Керівництво лондонського Челсі за ходом поточної кампанії пішло на неоднозначний крок відносно зміни головного тренера та призначило замість Енцо Марески Ліама Росеньйора, сподіваючись при цьому, що результати команди стануть кращими у вирішальний момент сезону. Але сталось навпаки, і вже до перенесеного через майбутню участь "синіх" у півфіналі Кубка Англії матчу посеред тижня проти Брайтона на виїзді в рамках тридцять четвертого туру національної першості "пенсіонери" готувались на тлі чотирьох поспіль поразок у чемпіонаті навіть без забитих м’ячів.

Тож не дивно, що "чайки" Фабіана Гюрцелера, які відносно нещодавно перебували на віддалених від Челсі позиціях у турнірній таблиці, за умови наявності в себе низки гарних виступів у останніх турах, підібрались до команди Росеньйора впритул на межі зони єврокубків. А у випадку перемоги над лондонцями в очній зустрічі та й поготів випередили б їх у турнірній таблиці. Очікувалось, що "сині" чинитимуть цьому опір.

Але гра на Амексі цього пізнього вечора вівторка показала, що нинішній Челсі не те, що на опір своїм опонентам, а й на притомний футбол у атаці не надто здатен. Для гостей починалось усе максимально невдало, і навіть не стільки через пропущений м’яч уже на третій хвилині за підсумком подачі кутового з лівого флангу з відскоком на дальню для Кадіоглу під удар злету та наявності в Брайтона низки інших не менш небезпечних моментів, а через банальну неможливість вивести м’яч із власної половини.

Як наслідок, за підсумками першого тайму всі зійшлись на думці, що лише мінімальна поразка за рахунком гостей за цей період гри мала вважатись їхньою найбільшою перемогою. Абсурд, звичайно, але й рішення керівництва Челсі не надто далеко від цього пішли. Напевно, фанати "синіх" зберігали якісь сподівання на другий тайм, нібито їхня команда матиме шанси на повернення до цієї гри.

І лондонці навіть на початку побігли атакувати чужі ворота, от тільки ці спроби особливого успіху їм не принесли, а натомість створили підстави для контратаки на 56 хвилині, коли Мінте вибив м’яч із правого флангу власного штрафного на чужу половину, а Рюттер у підсумку асистував під удар Гіншелвуду на лівий фланг володінь Санчеса. Тоді вже остаточно стало зрозуміло, що врятуватись команда Росеньйора не зможе.

Брайтон у подальшому навіть не наполягав на тому, щоб добивати суперників, і ті змогли створити якісь гольові моменти для Гарначо в контратаках, проте аргентинець у площину воріт влучати не квапився, тоді як атаки "чайок" у відповідь усе одно виглядали більш привабливо. І Санчес набагато більше працював проти пострілів того-таки Кадіоглу, аніж Вербрюгген на протилежному боці поля.

І зрештою, уже коли всі збирались по домівках на трибунах, Брайтон забив третій м’яч, коли воротар господарів просто закинув м’яч на лівий фланг для Де Кейпера від власного штрафного, а той прострілом на ближню знайшов Велбека. Гол виглядав настільки простим, що лише збільшив невдоволення фанатів Челсі від виступу їхньої команди цього вечора. Хоча там і без того настрою немає звідки братись.

У наступному турі Брайтон гостюватиме в Ньюкасла, тоді як лондонський Челсі проведе домашній матч проти Лідса в півфіналі Кубка Англії цими вихідними, після чого в чемпіонаті прийматиме Ноттінгем Форест.

Брайтон — Челсі 3:0
Голи: Кадіоглу, 3, Гіншелвуд, 56, Велбек, 90+1

Брайтон: Вербругген — Віффер (Велтман, 46), ван Геке, Боскальї, Кадіоглу — Балеба, Гросс — Мінте (Де Кейпер, 77), Гіншелвуд (О'Райлі, 90+2), Мітома (Велбек, 82) — Рюттер (Аярі, 82).

Челсі: Санчес — Чалоба, Фофана (Гарначо, 46), Гато — Гюсто (Ачімпонг, 90+2), Кайседо, Лавія (Ессугу, 73), Кукурелья — Е. Фернандес — Нету, Делап (Гію, 72).

Попередження: Мінте — Фофана