14 липня — це дуже визначний день у французькій та загальноєвропейській історії, адже відзначають у цю дату не тільки день народження українського футболу, а ще й День взяття Бастилії, що поклало старт Великій французькій революції та становленню демократії в регіоні загалом. Тож можна лише уявити собі, що відбувалось у головах гравців національної збірної Франції надвечір за європейським часом, коли їм треба було виходити на поєдинок півфіналу чемпіонату світу-2026 проти Іспанії в американському Арлингтоні.

До речі, "Les Bleus" у цю дату ще свої поєдинки не проводили ніколи в історії, тож колектив Дідьє Дешама мав змогу відкрити геть нову сторінку в подібних двобоях. І, звичайно, яка ж це пара команд була на настільки високій стадії мундіалю! Казали перед грою навіть, що той, хто тут переможе, потім виграє кубок світу в неділю. Але це ми ще перевіримо за кілька днів, тоді як зараз куди більш актуальним було питання, яким чином побудують гру обидві збірні.

Іспанія при цьому розуміла, що відмовлятись від м’яча їй не варто не лише через притаманний для себе стиль контролю над грою, а й через потужність атаки суперників, тож "Фурія Роха" почала доволі спокійно, і аж надто швидко стало зрозуміло, що такий варіант розвитку подій "Les Bleus" не влаштовує аж ніяк. Франція виглядала ніяково на початку, а коли на 20 хвилині Дінь ще й пенальті привіз ударом ногою по Ямалу, замість м’яча, на лівому фланзі власних володінь, то стало все ще гірше.

Оярсабалю не треба розповідати зайвий раз, як перегравати воротарів із позначки, тож із Меньяном він спокійно впорався ударом у правий кут, після чого почався перший водопій, і ми очікували з нетерпінням, що нам запропонує команда Дешама. Але бажання Франції майже одразу натикнулись ще й на травму Саліба на рівному місці, тож хмари тільки продовжували збиратись над "Les Bleus".

Іспанія тим часом почувала себе дуже впевнено. Можливо, навіть аж занадто. Бо те, із якою легкістю Порро та Ольмо розкрутили стінку на правому фланзі вже на початку другого тайму, багато про що свідчило. Захист Франції знову залишився не при справах, і фланговий оборонець іспанців на завершення спокійно пробив у ближній кут воріт Меньяна.

Відіграти один м’яч проти такої команди Луїса де ла Фуенте виглядало складним завданням, а коли ситуація ще й змінилась додатково на користь іспанців, то взагалі Франція почала втрачати голову через брак часу та власну неспроможність щось запропонувати цьому супернику. Так і продовжувала команда Дешама битись об стіну чужої оборони, і ні Мбаппе, ані комусь іншому із захмарної ланки атаки французів так і не вдалось нічого запропонувати в цій грі. Зіпсували собі велике свято.

Фінальний свисток сальвадорського головного арбітра Івана Арсідеса Бартона Сіснероса зафіксував вихід національної збірної Іспанії до фіналу чемпіонату світу-2026, тоді як для Франції турнірний шлях у плейоф продовжиться матчем за третє місце.

Франція — Іспанія 0:2
Голи: Оярсабаль, 22 (пен.), Порро, 58

Франція: Меньян — Кунде, Упамекано, Саліба (Лакруа, 30), Дінь (Т. Ернандес, 72) — Чуамені, Рабьо (Коне, 46) — Дембеле, Олісе (Шеркі, 72), Баркола (Дуе, 57) — Мбаппе.

Іспанія: Сімон — Порро (Льоренте, 84), Кубарсі, Лапорт, Кукурелья — Родрі, Руїс (Педрі, 78) — Ямал, Ольмо (Меріно, 78), Баена (Вільямс, 84) — Оярсабаль (Торрес, 74).

Попередження: Рабьо — Кукурелья