Цікаві часи настали для лондонського Арсеналу й особливо для його головного тренера Мікеля Артети наприкінці сезону. Бо початок кампанії подарував нечувано високі очікування фанатам "канонірів", які на певному етапі хотіли взагалі замахнутись на квадрупл та зібрати чотири вагомих трофеї за ходом сезону. Але в підсумку свої позиції лондонський клуб почав утрачати, і принаймні в двох змаганнях завершив участь із порожніми руками.
Тим часом у Арсеналу залишалась ще Ліга чемпіонів УЄФА, і, зрозуміло, англійська Прем’єр-ліга, де вони все так само перебували в лідерах, але вже на дистанції прямого пострілу з боку Манчестер Сіті. І коли ми говоримо про майбутню гру на Етіхаді цими вихідними, узагалі не варто було забувати, що в дуелі чвертьфіналу Ліги чемпіонів Арсенал мав доволі хитку позицію проти лісабонського Спортінга, якого зумів дотиснути тиждень тому на чужому полі лише в компенсований час (1:0).
Нічого в цьому світі не відбувається само по собі, тож недарма ми почали розмову з контексту для Арсеналу довкола цієї гри. Зустріч проти Манчестер Сіті — ось, що цікавить команду Артети нині найбільше, і куди там ваші матчі пізнім вечором по буднях, нехай і з міжнародним статусом. Це був черговий приклад того, що керманич "канонірів" ладен кинути все на шалі терезів заради здобуття бажаного результату для його команди.
Цього разу знову постраждав атакувальний потенціал Арсеналу на догоду тому, щоб просто не дати розгулятись суперникам і, не дай Боже, затягнути цей матч ще й до овертаймів. А перспективи для цього навіть мали місце наприкінці першого тайму, коли подача Араухо з лівого флангу штрафного на дальній стійці завершилась ударом злету від Катаму, після якого м’яч за чудернацькою траєкторією полетів у лівий каркас воріт.
І ніколи не здогадаєтесь, чому ми починаємо розмову про небезпечні моменти аж від 43 хвилини. Правильно, бо до цього хіба що удар Йокереса від входу до правого флангу штрафного над поперечиною міг претендувати на якесь загострення, тоді як решту часу команди активно залучали фланги, але передачі прямої загрози воротам не створювали жодним чином.
Проте не все настільки безбарвно було для "канонірів" у цій грі. Це правда, на початку другого тайму команда Артети виділила аж чверть ігрової години, щоб забити м’яч у чужі ворота. І якщо цього б не вдалось зробити, спойлер — не вдалось, то треба було збивати темп гри за будь-яку ціну, чим Арсенал решту часу й займався. Хоча в моментах Езе, Мартінеллі чи Мадуеке цілком міг зняти всі питання, і тоді б цю тактику назвали тактичною перемогою.
А так — вийшла перемога стратегічна для господарів Емірейтс, бо бажаного вони таки досягли, але за рахунок нічиєї, коли на останніх хвилинах компенсованого часу довелось хапатись за серце під час удару Сімойнша з правого флангу штрафного, який пролетів повз ближню стійку. І нехай фінальний свисток французького арбітра Франсуа Летексьє й відправив "канонірів" до півфіналу Ліги чемпіонів УЄФА, але вже за їхніми виразом обличчя було помітно, що святкувати це ніхто не буде, оскільки головна гра, можливо, усього сезону буде цими вихідними. А лісабонський Спортінг тим часом зійшов із дистанції.
Арсенал — Спортінг 0:0 (перший матч — 1:0)
Арсенал: Рая — К. Москера, Саліба, Габріел, Інкап’є — Субіменді, Райс — Мадуеке (Доуман, 63), Езе (Жезус, 79), Мартінеллі (Троссар, 79) — Йокерес (Гаверц, 56).
Спортінг: Р. Сілва — Куарежма (Ваяннідіс, 85), Діоманде, Інасіу, Араухо — Юльманн, Моріта (Сімойнш, 77) — Катаму (Кенда, 71), Трінкан (Нел, 85), П. Гонсалвеш (Браганса, 71) — Суарес.
Попередження: Араухо