Троє з Дніпра-1, четверо із Зорі та воротарський сюрприз: символічна збірна сезону УПЛ

Регулярний сезон Прем'єр-ліги завершено, і зараз оптимальний час відзначати найкращих. На честь цього ми підготували команду з одинадцяти найкращих гравців сезону – і, звичайно, головного тренера. Тактична схема: старі добрі 4-4-2, але з новомодним “ромбом” (тим більше, що Степаненко цього сезону не раз показував, що може випалювати опорну зону за двох-трьох).

Воротар: Євген Волинець (Колос)

Якщо заплющити очі на останні тури, коли Колос відверто втратив мотивацію, то воротар Колоса видав ідеальний сезон.

Дивно, що у команди, яка двічі виходила до єврокубків і навіть там проходила деяких суперників, настільки мало яскравих та класних виконавців у складі – але Колос максимально багато вичавлював з роботи свого воротаря. Саме роботи: Волинець захоплює не так яскравими сейвами, як вибором позиції, безпомилковістю в рутинній роботі. Підтвердження цьому – 13 "сухих" матчів, більше лише у Трубіна. І, до речі, Євген – рідкісний гравець рядового клубу УПЛ, гра якого винагороджується навіть на рівні збірної.

Правий захисник:​ Богдан Бутко (Зоря)

Історія Бутка – з тих, у які навіть важко повірити. До початку сезону Богдан не грав у основі якихось команд чотири роки – і рік не грав на професійному рівні взагалі. Лава Леха, лава Ерзурумспора (другий турецький дивізіон), потім рік без профі-футболу з проваленим переглядом у Чорноморці – здавалося, що наступна зупинка крайнього захисника буде десь між першою лігою чи завершенням кар'єри.

Але виявилося, що Бутко досить професійний, щоб і після року у статусі вільного агента залишитися одним із найкращих “крайків” ліги. Закінчував сезон на рідній правій брівці він через форс-мажору з Данченком — але в першій частині сезону він багато і корисно грав ліворуч, а вдалий матч із Шахтарем (2:2) відіграв взагалі у центрі оборони. Бутко – з тих старих коней, які не зіпсують борозни, які дуже допомогли Зорі за, вочевидь, дуже скромний прайс.

Центральний захисник: Едуард Сарапій (Дніпро-1)

Життя перспективного центрального захисника в Європі: старт в основі 18 років, прощення всіх помилок, трансфер до топ-клубу за 40+ мільйонів у 20 років.

Життя перспективного центрального захисника в Україні: старт в основі 18 років, вихід до першої ліги, виліт у другу, трансфер до першої ліги, вихід у вищу, перетворення на фарм-клуб цієї команди – і перехід з неї до головної команди безкоштовно.

Сарапій – відмінний захисник, що пасує, який всю кар'єру до 23 років витрачав, вибачте, чорт знає на що. Запорізький Металург, кузня талантів, виховав нового Кривцова – але звідти Едуард перейшов не до Шахтаря і навіть не до Ворскли, а до Металісту. Там він грав лише тому, що клуб уже у першій лізі входив до топ-3, якщо не до топ-2 за фінансами у країні – і з тієї ж причини пішов звідти до Дніпро-1.

Зрештою, це все гріхи минулого. Зараз Сарапій – один із найважливіших гравців Дніпра-1 та один із найкращих захисників усієї ліги.

Центральний захисник: Максим Імереков (Зоря)

Дивна в нас ліга: всі начебто і люблять грати від оборони, але як тільки мова заходить про сильних захисників, їх раз-два і все: і це якщо вважати легіонерів. Ракицький у 33 роки став ядерним посиленням для команди, яка стала чемпіоном – але він зіграв лише тринадцять матчів, і включати його буде неповагою для всіх, хто відіграв сезон від свистка до свистка (з тієї ж причини тут немає й Мудрика, й Герреро, й Данченка).

Тому довіримося Імерекову, який може стати прикладом того, як пізно розкритися і стати зіркою ліги. Вихованець Шахтаря до 27 років грав на рівні, що не віщував жодних успіхів на рівні єврокубків: кіпрські, білоруські, першолігові команди. Мабуть, йому був потрібний досвід, щоб стати одним із найкласніших захисників ліги. І історичний вихід Десни в єврокубки, і сьогоднішній прорив Зорі – справа його ніг та голови.

Лівий захисник: Микола Матвієнко (Шахтар)

Просто найкращий захисник ліги, і 2023 рік це лише підкреслив. Матвієнко добре просуває м'яч, він складає по-європейськи класну зв'язку із руйнівником – і до нового року добре грав у центрі захисту. Після повернення на батьківщину Ракицького в центрі поля намітився надлишок креативників, і не здорову конкуренцію Йовичевич вирішив просто: пересунув Матвієнко на лівий фланг. Матвієнко підтвердив найвищий клас і на цій позиції.

Опорний півзахисник: Тарас Степаненко (Шахтар)

Мабуть, навіть Довбик не настільки безальтернативний. Принаймні можна уявити іншого форварда УПЛ, якого можна поставити в атаку Дніпра-1 – і з ним команда Кучера гратиме як мінімум не гірше. Опорника, який на тому ж рівні пов'язуватиме оборону та атаку своєї команди, у лізі просто немає. Новий рівень відповідальності, здається, лише надихнув Тараса, який за бразильців був героєм другого плану.

Видатний сезон капітана!

Атакуючий півзахисник: Олександр Піхальонок (Дніпро-1)

Життя талановитого українського плеймейкера в Європі: у 18 років їде в оренду до системного тренера, у 19 грає в основі топ-клубу.

Життя талановитого українського плеймейкера в Україні: до 21 року грає за дублерів, у 21 їде до Маріуполя, у 23 йде витягувати Дніпро-1 з останнього місця.

Так, якщо комусь цікаво, як Шахтар відпустив Піхальонка у Дніпро-1, то відповідь проста: у момент трансферу команда Михайленка не вирішувала інших завдань, окрім як не вилетіти. Він ще легко відбувся: Кожанов, наприклад, був на контракті у “гірників” до 29 років... І ривок Дніпра-1 на друге-третє місце – навіть кращий маркер обдарованості Олександра, ніж 6 голів та 13 гольових передач у сезоні. Він ідеально вписується у простий футбол УПЛ загалом та Дніпра-1 зокрема: з його подач складно наробити хайлайти для відео із заголовком “New Pirlo”, але грі своєї команди він відповідає ідеально.

Атакуючий півзахисник: Георгій Судаков (Шахтар)

А пам'ятайте, як усі лаяли Андрія Шевченка за включення у складі на Євро-2020 явного резервіста (288 хвилин за сезон, з них 134 – у матчах із Маріуполем) Шахтаря? Час показав, що Судаков заслуговував на те, щоб звикнути до атмосфери збірної та великого турніру. Головний претендент на трансфер у великий клуб зі всієї ліги — неймовірно креативний, талановитий гравець, який явно не розкрив свій потенціал до кінця.

Атакуючий півзахисник: Віталій Буяльський (Динамо)

Страшно уявити, де б було Динамо, якби вривання Буяльського у штрафний майданчик у першій половині сезону не були єдиним працюючим аргументом команди проти насичених оборон. Хавбек зі світлою головою був одним із небагатьох, хто нагадував гравця з чемпіонського складу – та й просто футболіста зі своїми ігровими козирями та готовністю їх демонструвати. 12 голів та 7 асистів Віталія – чи не єдина статистика, яку можна згадувати у контексті Динамо не в негативному контексті.

Нападник:​ Назарій Русин (Зоря)

А ось Русин змушує згадувати Динамо в негативному контексті. Одна річ, коли Назарій “просто” знищив киян у матчі першого кола: тоді ще можна було сказати, що форвард сяє на контратаках, а киянам за Луческа потрібна позиційна гра. Але дистанція та еволюція/деградація команд показала, що Русин в змозі чудово почуватися і в різних ігрових стилях, і навіть на різних позиціях. 13 голів, шість асистів — за обома показниками Назарій краще, ніж будь-який (!) гравець Динамо минулого сезону.

Нападник:​ Артем Довбик (Дніпро-1)

Все сказано у матеріалі за підсумками сезону.

Тренер: Патрік ван Леувен (Зоря)

Ідеальний тренерський сезон. Патрік, безумовно, розкривав молодих гравців: Бражко з Булецею не раз і не два змушували задуматися, що ж не влаштовувало тренерів Динамо. Патрік знаходив ветеранам нове застосування: той же Бутко до цього сезону ніколи не грав ліворуч, але навіть на нерідній позиції, у 32 роки та після сезону повного простою зміг показати себе як один із найкращих лефт-беків ліги. Патрік ставив командний, збалансований футбол: з візуального погляду Зоря була найприємнішою командою ліги.

І все це – за minimum minimorum нормального забезпечення клубу. За очевидного режиму виживання (поверніться до рядків про Богдана Бутка: на вашу думку, клуб із хоча б мінімальними амбіціями взяв би такого футболіста?). Варто було клубу вистачати хоча б хліб і воду, взяти панамця Герреро хоча б в оренду, як команда здобула 13 перемог у 15 матчах цього року. І головна інтрига міжсезоння: чи залишиться ван Леувен, чи не поїде в якийсь із стабільніших чемпіонатів чи клубів. Для Зорі, здається, все тільки починається...

Якщо ви не погоджуєтесь з будь-якими позиціями, пропонуйте свої кандидатури в коментарях.