Окрім яскраво виражених фаворитів на здобуття головного трофею, чемпіонат світу-2022, як і будь-який інший турнір, серед учасників містив команди, за змагальним шляхом яких було просто цікаво спостерігати. Збірна Данії останнім часом посіла цілком нейтральну по відношенню до різноманітних футбольних таборів позицію, і своєю появою виключно жахає напередвизначених фаворитів. Цього разу знову не пощастило чинному володарю Кубку світу — Франції, яка після поганого виступу в Лізі націй УЄФА знову потрапила до одного квартету з "червоною гвардією".

Проте стартувала команда Каспера Г’юлманда з більш приземленого за рівнем суперника — збірної Тунісу, у заявці якої вболівальники за рідким виключенням могли відшукати більш-менш знайомі прізвища накшталт Вахбі Хазрі, Ельє Скірі чи Ганнібала Межбрі, тоді як у національної команди Данії в складі перебували що не божевільний талант, то справжня зірка світового рівня.

Якщо під час матчу-відкриття турніру навіть збірна-господарка не зуміла забезпечити собі належну потужну підтримку рідних трибун, то представники крайньої півночі Африки зуміли зібрати фактично аншлаг на стадіоні Едюкейшн Сіті в місті Ер-Раян. Чи то може схожість кольорів державних прапорів Данії та Тунісу дало про себе знати? Утім, вибухали трибуни виключно тоді, коли безпосередньо з футбольного поля до них потужним зарядом звертався Аїсса Лайдуні, що був найбільш помітним гравцем у першій половині зустрічі.

Дуже багато боротьби побачили ми від самого початку, і важко було з упевненістю казати про те, що європейські футболісти розуміють, що саме потрібно протиставляти суперникам. Туніс не гребував сидіти в обороні, коли це дійсно було потрібно, проте за першої з ліпшої нагоди виривався до чужої половини поля, і тоді вже Касперу Шмейхелю доводилось відверто рятувати власні ворота.

Ситуація особливо загострилась під завершення першої половини матчу, коли до штрафного "червоної гвардії" суперники почали спрямовувати аж занадто багато передач. У той самий час, голкіпер Ніцци вже мав досвід із виймання м’яча зі сітки зразка середини тайму, коли Джебалі переграв його в епізоді з виходом майже віч-на-віч, проте з положення "поза грою". А ось у ситуаціях із тим самим форвардом чи Лайдуні, чи Скірі, доводилось покладатись лише на гарну вдачу, бо суперники з вигідних положень постійно марнували непогані нагоди.

Найбільшою невдачею команди Каспера Г’юлманда в першому таймі була навіть не невпевнена гра, а пошкодження центрального півзахисника Томаса Ділейні, який зазнав травми під час виконання підкату в центральному колі проти Мсакні. Стабілізувати гру за умови того, що головний тренер одразу вирішив випустити на заміну більш атакувального Дамсгора було доволі важко, проте в другій половині Данія почала достатньо потужно.

На 55 хвилині номінальним господарям навіть удалось уразити чужі ворота зусиллями Скова Ольсена, проте він у центрі штрафного добивав відскок від суперника вже за тієї умови, що його свіжий партнер перебував у офсайді кількома миттєвостями раніше. Одразу після цього й Дольберг отримав свій момент, проте подачу з лівого флангу до ближнього кута воротарського завершив ударом головою лише в голкіпера суперників.

Г’юлманд побачив, що команда завелась, тому вирішив, що настав час додати перцю цій грі одразу потрійною заміною, яка в підсумку ледь не призвела до результативних наслідків, якби Корнеліус на 70 хвилині таки підставив більш якісно голову під скидання від Андреаса Крістенсена в зону впритул до правої стійки чужих воріт. Однак Данія не змогла запити ні тоді, ні в наслідок чисельних атак наприкінці зустрічі.

ВБОЛІВАЙ РАЗОМ З HELL ENERGY!

А одного разу в "червоної гвардії" навіть був натяк на пенальті у ворота суперників, але арбітри вирішили не фіксувати гру рукою в захисника Мерії, якому прилетіло однієї з багатьох спроб подати від кутового у виконанні Еріксена. Гравець Манчестер Юнайтед, до речі, цього вечору здебільшого не мав успіху під час стандартів, тож і команда, лідером якої він є, залишилась незадоволеною підсумком грі. Як і суперники, котрі також зіграли на пристойному рівні.