Багато подій уже встигло відбутись на старті сезону англійської Прем’єр-ліги, але один із ключових рубежів ми вже подолали — завершення літнього трансферного вікна. І фанатам Евертона після шаленого вечора понеділка на цьому тижнів є багато, про що сказати керівництву власного клубу, яке прогледіло можливості знайти підсилення для команди Девіда Моєса в останній момент.
А тим часом "іриски" в третьому турі національної першості мали в суперниках за домашньою грою дуже серйозний колектив — Манчестер Юнайтед стартував із неочікуваної поразки від Галл Сіті (0:2), проте потім яскраво переграв Іпсвіч (5:2), і тепер нарешті вийшов на опонента, якому не треба було зайвий раз нагадувати про футбол рівня "елітного" дивізіону.
Майже не було сумнівів у тому, що ми побачимо класичний Евертон у цьому протистоянні. Команда Моєса віддала суперникам м’яч, тоді як колектив Майкла Карріка швидко зумів створити повноцінний гольовий момент — удар Бруну на восьмій хвилині зльоту в центрі штрафного в поперечину, коли Мбемо вперше вдало зачепився за флангову подачу Шоу.
Господарі в подальшому мали доволі помітні проблеми з тим, щоб доставляти м’яч до чужого штрафного, тож подібної загрози від них нам довелось чекати майже до перерви. Там спочатку Баррі над воротами замкнув головою подачу з правого флангу на дальню стійку, а потім і Брантвейт із відскоку навісу з кутового змусив захист Юнайтед трохи панікувати, а Ламменса працювати проти удару низом із близької відстані.
І вже на початку другої половини гри Евертон мав діставати весь свій арсенал вигадливості та шукати можливості тепер уже для відігравання відставання за рахунком на табло, бо чи не в першій ж атаці Мбемо втік від Миколенка під час зміщення з правого флангу й у штрафному пробив у дальній кут повз Пікфорда.
І оскільки ми вже зазначали, що в "ірисок" суттєві проблеми були саме в завершальній третині атаки, то миттєвого покращення очікувати якось не доводилось. Утім, нам, як глядачам, це було тільки на користь, бо команди видали видовищні заключні 10-15 хвилин у цьому протистоянні.
Усе почалось із того, що на 83 хвилині Джорд уперше за матч вирішив пробивати з гострого кута на правому фланзі штрафного, а не шукати момент для подачі з передачі Гекні, і Ламменс просто не встиг зреагувати. Однак уже за п’ять хвилин Юнайтед відновив перевагу з подачу Шоу з лівого флангу точно на голову Шешка, який пробив із достатньою силою, що Пікфорд на лінії не зміг утримати м’яч.
Хтось після цього міг поховати Евертон, але команда Моєса вирішила боротись до останнього перед рідними вболівальниками, і зрештою зірвала куш. Напевно, що ніхто не міг очікувати на 90+6 хвилині, що в зоні перед штрафним під час подачі з лівого флангу залишиться самотній Мейтленд-Найлз на відскоку, і тим паче мало хто міг повірити, що захиснику вдасться просто бездоганний удар на виконання в ліву дев’ятку після цього. Не Олд Траффорд, тому "Фергі-тайм" працює в зворотному напрямку.
У наступному турі Евертон гостюватиме в лондонського Тоттенгема, тоді як на Манчестер Юнайтед посеред тижня очікує домашній матч проти азербайджанського Баку в Лізі чемпіонів УЄФА, після чого — домашнє дербі проти Манчестер Сіті.
Евертон — Манчестер Юнайтед 2:2
Голи: Джордж, 83, Мейтленд-Найлз, 90+6 — Мбемо, 47, Шешко, 88
Евертон: Пікфорд — Рель (Гекні, 75), Тарковські, Брантвейт, Миколенко — Армстронг, Гарнер (Мейтленд-Найлз, 77) — Джонсон (Гріліш, 66), Дьюзберрі-Голл, Джордж — Баррі.
Манчестер Юнайтед: Ламменс — Далот (Йоро, 84), Магвайр, Л. Мартінес, Шоу (Мазрауї, 90+1) — Тілеманс, Мейну (Сантос, 84) — Мбемо, Б. Фернандеш, Рашфорд (Доргу, 70) — Кунья (Шешко, 70).
Попередження: Армстронг, Джонсон, Рель — Шоу, Магвайр, Далот