Перегравання матчів ранніх стадій Кубка Англії. Якщо до цього доходить під час першої гри поміж будь-якими командами, то у вболівальників виникає лише одне, проте цілком слушне запитання. "Ви що, знущаєтесь?", — синхронно промовили фанати бірмінгемської Астон Вілли та лондонського Челсі після нічиєї на Стемфорд Бридж два тижні тому.

І зрозуміти це невдоволення цілком можливо. Кому взагалі потрібен зайвий ігровий день у календарі, тим паче посеред тижня, коли колективи ще толком не перевели подих після ще різдвяно-новорічного етапу сезону? Але ні, не забили голів у першій дуелі, тож отримуєте покарання у вигляді ще однієї гри, а там уже користуйтесь цим часом на власний розсуд.

Унаї Емері та Маурісіо Почеттіно вирішили не применшувати важливість найстаршого клубного турніру в світі, і виставили стартові склади, що за загальними обрисами були схожими на першу гру. Михайла Мудрик знову не було серед одинадцятки, а аргентинський спеціаліст учергове спробував накрутити щось із тактикою, і в підсумку Палмер так і залишився на вістрі атаки, хоча нападник Джексон теж перебував на полі.

Але в Челсі цього разу добре працювали гравці підтримки на флангах, тож навіть незграбний дриблінг форварда, який фактично зайняв місце українця, виглядав цілком органічно. А ось "леви" зіграли в якийсь пасивний футбол, що взагалі не подобалось їхньому головному тренеру, проте ні базової ідеї, ані намірів щодо вдосконалення за ходом гри від Емері, ми так і не зрозуміли.

У той самий час гості відігравали роль повноцінних господарів поля та диктували власні умови гри. Дійшло до того, що "сині" відкрили рахунок на 11 хвилині за підсумком аж трьох передач усередині чужого штрафного, а Галлагер на завершення розстріляв лівий верхній кут чужих воріт.

Оскільки щільної гри в захисті від "левів" ми так і не побачили цього вечора, то Челсі продовжував нагнітати й уже незабаром ми побачили другий м’яч у воротах Мартінеса. Знову Астон Вілла розвалилась на флангах, але цього разу вирішальний простріл Гюсто робив із правого краю, а Джексон завершував головою в дальній.

І на цьому, власне, усе, що стосувалось першого тайму, бо господарі почали ходити до атаки тільки тоді, коли суперники вже подумки відпочивали в роздягальні. Але поодинокий момент Макгінн так і не використав, після чого ми вже говорили про початок другого тайму з невизначеними для команди Емері перспективами. Власне, усе залежало виключно від тренера Вілли.

Команді треба було додавати, але цього так і не відбулось. Натомість арбітр ухвалив доволі цікаве рішення про призначення штрафного на 54 хвилині за нібито фол проти Енцо від Тілеманса перед власними володіннями, а чемпіон світу потім поклав у ліву дев’ятку такий удар із стандарту, що питань щодо переможця вже якось і не виникало.

І тут цікавий момент — Вілла розбита, "пенсіонери" прагнуть добивати, але сил уже трошки починає бракувати. Тож треба робити що? Правильно! І надалі маринувати Мудрика на лаві для запасних і робити під кінець гри такі заміни, що побачити в них логіки взагалі не видавалось можливим. Ось і Ентоні Тейлор зрештою через це заплутався з тим електронним таблом, і в підсумку з’їв у Вілли часу навіть більше, аніж це зробили суперники власними діями.