Особливості адміністративного устрою Іспанії дозволяють нам, як футбольним уболівальникам, насолоджуватись принциповими протистояннями поміж командами, як, здавалося б, вирішують різні завдання в турнірній таблиці. Зокрема, каталонці по-різному ставлять до представників столичного регіону, проте коли вони зустрічаються поміж собою, то стаються справді яскраві двобої.

Очним баталіям Еспаньйола та Барселони насправді вже чимало років, і далеко не завжди рівень напруги в них відповідав очікуванням на певних етапах історії. Але в контексті вісімнадцятого туру поточного сезону сталось так, що перед початком кампанії колишній воротар "папуг" Жоан Гарсія ризикнув перейти до "блаугранас" та стати в підсумку їхнім справжнім лідером, але для фанатів колись рідної команди він одразу отримав статус вигнанця.

А разом із ним і об’єктом ненависті для трибун Естаді Корнелья-Ель Прат став голкіпер команди Ганса-Дітера Фліка, тож перед грою букмекери навіть окрему лінію відкривали на перелік предметів, які гарантовано полетять у бік гравця гостей у будь-який момент протистояння. І справді, колись домашня для Жоана арена не гаяла жодної можливості для того, щоб нагадати йому про цей, на їхню думку "щурячий", учинок.

Та й сама команда Маноло Гонсалеса нині рветься до єврокубків, тож ми гарантовано мали отримати цікаву гру. І якщо брати до уваги сценарій розвитку подій, то точно ніхто не міг очікувати, що "папуги" змусять атаку суперників настільки відверто стагнувати вже в першому таймі. Моменти сольних проходів Ямала із завершальними обвідними ударами до рук воротаря Дмітровича так і залишились єдиними цікавими пропозиціями від команди Фліка.

А от Жоан Гарсія так дійсно мав виручати свою команду кілька разів ще до перерви, і особливо яскраво запам’яталось його протистояння ударам Мільї. Як тільки не спрямовував м’ячі під поперечини чи по кутах гравець Еспаньйола, але воротар Барселони завжди був на місці. А щоб команда зрештою не наробила собі лиха, Флік поперерві долучив до гри Ферміна Лопеса й зрештою явно має своїм рішенням пишатись.

Але спочатку треба подякувати Жоану Гарсії, що така Барса в принципі трималась у цій грі до останнього. Бо на моменті посеред другого тайму з виходом віч-на-віч від Фернандеса гостей урятували хіба що жадібність самого нападника та жертовний стрибок воротаря йому в ноги, коли ворота перед одразу двома гравцями господарів мали залишатись порожніми.

У подальшому від голкіпера Барселони ми побачили ще кілька яскравих порятунків, тоді як за такого футболу його партнери ще й мали нахабність не використовувати божевільний шанс Еріка Гарсії, який із метру до воріт під час відскоку подачі кутового з лівого флангу на 71 хвилині не зміг переграти Дмітровича.

Воротар "папуг" насправді теж провів дуже класний матч, але єдина відмінність поміж ним і Гарсією полягала в тому, що останній не пропускав. А от Еспаньйол таки не стримав опонентів, Фермін вибухнув двома гольовими передачами на Ольмо та Левандовьскі, а те, ніби зговорились, саме тонкими перекиданням воротаря суперників завершували свої гольові епізоди.

У наступному турі Еспаньйол поїде в гості до Леванте, а Барселона навідається до баскського Реала Сосьєдад.

Еспаньйол — Барселона 0:2
Голи: Ольмо, 86, Левандовські, 90

Еспаньйол: Дмітрович — Ель-Хілалі, Калеро, Кабрера, Ромеро — Долан (Терратс, 82), Лосано, Гонсалес, Мілья (Пуадо, 83) — Фернандес Хаен (К. Гарсія, 75), Еспосіто (Хофре, 60).

Барселона: Ж. Гарсія — Кунде, Кубарсі, Мартін (Педрі, 65), Бальде — Е. Гарсія, де Йонг — Ямал, Рафінья (Ольмо, 65), Рашфорд (Фермін, 46) — Торрес (Левандовські, 64).