Аргентина — Франція. Історія протистояння

Чемпіонат світу плине швидко, і вже на цих вихідних Аргентина та Франція розіграють фінал ЧС-2022. Parimatch Ukraine вважає шанси команд абсолютно рівними: успіх кожної з них оцінений у коефіцієнт 1,95.

Перша зустріч “альбіселестес” та “ле бле” відбулася на першому ж чемпіонаті світу з футболу. Ця гра заслуговує на згадку в першу чергу для того, щоб нагадати всім нам, як багато змінилося у Грі за ці 90 з лишком років.

Єдиний гол провів зі штрафного аргентинець Луїс Монті – на 83-й хвилині, після чого арбітр сигналізував... кінець матчу. Арбітр буквально відправив команди в роздягальні за як мінімум сім хвилин до кінця гри. Це викликало обурення публіки (турнір, нагадаю, повністю пройшов у Монтевідео, столиці Уругваю), яка вибігла на поле – і арбітр змінив рішення та покликав команди догравати, коли вони вже були у роздягальнях та душах! Аргентинці потім навіть спробували знятися з турніру з такою поганою організацією, але цю загрозу в життя не втілили.

До речі, в Монті дуже нетривіальна доля. Автор першого голу аргентинців на чемпіонатах світу виграв дві медалі ЧС: срібну 1930-го – і золоту 1934-го... у складі збірної Італії. Незабаром після першого мундіалю Луїс став гравцем Ювентуса, а згодом почав виступати і за італійську збірну. І до цього дня Монті залишається єдиним футболістом, який грав у фіналах ЧС за дві різні збірні.

Що стосується безпосередньо гри, то французи, звичайно, уперлися в конкретній грі, але вони були занадто слабкими, щоб претендувати на щось серйозне. “Ле бле” того часу просто не була сильною командою: якщо брати конкретний відрізок, то в 1929-30 рр. вони видали серію з дев'яти матчів, в яких були одна нічия і вісім поразок. І серед них 1:8 від Іспанії, 1:4 від Англії, 1:6 від Бельгії... Французи все одно увійшли в історію, обігравши в першому турі мундіалю Мексику – і записавши в свій актив першу перемогу (перший гол, першу гольову передачу тощо) в історії турніру. Але це був успіх середняка, тоді як Аргентина на турнірі програла лише господарям у фіналі.

Все було набагато серйозніше, коли команди знову зустрілися на офіційному рівні – 1978 року. Серйозніше у всіх сенсах цього слова: цього разу фашистський режим Аргентини намагався домогтися визнання у цивілізованому світі в тому числi проведенням чемпіонату світу. Зрозуміло, максимально гарний виступ збірної був вкрай бажаним. Ну й чи варто дивуватися, що матч не обійшовся без спірного рішення суддів?

Втім, не варто занадто згущувати фарби. Збірна Аргентини була просто дуже сильною: до неї не пройшли ані юний Марадона, ані Карлос Б'янкі, який забив 39 голів за ПСЖ в останньому матчі перед чемпіонатом світу. За французів, звичайно, грав Мішель Платіні, який був, мабуть, найкращим європейцем на турнірі (Кройфф, Беккенбауер з Мюллером, Кіган до нього не доїхали), але заданто молодим він був. Так, на момент завершення турніру йому було 23 – як нинішньому Мбаппе, але Платіні й розкрився пізно. Він і дебютував за збірну майже в 21 рiк.

Молодою була і команда загалом. Той самий склад Мішеля Ідальго, який виграє Євро-84 й донині вважається найкрасивішою збірною Франції в історії, ще мав дозріти. Обидва Мішеля вже були в команді, але в ній не було ані Луїса Фернандеса, ані Жана Тігана – та й гравці, що були в складi, могли створити хіба що пародію на ту командну гру, що прославила їх через шість років. В історії увійшов “бунт пензликів” – конфлікт усередині команди через контракт з Adidas. За контрактом футболісти перед іграми мали малювати фірмові три смужки, але вже перед першим матчем вони посварилися через розмір преміальних і небажання декого рекламувати...

Але навіть така Франція видавала на аргентинському ЧС чудові матчі – зокрема, проти аргентинців. Переможний гол наприкінці матчу Леопольд Луке вбив у контратаці, коли за рахунку 1:1 Франція притиснула суперника і претендувала на перемогу. До цього Платіні забив перший важливий гол за збірну – а вирішальною виявилася та сама суддівська помилка, нехай і відбулася вона у першому таймі. Луке влучив м'ячем у руку захисника Трезора, а арбітр побачив у цьому достатній привід для пенальті.

Франція атакувала за рахунку 1:1, тому що її не влаштовувала нічия. Матч першого туру вона теж програла – італійцям; за всієї молодості команди, її наївності в обороні та інших важливих моментах слід визнати, що французам неймовірно не пощастило з групою. Аргентинці у другому груповому етапі не без проблем обіграли Польщу, у фіналі – Голландію та взяли перший чемпіонський титул у своїй історії.

Ну а третя зустріч “ле бле” та “альбіселестес” має бути в пам'яті майже всіх із вас. Це був ЧС-2018, і Франція, яка спокійно пройшла групу, зустрілася з Аргентиною, яка ледь-ледь вийшла в 1/8. Тим не мен, “альбіселестес” змогли дати фавориту бій: зокрема, французи вперше й востаннє в плей-офф опинилися в положенні тих, хто програвав. Але на чудовий далекий гол ді Марії таким же відповів Павар, феноменальним дублем вистрілив Мбаппе, а в обороні Франція зробила менше помилок. Матч-трилер з рахунком 4:3 закінчився все ж таки на користь “ле бле”.

З урахуванням товариських та напівтовариських матчів команди зіграли 13 разів. Французи виграли три, стільки ж звели внічию та програли сім.

Віталій Пасічний, Football.ua