Перший тиждень після березневої міжнародної павзи в різних країнах вирішили заповнити по-різному. Хтось запланував собі провести пізні стадії кубкових протистоянь, а хтось, як англійці, наприклад, зосередились на чергових матчах внутрішньої першості. Повноцінний тридцять перший тур змогли вмістити організатори змагань у лічені дні, що неабияк дратувало тренерів команд, проте діватись було нікому.

Тож, Борнмут та лондонський Крістал Пелес таки з’явились на полі стадіону Віталіті пізнім вечором у вівторок, але не настільки пізнім за місцевим часом, щоб той-таки Данго Уаттара, який дотримується Рамадану, зміг хоча б перекусити вперше за день. І цього фактично й розпочиналось наше протистояння, а ще з не дуже впевненої гри гостей, які ледь не чверть години провели взагалі без м’яча на чужій половині.

При цьому "склярі" ризикували втратити Езе через чергову травму коліна, але цього разу хоч обійшлось переляком для фанатів і тренерського штабу. "Вишні" тим часом, хоча й володіли ініціативою, але реалізувати її не могли. Моментів команда Іраоли майже не створювала, та й та небезпека біля воріт Гендерсона, якщо й виникала, то завершувалась хибами накшталт моменту Біллінга майже на завершення пів години ігрового часу.

Загалом, звичайнісінький матч на Віталіті, лише з тим уточненням, що надворі панував шаленої сили дощ та вітер, що дуже дошкуляло футболістам. Борнмут тим часом продовжував тримати гру під контролем, і наступний момент, у Соланке під завісу першого тайму, уже мав ставати реально голом, проте Гендерсон у карколомному стрибку витягнув м’яч із-під поперечини на завершення подачі з правого флангу.

А потім сталась дивна річ — Крістал Пелес пішов до атаки й домігся свого. Ось так просто — із другої повноцінної спроби завершити наступ. Але Забарний урятував власну команду тим, що забезпечив офсайд для Матета, коли через суперника виводили Аю під результативний простріл на Езе. Останнього, до речі, Ілля до цього та далі за ходом гри кілька раз дуже круто відтирав від м’яча корпусом. Та й узагалі грав ледь не зразково українець. Молодець.

Чого не скажеш про атаку "склярів", яка повністю провалила другий тайм. Жодного удару в площину чужих воріт. І при цьому "вишні" просто віддали м’яч суперника на старті тайму, якщо чесно, не очевидно, на що розраховуючи при цьому. Пелес атакував, але в завершальній фазі у команди Гласнера не було, за що зачепитись. Поганий у всіх відношеннях досвід атакувальної гри.

Ротація при цьому гостям нічого не дала, а ось Борнмуту — навпаки, забезпечила забитий м’яч. Семеньйо на 79 хвилині протиснув Озо на правому фланзі штрафного, після чого прострілив у центр на Клюйверта, а той у дотик розстріляв ворота. І вже після цього були ті цікаві епізоди з грою Забарного в захисті, бо господарі більше оборонялись, а гості наче й не намагались себе врятувати.