Евертон у цьому сезоні англійської Прем’єр-ліги переживає дуже скрутні часи. Команда Шона Дайча посеред кампанії дізналась про санкції у вигляді позбавлення десяти очок через фінансові порушення, після чого її й без того важке становище в турнірній таблиці стало ще гірше. Однак нічого, "іриски" після тієї новини видали таку вдалу серію, що неначе отримали друге дихання.

Проте й вона тривала недовго. Від середини грудня минулого року Евертон не перемагав, хоча й суперники в нього за цей час були рівня Тоттенгема, Манчестер Сіті та навіть Вулвергемптона, тому нічого видатного від команди з Ліверпуля й не чекали. А далі на Гудісон Парк у рамках двадцять першого туру національної першості завітала бірмінгемська Астон Вілла, яка наразі не просто має непогані оберти, а й безпосередньо веде боротьбу за першу сходинку.

Однак на Гудісоні цієї різниці в позиціях команд узагалі не було помітно. Евертон звично потужно розпочав поєдинок, і якщо ми вже говоримо про можливості забити для Миколенка в позиційних атаках, то можна зрозуміти, наскільки завзятими були "іриски" в своїх намірах. І подекуди "леви" не витримували цей тиск та самі собі привозили небезпеку на ворота.

Лише ближче до середини тайму Емері вдалось угамувати власних підопічних і вони почали грати з акцентом на атаку. І одразу дав про себе знати тренер із стандартів у штабі іспанця, бо Вілла якісно розіграла кутовий на лівому фланзі, що призвело до удару Морено з пів кола перед штрафним у правий кут. Але не результативного, бо хитрість гостей у цьому випадку полягала в тому, аби з фолом завести одного з суперників до офсайду, до якого в підсумку все одно зловили Бейлі під час потенційної результативної передачі.

Від цього моменту гра вже мала оберти, що були більш комфортні для команди Емері, але Вілла не квапилась цим скористатись. Доволі спокійний розвиток подій, який лише іноді вдавалось розбавити гольовим моментом із будь-якого боку. У такому першому таймі було складно виявити фаворита, а що тоді казати про другу половину?

Не встигла гра розпочатись, як Миколенко впав на газон за підсумком зіткнення з власним партнером по команді, і миттєво ми побачили закривавлену відмітину на його потилиці. Довелось розжитись пов’язкою на голову, у якій Віталій наприкінці гри самовіддано врятував власні ворота від вірного гола, коли завадив Кешу замкнути простріл Морено від лицьової.

Але! Скільки ж зайвих емоцій та балачок поміж футболістами було в цьому другому таймі! Здається, окремі гравці не замовкали навіть тоді, коли потрібно було пробігтись зайвих метрів 40 до контратаки наприкінці гри на тлі важких хвилин до цього. І якщо для Евертона такий футбол був дуже комфортним, то команду Емері він просто спантеличив.

Цілком могли "іриски" скористатись цією ситуацією, коли Брентвейт із власної половини на 88 хвилині запустив Дукуре на лівий фланг чужого штрафного, але партнеру трохи не пощастило з офсайдом. Тоді це був заключний момент для черги таких само небезпечних нагод від обох команд, після чого гра таки добігла до завершення. Уперше без голів для Емері в його "англійській" кар’єрі.