Вечір неділі в рамках шостого туру української Прем’єр-ліги спокійно може ввійти до історії нашого футболу, оскільки занадто багато подій сталось там, де на це навряд чи хтось міг очікувати. Матч кам’янець-подільського Епіцентру та рівненського Вереса на стадіоні ім. Романа Шухевича у Тернополі — якщо ця вивіска до стартового свистка навряд чи могла когось зацікавити на тлі більш потужного конкурента, наприклад, у Лондоні, то хотілося б подивись на ці аргументи в той момент, коли вона добігла до завершення.

Бо такої кількості атакувального футболу від команд Сергія Нагорняка та Патріка ван Леувена, будемо відверті, не чекав ніхто. І тут знову треба відзначати роль тактики з боку "червоно-білих", які намагаються грати з високою лінією захисту вже проти не першого суперника, і, напевно, у Кривбасі думали, що якщо луганська Зоря змогла цим скористатись, то новачки "еліти" через брак досвіду навряд чи зможуть.

Думка виявилась хибною. Хоча починалось для гостей усе доволі оптимістично із швидкого м’яча вже на третій хвилині, коли до лівого флангу контратаки вилетів Мендоза, а Кристін чомусь почав рух не навздогін супернику, а бік від м’яча. Це дозволило Глейкеру швидко ввірватись до штрафного й переграти воротаря ударом у дальній кут.

Проте за кілька миттєвостей Епіцентр знову кружляв довкола чужого штрафного й на правому фланзі Сіфуентес красивою рулеткою поставив надскладне завдання для Араухо, із яким суперник не впорався та збив іспанського форварда господарів поля. Пенальті сам постраждалий і реалізував ударом у правий кут.

А вже в наступній атаці сталась дійсно історична подія. Майже п’ять років уся країна жила в очікуванні на те, що колись перспективний бомбардир Владислав Супряга відзначиться голом у офіційній зустрічі. І оскільки магія цього вечора дозволяла робити все, що завгодно, то й не дивно, що на 11 хвилині з подачі Кирюханцева з лівого флангу Супряга таки забив свій гол ударом головою.

На жаль, не без наслідків — нападник Епіцентру впав на руку й зламав її, тож наступний його план на наших екранах був уже на ношах на шляху до карети "швидкої допомоги". Гра тим часом продовжилась і Кривбас посеред першого тайму відновив рівновагу на табло. І знову Мендоза, але тепер уже з подачею кутового з лівого флангу на дальню стійку для Твердохліба. Єгора потім із правого флангу ще кілька разів знаходили партнери схожими навісами, але в площину він більше не влучав.

Тим часом Мендозу вже було не зупинити, і перший тайм він завершив розкішним ударом від лицьової межі штрафного на завершення передачі Юрчеца, влучивши в праву дев’ятку, а другий розпочав з асисту на Парако, після помилки в центрі поля від Себеріо одразу після відновлення матчу.

Це був четвертий гол Кривбасу в цьому матчі, а незабаром стався й п’ятий, коли Микитишин розкрутив Кирюханцева на правому фланзі атаки й потім у межах штрафного прошив воротаря в ближній кут могутнім ударом. І могли ще голи залетіти у ворота Білика, але той упорався з ударами Мендози й Задераки в наступних атаках Кривбасу перед тим, як почалось найцікавіше в цій грі.

Епіцентр був близьким до того, аби цю гру врятувати з відставання в три м’ячі за 25 хвилин до завершення основного часу. Принаймні, для цього все необхідне своїми передачами з глибини правого флангу для Сидуна та Борячука створив Танчик. А от коли тому-таки Сидуну вже в компенсований час випала нагода підвести команди до повторення рекорду УПЛ за кількістю голів у окремому матчі, то свою дуель Кемкіну він таки програв. І команда Нагорняка також через це поступилась, хоча сутичка була дійсно лютою.