Коли навесні команді вдається продовжувати власну участь у просунутих стадіях плей-оф Лізі чемпіонів УЄФА, відволікатись на якісь там справи на внутрішній арені не дуже-то й виникає бажання. Однак опції такого зневажливого ставлення до свої позицій у чемпіонських перегонах в англійській Прем’єр-лізі цього року геть позбавлений Манчестер Сіті, оскільки досі відстає від лондонського Арсенала на таку кількість балів, що одним лишень успіхом у очному протистоянні її точно не надолужити.

Саме тому матч тридцять першого туру національної першості проти одного з аутсайдерів — Лестера, що відбувався на полі Етіхад Стедіум, для "містян" набував неабиякого значення. Колись потужний суперник наразі лише живе мріями про те, як вижити в "елітному" дивізіоні під час шаленого фінального етапу поточного сезону. Проте шукати очок у звітному протистояння новому клубу англійського фахівця Діна Сміта було б зовсім зухвало.

Сіті вже на початку гри дав нам зрозуміти, що жодної боротьби не буде. На шостій хвилині Родрі забезпечив відскок у пів колі перед штрафним для Стоунза, а потужний постріл того в правий верхній кут доволі закономірно відкрив рахунок у грі. Про закономірність ми кажемо тому, що вже на той момент перевагу господарів поля було помітно неозброєним оком.

І чим далі заходила наша гра, тим упевненість у остаточному успіху Сіті ставала все більш відчутною. За чотири хвилини після першого забитого м’яча простріл від Гріліша з лівого флангу штрафного призвів до влучання м’яча в руку Ндіді на ближньому куті воротарського. Спроби нігерійця щось сказати на свій захист ніхто вже не чув, бо всі були заклопотані переглядом VAR, після чого арбітр Даррен Інгленд повернувся з призначенням пенальті. Голанд реалізував свою чергову нагоду забити, пробивши під праву стійку.

Річ у тім, що цей м’яч був для Ерлінга 31 у поточному розіграші, а ще через десять хвилин передача де Брюйне через центральну хону до чужого штрафного дозволила норвежцю вільно перекинути м’яч над головою в Іверсена, і таким чином наздогнати Мохамеда Салаха за рекордним показником за кількістю забитих м’ячів упродовж одної кампанії. Далі йдуть тільки ті, хто грав ще в епоху більшої кількості команд та матчів у "елітній" першості.

Поки всі обговорювали чергові здобутки Голанда, підійшов до завершення перший тайм, у якому Лестеру взагалі нічого не вдалось нав’язати суперникам. Після перерви Гвардіола зняв із гри обох авторів голів, чим остаточно вбив інтригу в нашій грі та показав, що "лиси" можуть пакувати валізи на шляху додому.

І якщо ще певний час після відновлення подій на полі господарі намагались грати в більш-менш зосередженому стилі, то ближче до середини другого тайму в них зникло бажання атакувати, а ще трохи пізніше — прагнення завершити цю гру спокійною грою в захисті. Сіті ледь не сам заштовхав той м’яч авторства Іхеаначо у ворота, коли Філліпс відверто завадив Едерсону відбити належним чином удар головою від Суттара на завершення подачі кутового з правого флангу. А потім ще й зазвичай надійний Діаш почав привозити, тож добре, що "містяни" обмежились лише одним пропущеним голом.