Шалений рівень критики впродовж поточного сезону був змушений витримувати головний тренер Ліверпуля Арне Слот, адже виступи його команди явно не відповідали очікуванням уболівальників "червоних" на тлі чемпіонського титулу в попередній кампанії. І можна собі лише уявити, якої б висоти сягала ця хвиля невдоволення, якби в останньому турі на власному полі відбулася б поразка від лондонського Брентфорда.
І ще гірше б ця потенційна невдача виглядала б з урахуванням того факту, що саме за підсумком звітного протистояння свій шлях у Ліверпулі мали завершити Мохамед Салах та Ендрю Робертсон. Напевно, настільки напруженою атмосфера довкола головного тренера "червоних" у цій кампанії ще ніколи не була. Увесь Енфілд завмер у очікуванні фінального акорду двох улюблених виконавців.
Однак з іншого боку існували також й інтереси колективу Кіта Ендрюса, які полягали в тому, щоб виграти цей матч, а потім подивитись, чи не припуститься фатальної помилки Брайтон, який відділяв "бджіл" від омріяного дебютного виступу в єврокубках. Забігаючи наперед, "чайки" таки програли свій матч удома Манчестер Юнайтед (0:3), але…
Те саме "але" полягало в тому, що ми побачили цього вечора на Енфілді. А там ситуація для Брентфорда в першому таймі виглядала дуже несприятливою. Команда Ендрюса постійно відбивалась від атак суперників і майже нічого у відповідь не створила. Але й Ліверпуль також не сказати, щоб намагався якомога швидше закрити це протистояння на власну користь. Пригадується влучання в ліву стійку ударом із штрафного від Салаха та кілька гарних моментів у Гравенберха, коли Келлегер мав вступати в гру на колись рідному стадіоні.
Команда Слота не могла впоратись із забитим м’ячем, а наприкінці першого тайму могло стати для неї ще гірше — Шаде розстрілював Аліссона майже впритул із серії відскоків у центрі чужого штрафного, але воротар дивом зумів парирувати м’яч ногою. Таким чином перший тайм завершився тривожним сигналом для господарів поля, який ще треба було правильно зрозуміти під час перерви.
І все ж таки на початку другого тайму Ліверпуль відкрив рахунок. Не без участі Салаха, певна річ. Мо отримав передачу Гакпо на правому фланзі штрафного під час контратаки, після чого прострілом шведою на дальню знайшов перед порожніми воротами Джонса й залишалось лише визначити, чи не було офсайду під час цього розіграшу. Не було, тож гол закономірно зарахували й на Енфілді панувала радісна атмосфера від асисту єгиптянина.
Але недовго. Бо вже за шість хвилин навіс від Льюїса-Поттера з лівого флангу штрафного в центрі в падінні зумів замкнути Шаде повз Аліссона, і оскільки Брентфорд мав сигнал із Брайтона про поточний стан справ у тій грі, у "бджіл" ще був шанс на історичний успіх.
Звісно, що Енфілду було трохи не до цього, бо настав час як проводжати Гендерсона на заміну овацією, так ще більш гучно прощатись із Салахом та Робертсоном. І коли всі цю нюанси владнали, то наприкінці матчу атакували майже повсякчас гості, які були дуже близькими до того, щоб забити той самий гол у останній атаці, якби Уаттара взяв приклад із Шаде та більш якісно пробив головою на межі воротарського. Хоча за мить до цього Вірц мав нагоду й цих сподівань позбавити команду Ендрюса, але забарився з ударом перед воротарем під гострим кутом.
У підсумку Ліверпуль здобув 60 залікових балів та фінішував п’ятим, а отже гратиме в Лізі чемпіонів УЄФА, тоді як лондонський Брентфорд із 53 очками зупинився на дев’ятій сходинці за крок від єврокубків.
Ліверпуль — Брентфорд 1:1
Голи: Джонс, 58 — Шаде, 64
Ліверпуль: Аліссон — Джонс, Конате (Гомес, 89), ван Дейк, Робертсон (Керкез, 83) — Гравенберх (Ньйоні, 83), Мак Аллістер — Салах (Фрімпонг, 73), Собослаї, Нгумоа (Вірц, 73) — Гакпо.
Брентфорд: Келлегер — Кайоде, ван ден Берг, Коллінз, Льюїс-Поттер (Нельсон, 89) — Гендерсон (Гікі, 60), Янельт — Уаттара, Єнсен (Дамсгор, 83), Шаде — Ігор.
Попередження: Конате, Мак Аллістер — Коллінз, Гендерсон, Янельт, Коллінз