, Рієка – а іноді й просто суворий жереб, що відправляв на першій же стадії Вольфсбург чи АЗ. Повірте, жоден керівник не ставитиме за Велику та Амбітну Мету можливість зіграти один додатковий домашній матч. Причому зіграти тепер уже, очевидно, не в себе вдома і не проти Реала, а якихось чергових румунів чи болгар (при всій повазі до них). І Кривбас, і Олександрія щороку грають домашні матчі проти Шахтаря та Динамо – така перевірка рівня та “вітрина” як мінімум не гірша.

Довбик претендує на історичний рекорд УПЛ

Дніпро-1 розгромив ФК Львів у матчі, де головним суперником був не сам ФК Львів, а мотивація деяких гравців Дніпра-1. Якби гравці команди Кучера не зменшували обертів від стартового до фінального свистка, то матч міг би закінчитися і 5:0, і з ще більшим розривом.

Тим не менш, Довбик і так оформив дубль і перевершив показник попереднього найкращого бомбардира УПЛ. Ним був, у що зараз важко повірити, Владислав Кулач із 15 м'ячами. А до кінця чемпіонату ще 10 турів – третина дистанції! Вже у найближчому матчі Артем може побити рекорд за голами за окремий чемпіонат Мілевського та Селезньова (власне, 17 голів, які зараз і в нього), навряд чи встоять показники Андрія Шевченка (18) та Марка Девіча (19) – а це все представники пантеону українського футболу.

Орієнтир, за великим рахунком, в Артема один – це 25 голів за сезон Мхітаряна, рекорд УПЛ. Вісім (а краще за дев'ять) голів за десяток турів – серйозна планка, але Довбик у двох останніх матчах забив п'ять. І взагалі, якщо взяти результативність двох останніх сезонів, то Довбик має 31 гол у 37 іграх. 0,84 голи за гру – це і є 25 голів за 30 матчів. Якщо Артем обійдеться без травм, нам гарантована дуже захоплююча гонка.

Вірта не звільняють, але на матчі його не було

Перед виїздом до Руху в мережі з'явилися інсайди про проблеми всередині Вересу. Згідно з ними, на тренуванні рівненського клубу побилися Геннадій Пасіч та Віталій Дахновський, а Юрій Вірт пропустив тренування. Гравці, зрозуміло, все спростували, але тренер клубу пропустив і сам матч у Львові – пославшись на хворобу.

Втім, обидва гравці вийшли у стартовому складі, що регулярно відбувалося і раніше. Вірт не міг бути присутнім на цій грі через перебір жовтих карток, що тільки множить питання. Тренер просто захворів – чи може не захотів їхати на виїзд, де все одно не зможе командувати Вересом з брівки? Так чи інакше, команди зіграли типові для УПЛ 0:0 – і Верес грав абсолютно так само, як і в попередніх турах.

Гол туру

Капіч забив Зорі в дев'ятку та при цьому зряче: