Молодіжна збірна України минулими роками подекуди збирала довкола себе й значно більшу авдиторію, аніж головна команда країни, проте 26 березня 2024 було навпаки. Усі перебували в передчутті пізнього вечірнього матчу проти Ісландії, за підсумком якого ми мали б дізнатись, чи матимемо ми представництво на чемпіонаті Європи влітку в Німеччині, чи ні.

За всіма цими роздумами було не важко випустити з поля зору іншу важливу подію цього дня — гостьовий матч юнаків віком до 21 року в Баку проти місцевих азербайджанських однолітків. Не доводилось покладатись і на статус суперників — усе ж таки, остання команда нашого відбіркового секстету, яка провалювала кваліфікацій ний раунд, тоді як "синьо-жовті", навпаки, були лідерами групи, нехай і англійці цьому намагались усіляко протидіяти.

Однак, як би там не було, а підопічні Саміра Алієва в домашніх умовах ладні нав’язати свій фірмовий в’язкий футбол аж ніяк не гірше, аніж те, що ми бачили наприкінці листопада минулого року, коли ледь здолали суперників із перевагою в один м’яч (1:0). Цього разу господарі намагались утнути щось подібне, проте гра пішла за іншим сценарієм.

Україна робила ставку на швидкий гол, про що красномовно свідчили атаки нашої команди на старті зустрічі. І хоча моменти за підсумком розіграшів у нас виникали, проте інтенсивності помітно бракувало. Але на 25 хвилині забитий м’яч усе ж таки стався, коли Очеретько на правому фланзі штрафного зіграв під простріл Крупського, а той знайшов на ближній із ударом у один дотик Яцика.

Після цього мав відбуватись уже геть інший футбол, проте за кілька хвилин господарі мали відмінний момент у Ахундзаде, за підсумком якого лише сейв Нещерета врятував нас від подальшої важкої та напруженої гри. І якщо вже суперники не використали свій гольовий шанс, то українці мали відповісти власним, і на 40 хвилині таки зняли всі питання другим голом. Знову Очеретько, проте цього разу на завершенні передачі Брагару в центрі штрафного з-під двох суперників.

На другу половину гри спроба команди Алієва вийти з власними атаками зазанала невдачі доволі швидко, і команда Мельгоси знову захопила контроль над розвитком подій. А там, де є володіння в нашої команди, то будуть і гольові моменти. І навіть забитий м’яч не забарився цього разу, коли той-таки Очеретько знайшов у центрі штрафного Рубчинського своїм закиданням із правого флангу, а партнер переграв воротаря.

Глобально, на цьому моменті всі питання були зняті остаточно, бо в суперників просто не було підстав вважати, що можна врятувати цей матч. Вони в підсумку навіть і не атакували в завершальній фазі поєдинку, тоді як постійні ротації збили й без того незначний темп. Міг забивати ще й Волошин, але справа обмежилась трьома нашими голами цього разу.