Шлях до фінальної стадії чемпіонату світу може бути як важким та надзвичайно довгим, так і доволі швидким та відносно легким. Чи виникали проблеми у національної команди Англії під час участі у відбірковій групі разом із Польщею та суперниками рівня нижче Угорщини та Албанії? Звісно що, ні, тому команда Гарета Саутгейта з показником у майже чотири голи за гру в середньому легко здобула пряму путівку на мундіаль у Катарі.

Шлях Швейцарії був трохи важче, бо в одній групі з підопічними Мурата Якіна була хоча б діючі чемпіони Європи, які вибороли свій титул, до речі, як раз у протистоянні проти "трьох левів". Як з’ясувалося за ходом групового етапу, "Наті" в такому квінтеті було достатньо не програти та допустити всього лишень на одну похибку менше, аніж їх зробила "Скуадра Адзура". У підсумку, Швейцарія вже точно наприкінці року гратиме на полях Катару, а ганебну долю Італії ми дізналися кількома днями раніше.

Оскільки в планах Саутгейта та Якіна особливих подій під час березневого міжнародного циклу не було, то вони вирішили зустрітися на Вемблі в товариському поєдинку, що до початку якого "три леви" примудрилися втратити через пошкодження Джона Стоунза, якого в старті замінив Бен Вайт. Та й узагалі, у Англії було достатньо проблем із захистом, особливо з його правим флангом, де вимушений дебют на міжнародному рівня стався у Вокер-Пітерса.

Важко було за таких вихідних умов щось диктувати суперникам, проте й віддавати перший тайм суперникам на розсуд було аж занадто ризикованим кроком ізбоку команди Гарета Саутгейта. У гостей була помітна перевага за кількістю пострілів убік чужих воріт, тоді як господарі лише раз пробили в отвір, проте влучно. Ще в середині першого тайму Емболо з другого поверху завершив подачу з правого флангу від Шакірі, після чого Швейцарія почала просто розкатувати оборону опонентів.

Англія від додаткових пропущених голів рятувалася тільки за допомогою везіння у вигляді влучання м’яча в поперечину під час пострілу Фрая одразу після першого взяття воріт та за рахунок упевненої гри Пікфорда на лінії. У атаці команди Саутгейта не було нічого загрозливого для суперників, окрім божевільного за силою виконання пострілу Шоу в ближню дев’ятку з лівого флангу штрафного, за рахунок якого господарі пішли на перерву за нічийного рахунку на табло.

Швейцарія за такої гри могла розраховувати на успіх у другій половині, проте для цього команді Мурата Якіна потрібно було зберігати за собою перевагу бодай у контролі м’яча на чужій половині. Суперник цього зрештою зробити не дозволив, тому, після великої кількості замін у складах обох команд на завершення першої повної години гри, "три леви" отримали можливість пробити з пенальті, який заробив дебютант Гуехі шляхом улучання м’яча в руку Цуберу під час спроби захисника Англії пробити головою.

Кейн після цього пострілом під самісіньку ліву стійку не тільки наблизив себе до рекорду результативності в складі національної команди Вейна Руні, а ще й вирвав вольову перемогу для Англії. Команді Саутгейта після цього майже не заважали робити на полі все, що тільки заманеться, чим вона й користувалася, зрідка проводячи необхідні зміни.