До осінньої частини сезону футбольна Україна зайшла з усього двома представниками на міжнародній арені. І якщо донецький Шахтар не без проблем, але все ж таки рухався в правильному напрямку в групі Ліги чемпіонів УЄФА, то луганська Зоря намагалась бодай не відставати від сусідів за східним регіоном країни в Лізі конференцій.

А ситуація в квартеті B була такою, що колектив Валерія Кривенцова так і не зіграв у відведений час гостьовий матч проти Маккабі Тель-Авів через черговий виток війни в регіоні, тож автоматично перша зустріч поміж цими командами перенеслась на поле Арени Люблін у однойменному польському місці, бо й наша команда поки що не може грати в межах рідної країни.

Отже, маємо наступну ситуацію — суперники місяць перебувають поза межами офіційних матчів, що створює неабиякі проблеми команді культового Роббі Кіна. Зоря ж тим часом грає в чемпіонаті, у Кубку, і хоча результати демонструє доволі посередні, але все ж таки тримає м’яч у ногах не тільки під час тренувань. І вгадайте тепер при цьому, яка з команд краще виглядала в першому таймі?

Правильно — не Зоря. Команда Кривенцова вирішила, що віддати суперникам м’яч на старті та ловити їх на помилках буде найкращим задумом на цю гру. Але вже на сьомій хвилині луганці власноруч припустились хиби, коли під час подачі з розіграшу кутового на лівому фланзі в район дальньої стійки захисники тільки й спостерігали за тим, як Лукассен спочатку невдало пробиває головою, а потім ударом п’ятою з добивання цілить точно в голову Турбаєвському, рикошет від якої відбувається точно в сітку.

Не варто зайвий раз нагадувати, що це був тільки перший момент гостей у цій грі. Але відповідати на нього команді Кривенцова все одно було потрібно, чому вона й присвятила наступні хвилин двадцять, аж допоки знову не пропустила. І знову центр оборони розвалився, коли подачі з лівого флангу від наддосвідченого Захаві полетіла на голову Перецу в зоні перед воротарським. Тоді можна було пригадати забійні моменти Мічіна, Герреро та Нагнойного тільки незлим тихим словом.

Не минає й трьох хвилин, як м’яч прилітає в поперечину воріт Зорі за підсумком удару головою від усе того ж Переца й становище починає просто розжарюватись. Зоря кидається до атак у відповідь, створює достатню кількість гольових моментів, але було б непогано бити куди-небудь у іншу площину, аніж у панамського панікера в рамці воріт Маккабі.

Жалива реалізація, яка в підсумку обернулась на третій пропущений м’яч за підсумком ще одного удару з другого поверху від Переца, після чого хотілось просто дострокового завершення цієї нелогічної гри, враження від якої луганці ще й погіршували своїми неякісними діями в нападі.

Але другий тайм у програмі був обов’язковою складовою, тож подітись було банально нікуди. Зоря знову кинулась до атаки від моменту поновлення гри, тоді як на 57 хвилині сталось справжнє диво. Команда Кривенцова нарешті розпечатала чужі ворота зусиллями Мічіна, але його удар із центру штрафного на завершення прострілу Снурніцина скасували через офсайд у Горбача в підготовчій фазі атаки, який ще потрібно було знайти.

Баланс сил від цієї події не змінився — український колектив продовжував наполягати на бодай одному власному голі, і зрештою дійшов до цього аж на 74 хвилині. Тоді Кирюханцев покотив до штрафного з лівого флангу контратаки під удар Алефіренку, а той нарешті зробив те, що просто не могли зробити партнери — забив "чистий" м’яч. На жаль, останній у цій грі, хоча ще кілька моментів у команди Кривенцова були.