Зимування завершилось, але не для всіх. Підсумки 17-го туру УПЛ

Понад два місяці без футболу української Прем’єр-ліги — це, звичайно, ще те випробовування для нервових систем наших уболівальників. Але командам усе ж таки треба було брати перерву певної тривалості для того, щоб дати належний рівень інтриги на заключному відтинку турнірної дистанції. І, як показала цьогорічна зима, ця павза була нам конче необхідна. А деяким командам, судячи з усього, і ще тиждень-два зверху не завадив би.

Аномалія футбольних газонів

Коли сезон та офіційні матчі перебувають у розпалі, готувати футбольне покриття до наступних поєдинків стає рутинним заняттям агрономів, і в цій професії також наявне поняття "тонусу". А от процес збереження газону під час зимової перерви вже не перше десятиліття є доволі складним завданням для наших реалій. Вигадувати велосипед за нормальних умов зазвичай потреби немає — підігрів та, за потреби та можливості, додаткове освітлення, роблять дива навіть після сходження сніжного шару.

Але не в наших із вами реаліях, де 95% цивільного населення країни й досі має хоча б годину на добу екстрених відключень електроенергії. А споживає система догляду за футбольною травою дай Боже, можете не сумніватись. Проте й тут наш народ знайшов, чим здивувати, і ми дійсно можемо пишатись роботою окремих клубів, які тепер не гріх і в приклад іншим країнам ставити.

Коли остаточно визначились із місцями проведення матчів сімнадцятого туру й з’ясувалось, що на рівненському Авангарді за чотири ігрових дні буде проведено аж три офіційні поєдинки, чого навіть умовний легендарний Вемблі собі дозволити не може, то це було схоже на банальну авантюру. Місцевий Верес та СК Полтава, Епіцентр та ЛНЗ, а згодом і Кудрівка та Зоря. Шість команд зіграли за ці вихідні на цій арені, і ви хоч від когось почули скарги на стан покриття більші за ті, що й без того були б, бо просто неможливо підготувати поле за таких погодних реалій на відкритому стадіоні в ідеальному стані.

І на противагу цьому ми побачили те, що відбувалось на столичному стадіоні Динамо ім. В. Лобановського. Так, Київ дуже постраждав через обстріли саме в енергетичному секторі, але якому регіону країни було легко жити останньому місяцю? Тим більш дивно в цьому контексті було за кілька днів перед грою побачити інтерв’ю про багатомільйонні витрати на підтримку газону в належному стані. Є серйозні сумніви, що Верес бодай наближався до таких сум у своєму процесі догляду. Але деталі — то справа делікатна, і явно в цій історії нам не все вивели на поверхню. Динамо та Рух тим часом грали фактично на землі.

Але вони хоча б грали. Бо в цьому ж турі був приклад Олександрії, яка взагалі не змогла забезпечити проведення матчу проти Оболоні на КСК Ніка, бо поле банально замерзло до такого стану, що головний арбітр під час його інспекції перед грою не міг устромити спеціальний кілочок на належну глибину. І "пивовари" абсолютно правильно зробили, що заявили про високий ступінь ризику травм для футболістів у випадку проведення гри на такому газоні, тож гру справедливо скасували.

А коли представники Олександрії вийшли в медіа пояснювати причини такого інциденту, а де-факто — скандалу, бо "поліграфи" ризикують отримати технічну поразку й навряд чи хтось сильно цьому здивується, то ми почули магічне слово "форс-мажор", яке нібито мало зняти з когось відповідальність. Але так це точно не працює.

Також не було особливо серйозних зауважень до полів на Арені Львів, де грали Шахтар та Карпати, житомирського Центрального, який приймав матч Металіста 1925 та Кривбасу, а також стадіону в Ковалівці, де грали Колос та Полісся. Точніше як, дехто з тренерів висловлював свої зауваження, але було б сенсацією, якби ми не почули про "весняні (а цьогоріч — по-справжньому зимові) поля" після відновлення чемпіонату. Просто є градація цього "неідеального" стану газону

Динамо Київ доклало надзусиль для того, щоб просто дотиснути Рух

Уся ця історія з тимчасовою відмовою від трансляцій контрольних матчів на зборах авторства тренерського штабу київського Динамо насправді буде пригадуватись клубу ще дуже довго. Хоча й керманичів зрозуміти можна, із огляду на те, що ми побачили надвечір у п’ятницю. Команда перебудовується під футбол Ігоря Костюка, і це є дуже відмінною від епохи Олександра Шовковського манерою гри.

Тож до таких матчів, як "біло-сині" зіграли проти колективу Івана Федика (1:0), варто вболівальникам звикати в другій половині сезону. Оскільки Динамо зрештою результату бажаного змогло досягти за рахунок пізнього гола Пономаренка за підсумками стандарту, але у вертикальному футболі проти команди, яка суто відбивалась усі 90 хвилин, киянам було важко вигадати щось дійсно цікаве та працездатне.

Такий матч на чолі із Шовковським завершувався перевагою в два м’ячі ще до перерви в кращі часи, тоді як зараз Динамо знадобились і кадрові резерви, і банально час, який суперник не рівня вчергове розібраного Карпатами Руху може просто не дати в подальшому. А відбиватись у нашому чемпіонаті впродовж усієї гри ладні чи не 14 команд, окрім загальновизнаних грандів.

Шахтарю теж було важко, але по-своєму

Арда Туран після гри насправді навів влучну аналогію з футболом дитячих років у "коробках", запалу якого не вистачало його команді впродовж матчу проти львівських Карпат. Ми в цій грі знайомились із тактичними задумами іспанця Франсіско Фернандеса, і перший тайм "зелено-білі" в підсумку провели в найкращих традиціях Сегунди-Терсери, де раніше й працював цей керманич у своїй тренерській кар’єрі.

Нічого до перерви не дали створити суперникам "леви", а на початку другого тайму ледь не сполохали оборону "гірників" двома непоганими випадами. Проте Карпат у підсумку вистачило на годину ігрового часу, після чого Туран влучною появою на полі Лассіна Траоре та Аліссона зробив різницю на користь власної команди. Буркінієць вистрілив хет-триком, і це насправді дуже велике "вітання" Егіналду, Мейреллішу, Просперу та Еліасу, яким дійсно варто задуматись над своїм місцем у конкуренції в клубі.

ЛНЗ та Полісся також свого не відпустили

Сенсаційний "зимовий чемпіон" цього разу гостював у Рівному в матчі проти кам’янець-подільського Епіцентру, головною проблемою якого в першій частині сезону була нестабільна гра в обороні, тоді як в атаці Сергій Нагорняк постійно змушував щось цікаве вигадувати власну команду.

І після завершення зимової перерви можемо лише констатувати, що в захисті Епіцентр себе почуває так само не надто впевнено, а попереду в грі проти суперника із стилем ЛНЗ явно недостатньо кількох нетривалих періодів перебування з м’ячем на чужій половині. Зрештою, колектив Віталія Пономарьова прибив суперників стандартом у вигляді ауту, а також високим пресингом на стику двох таймів.

Руслан Костишин у кількох матчах першої частини сезону тішив уболівальників Колоса сміливою грою його команди, що намагався демонструвати й цього разу ковалівський Колос у грі проти житомирського Полісся, але суперники відповіли вбивчим прагматизмом. І банально вищим рівнем майстерності окремих виконавців. А точніше одного конкретного — Олексія Гуцуляка, який голом + асистом точно підняв собі рівень умов майбутнього контракту, без акценту на те, із яким клубом він зрештою його підписуватиме влітку.

Єдине у цій грі, про що "вовки" реально мають шкодувати, це вилучення Сергія Чоботенка за дві невмотивовані ситуаціями жовті картки, якого перед лобовою грою проти ЛНЗ у наступному турі треба було уникати за будь-яких умов.

Тур почався з камбеку Вереса, а закінчився камбеком Кудрівки — і все в Рівному

СК Полтава в статусі абсолютного дебютанта "еліти" завершила першу частину чемпіонату на останній сходинці в таблиці, після чого стала єдиним клубом УПЛ, який не полишав межі країни під час зимової перерви. А коли "малино-жовті" повернулись до офіційних матчів, треба було грати проти одного з прямих конкурентів, ще й на його полі, що вже становило чималий виклик для команди Павла Матвійченка.

І уявіть собі ступінь здивування, коли станом на 31 хвилину гості вигравали на Авангарді в два м’ячі. Так, трохи пенальті для Марусича ще треба було розгледіти арбітрам, але в другому таймі вони відповіли таким самим епізодом і на користь Вереса, тож особливо ніхто не сперечався в підсумку. Проте загалом футбол Полтави подобався, аж до поки команда Матвійченка не пропустила наприкінці першого тайму м’яч у відповідь.

Далі чи-то настрій зник у полтавців, чи-то Верес підхопив атакувальну хвилю, але другий тайм відбувався вже фактично в одні ворота саме на користь колективу Олега Шандрука. І "червоно-чорні" не просто відігрались, а вони ще й перемогти змогли, тож миттю опинились біля екватору турнірної таблиці, і ми всі пам’ятаємо, що в них є матч проти Металіста 1925 у запасі.

А вже в понеділок матч, який виявився єдиним у цей ігровий день у підсумку, подарував нам ще один камбек на Авангарді. Камбек, якого цілком могло б і не статись, і жодна б людина не сказала нічого проти впевненої перемоги луганської Зорі над Кудрівкою в цьому матчі.

Адже команда Віктора Скрипника наприкінці першого тайму забила двічі за рахунок подач із лівого флангу на дальню стійку з хіба що різними варіантами завершення в якості відмінності. Після цього "мужики" впевнено йшли до перемоги, а суперники нічого не могли з цим зробити.

У підсумку, у Кудрівки статистика зафіксувала один удар у площину воріт. Але команда Василя Баранова при цьому зуміла врятуватись від поразки. Як? Один відомий футбольний персонаж у нашій країні порадив би центральному захиснику луганців Джордану сходити до церкви наступної неділі, бо за день до цього бразилець, вочевидь, цей ритуал пропустив.

Бо інакше ці відскоки від нього під час ударів Бєляєва та Глущенка по різним кутам воріт Сапутіна, окрім як банального невезіння, назвати було неможливо. Давно в подібному стилі в нашому чемпіонаті не втрачали очки.

Металіст 1925 наче й закупився, але обличчя та результати наче ті самі

І, що найбільш прикро для команди Младена Бартуловича, результати також ті самі. Хоча в матчі проти команди свого колишнього головного тренера Патріка ван Леувена "жовто-сині", вочевидь, розраховували на інший підсумок. Але це був той самий випадок, коли про гру особливо й нічого згадати.

Команди всього чотири рази пробили в площину на двох за ігровий час, а найкращу нагоду відзначитись мав новачок харків’ян Баптістелла вже наприкінці зустрічі з появи на полі на заміну. Однак чи-то перенервував, чи-то не зорієнтувався, але пробив просто у Кемкіна, який до цього також впорався з небезпечним пострілом Антюха. І оскільки голів у підсумку ніхто так і не забивав, то воротар Кривбасу своїми сейвами став найкращим гравцем матчу цілком прогнозовано та заслужено.

Гол туру

Даниїл Сухоручко (СК Полтава)

Марк Осеі Ассінор (ЛНЗ / перший гол)

Найкращий гравець туру — Лассіна Траоре (Шахтар).

Найкращий тренер туру — Арда Туран (Шахтар).