Березнева міжнародна павза на тривалий час захопила нашу увагу настільки, що за матчами національних збірних узагалі можна було забути про футбол на клубному рівні. Проте календарний місяць усе ж таки мав рано чи пізно добігти до свого завершення, і разом із тим ми повертались до подій на внутрішніх аренах. І одразу ж, навіть не поринаючи в черговий футбольний вікенд, був привід поговорити про виступи українських виконавців закордоном у контексті гри Руслана Маліновського в складі Марселя вдома на Велодромі проти Монпельє в рамках 29 туру французької Ліги 1.

Колектив Ігора Тудора вже давно не перемагав на власному полі, що, напевно, засмучувало фанатів команди чи не найбільше. Під час чемпіонських перегонах проти Парі Сен-Жермен будь-які очки стають на вагу золота, і тому кожна втрата, а тим паче — у рідних стінах, завдає болючого удару по амбіціях команди. "Провансальці" це добре розуміли, і, не маючи особливих складнощів із стартовим складом та необхідності участі в міжнародних змаганнях у майбутньому, виставили оптимальну одинадцятку виконавців, серед яких був і наш співгромадянин.

Але щось у господарів не задалась гра вже від самого початку. Марсель не запропонував загострення на перших хвилинах зустрічі, хоча й тримав м’яч у себе, тоді як суперники тримались відкритої позиції в сподіванні на швидкі контратаки, які дуже не полюбляє команда Тудора у виконанні суперників. Власне, на 11 хвилині досвідченому Хазрі варто було обіграти суперника ще на власній половині, після чого захист "фокейців" розсипався, і в дві передачі м’яч дістався Нордена вже в межах штрафного, а той пробив у правий нижній кут.

Були питання під час гольового епізоду щодо можливого офсайду, але VAR із невеличкою затримкою залишив гол гостей чинним. Велодром тоді майже ніяк не зреагував, бо часу до завершення гри було ще дуже багато, тож домашній команді не було потреби квапитись із відіграванням. Хоча, можливо, саме в цьому колектив Тудора в підсумку й помилився.

Травма центрального захисника Монпельє Бубакара Куяте під час зіткнення ж Вітіньєю у власному штрафному змусила Мішеля Тер-Закаряна робити незаплановану заміну з появою на полі досвідченого Мамаду Сако. Проте чи-то француз не встиг зорієнтуватись належним чином у грі, чи партнери ризиковано залишали його без страховки перед власними воротами, але невдала спроба заблокувати завершення передачі з лівого флангу з межі воротарського у виконанні Санчеса наприкінці тайму коштувала гостям дуже дорого.

VAR тоді знову був при справі, але з рішенням, яке "паладинів" навряд чи порадувало. А Гендузі тим часом пострілом у лівий нижній кут відновив рівновагу на табло, що обіцяло нам цікавий другий тайм. Але лише за випадку, якщо господарі поля хотіли його таким зробити. І цього в їхніх діях ми, на жаль, не побачили.

Якщо дії українського півзахисника Руслана Маліновського під час першої половини гри ще можна було якось відзначити на загальному тлі — навіть кілька спроб пробити в нього було на рахунку, то після перерви від активності гравця нашої збірної вже не було й залишків. Заміна на 76 хвилині була очікуваним рішенням Тудора, однак поява Паєта, як і будь-якого гравця Марселя до та після цього, якісно не змогла змінити гру "провансальців".

Марсель намагався грати широкими передачами із залученням крайніх захисників до атаки в завершальній фазі, але звичний прийом уже нікого в Лізі 1, схоже, здивувати не зможе. Тим паче — Монпельє, якому варто було лише більш щільно розташуватись перед власним штрафним, як суперники були фактично позбавлені будь-яких шансів на успіх.