У англійського Ліверпуля та різноманітних єврокубкових змагань із часом склалась доволі цікава історія взаємин, проте цього року контекст для мерсисайдського колективу все ж таки був дуже особливим. До Ліги чемпіонів УЄФА команда Юргена Клоппа за підсумками минулого сезону так і не потрапила, проте зачепилась за місце в Лізі Європи й не побачила конкуренції в групі, тож одразу починала плей-оф з 1/8 фіналу.

Щоправда, тут "червоним" відверто не пощастило ні з календарем в умовах наближення суперматчу проти Манчестер Сіті на Енфілді, ані з кадровими проблемами, ані з опонентом — празькою Спартою. Чеський колектив був другим у своєму квартеті за участі Рейнджерс, Бетіса та Аріса, тож стартував із дуелі проти Галатасарая й саме за рахунок домашньої гри здолав опір турків. Дженералі Арена й цього разу приймала матч місцевого колективу, проте суперник був значно вищого рівня.

Грати проти провідних чеських колективів на їхньому полі — це справжнє випробування для будь-якої команди. Звісно, якщо позаду неї не кільканадцять десятиліть виступів на Енфілді, тож Ліверпуль було важко вразити навіть дуже галасливою підтримкою. А вона дійсно мала місце, узагалі без зайвих зволікань на те, що господарі Дженералі Арени поступилась класом своїм суперникам.

Так, Клопп вирішив зіграти з акцентом на основний склад + ротацію, а не ризикувати єврокубками заради чемпіонату, і точно не помилився з цим вибором. Ліверпуль одразу почав чинити тиск на чужій половині, і вже на п’ятій хвилині на лівому фланзі штрафного Серенсен необачним рухом повалив на газон Мак Аллістера, а той потім реалізував зароблений пенальті.

Важливим моментом за таких умов була наявність відповіді від Спарти, і вона в підсумку була настільки потужною, що залишалось лише дивуватись тому, яким чином ми не побачили автором наступного забитого м’яча когось із шаленої трійки атаки господарів поля. Гараслін та Пресіадо просто не могли впоратись із завершення, а ось Нуньєс на 25 хвилині як гахнув із-за меж штрафного з лівого флангу під поперечину, так одразу й питань поменшало.

Відкрита гра, у якій були помітні всі ті різниці за класом і відверті помилки в захисті чехів, тривала й надалі. Добре, що вони від цього не відмовлялись, бо з такою підтримкою на трибунах і перевагою гостей на футбольному полі треба було ризикувати. Прогоріли в підсумку? Так ніхто й особливих сподівань після жеребкування не покладав, що тут приховувати? Нуньєс на завершення першого тайму пострілом із правого флангу штрафного повз дальню стійку зняв узагалі всі питання.

Перед Клоппом відкривалось під час перерви все різноманіття можливих варіантів тренерських рішень, але він вирішив діяти більш обачному, тому однією появою на полі Бредлі й обмежився. Вийшло в підсумку доволі цікаво, бо першим дотиком вихованця клубу став автогол на завершення прострілу Бірманчевича з правого флангу блискавичної атаки.

І ні, ні на що конкретне в плані результату цей епізод не вплинув, бо перевага Ліверпуля навіть не підлягала сумнівам. Просто — цікавий момент. Бо далі "червоні" знову повернули собі перевагу в три м’ячі зусиллями Діаса та рикошету від захисника під час удару колумбійця з центру штрафного на 53 хвилині.

У той момент уже було очевидно, що команді Браяна Пріске, якщо й боротись, то тільки за власний престиж, чим вона й займалась до останнього. Але все одно пропустила й уп’яте: як не від Салаха, так від Собослаї, тому на Енфілді вже точно буде розважатись дитячий садок Клоппа.