Останньою парою команд, які поміж собою мали розіграти єдиний квиток до півфіналу Кубка України, були два колективи з зелено-біло-червоними кольорами на емблемах — київська Оболонь та полтавська Ворскла. Ці дві команди, здебільшого, ніхто не бачив у фінальному протистоянні, проте їм на цю думку фанатів не було сенсу зважати, адже перепустка в єврокубкові змагання на наступний сезон усе ж таки затьмарювала розсуд.

Та й ейфорія була до певної міри присутня що в футболістів Валерія Іващенка, які в попередньому раунді здолали в дербі Динамо (1:0), що у підопічних Віктор Скрипника, які здобули чи не найбільш упевнену свою перемогу в поточному сезоні, розбивши харківський Металіст 1925 (3:0). Після того матчу Ворскла ще й донецький Шахтар переграла, чим узагалі мало хто може похизуватись, однак потім повернулась до серії з чотирьох матчів без перемог. "Пивовари" в цьому плані також не виблискували, програвши в останніх двох зустрічах.

Доволі рівною була наша гра в стартовому відтинку й команди дуже не охоче намагались порушити цей баланс. Біля обох воріт виникали лише поодинокі спалахи загрози, і при цьому в полтавців ми взагалі не зможемо ось так відразу пригадати бодай такий самий шанс, який мав Суханов під час своєї невдалої спроби підкрутити в дальню дев’ятку з лівого флангу штрафного на 17 хвилині.

Але, на відміну від суперників, Ворскла одразу забила. На 27 хвилині Скляр із глибини правого флангу однією передачею до центру штрафного на Степанюка залишив весь захист суперників не при справах, тоді як партнер спокійно переграв воротаря в один дотик. І, якщо чесно, у наступній атаці Нестеренко мав нагоду взагалі закривати цей матч, якби не влучив у поперечину на завершення прострілу Бацули з правого флангу штрафного під порожні ворота.

А так — залишалась якась інтрига. Проте й її доволі швидко нівелювали гості, бо просто не давали суперникам нічого зробити в атаці, тоді як самі постійно перебували десь неподалік від подвоєння переваги за рахунком. Це зрештою зробив Кане, коли Степанюк залишив для нього на центральному вході до штрафного подачу з лівого флангу від іншого партнера.

Отже, другий тайм, на який Іващенко кидає одразу дві заміни й його команда починає агресивно захоплювати простір на чужій половині. Навіть гольовий момент, черговий, для Суханова вдалось створити, але цього разу він із схожої позиції поцілив уже повз ближню дев’ятку чужих воріт. Власне, таке треба було реалізовувати, бо акція від "пивоварів" виявилась одноразовою.

На 69 хвилині Бацула потужним ударом із передачі Степанюка до лівого флангу штрафного в протилежний кут закрив цей матч настільки, що транслятори в останні хвилини взагалі вирішили показувати нам баскетбол. І таке буває в Кубку України, що робить його дійсно особливим змаганням.