Поразка в першій частині двоматчевої дуелі на чужому полі в два м’ячі навряд чи могла перекреслити амбіції однієї з команд таки пробитись до наступного раунду. Тим паче, коли йдеться про фіналіста попереднього розіграшу Ліги чемпіонів УЄФА та нинішнього лідера італійської Серії A міланський Інтер, якого тиждень тому за полярним колом зумів по-справжньому шокувати сенсаційний норвезький Буде/Глімт, який ні в чому не обмежується в процесі розвитку власного проєкту.

Але багато після тієї гри в Італії говорили про те, що й поле у норвежців штучне, і клімат важкий для команди Крістіана Ківу, яка вже ж таки представляє країну з південної частини Європи. Та й узагалі як таке можливо, щоб "змії" в статусі претендентів на чергове скудетто в своїй історії перед домашнім матчем-відповіддю самі себе завчасно поховали? Очевидно, що колектив Крістіана Ківу думав виключно про повноцінний реванш із виходом до наступного раунду змагань.

І насправді Інтер багато зробив для того, щоб цей реванш таки відбувся. От тільки ігровий малюнок "нерадзуррі" в цьому матчі залишав по собі враження немов відвідування закладу швидкого харчування, коли в тебе необмежений запас грошей, а в кухарів удосталь продуктів, щоб твій попит задовольнити. Але є проблема — позиція в меню лише одна. У футбольному контексті та випадку Інтера це були банальні подачі з флангів, якими італійці намагались просто завалити чужий штрафний.

Так, це в підсумку принесло їм чимало ударів по воротах у відповідний пункт до статистики, але й самі гравці міланського клубу в площину не надто часто влучали, і ворота "жовто-чорних" розбирався з тими пострілами, переважно — із другого поверху, які його володінням загрожували. Так і вийшло в підсумку, що наче й напруга була постійною в штрафному норвежців, і моменти в господарів були, а голів не було. А час спливав надзвичайно швидко, тоді як 1:3 не відігравались.

Таким був за характером і другий тайм цього поєдинку, але з кількома відмінностями. Інтер таки досяг свого та зміг заштовхати м’яч у ворота суперників зусиллями Бастоні на 76 хвилині. Але є нюанс. Навіть два нюанси. Дуже серйозні нюанси. Їх сформувала спочатку безглузда помилка Аканджі перед власним штрафним на 58 хвилині, коли як не Гауге зміг переграти Зоммера, так Бломберг добив у порожні ворота відскок. А також епізод на 72 хвилині, коли той-таки Гауге з правого флангу контратаки подав на Ев’єна, а той у два дотики на ближній розібрався з ударом у дальній кут.

За таких умов пізній м’яч Інтера взагалі нічого не важив у цьому поєдинку, тож команда Ківу могла лише спостерігати за тим, як її фанати залишають стадіон ще за ходом гри та сподіватись вирвати нічию бодай у цій частині дуелі. Але й цього не змогли зробити "змії", які так нічого більш цікавого й не вигадали, окрім як подавати до чужого штрафного в сподіванні на щось.

Фінальний свисток іспанського головного арбітра Алехандро Ернандеса Ернандеса відправив до 1/8 фіналу Ліги чемпіонів УЄФА норвезький Буде/Глімт, тоді як для міланського Інтера участь у цьому турнірі завершено.

Інтер — Буде/Глімт 1:2 (перший матч — 1:3)
Голи: Бастоні, 76 — Гауге, 58, Ев'єн, 72

Інтер: Зоммер — Біссек (Думфріс, 81), Аканджі, Бастоні — Луїс Енріке (Діуф, 62), Фраттезі (Бонні, 62), Зелінські (Сучич, 62), Барелла, Дімарко (Аугусто, 81) — Еспозіто, М. Тюрам.