А навіщо нам ще й товариський матч національної збірної України наприкінці цього жахливого футбольного березня? Такі думки були в наших уболівальників після провалу команди Сергія Реброва в грі проти Швеції кілька днів тому (1:3), через що ми продовжили свою серію не потраплянь до фінальних частин чемпіонатів світу до 20 років поспіль. І зі спільнотою було важко не погодитись — настрій був відсутнім як явище.
Але календар є календар, тож якщо є можливість пограти у футбол зайвий раз на міжнародному рівні, то чому б нею й не скористатись? Тим паче, що можна побачили при справі новий гостьовий комплект для "синьо-жовтих", який хотілося б обкатати вже на мундіалі, але ця доля перепаде, можливо, якомусь іншому зразку нашої форми наступного разу. Тоді як першими суперниками, які побачили оновлення при справі, були албанці. Такі самі невдахи плейоф кваліфікації, як і ми, але зразку протистояння проти Польщі (1:2).
Говорити за таких умов про якусь там "реакцію на результат" у цій грі було б відверто зайвим. Усі наразі очікують на рішення щодо подальшої долі цього тренерського штабу України, тож поки воно не буде опубліковане офіційно, новий цикл розпочати не вийде. Але свою роботу керманичі зробили в цій грі — провели значну ротацію та залучили якомога більше футболістів, тож принаймні майже всі не дарма приїхали.
Однак не обійшлось і без неприємностей ще до стартового свистка. Віталій Миколенко зазнав травми на розминці, тож довелось Богдану Михайліченку з’явитись на полі раніше, аніж це, вочевидь, планувалось. І хоча втрата лівого захисника начебто й не надто мала впливати на нашу побудову в атаці, але з плином часу з’ясувалось, що саме за допомоги гравця Полісся ми змогли спрямувати у ворота суперників один із м’ячів у цій грі.
Але це був лише один з епізодів цього загалом цілком непоганого виступу у виконанні команди Реброва. У атакувальному плані вдавалось робити точно більше, аніж за кілька днів до того було проти Швеції, і, що найбільше подобалось, не було відчуття одноманіття в атаці. Різні підходи, флангові передачі, удари з близької відстані, постріли з дальньої дистанції, Маліновський та його здібності зв’язувати гру поміж лініями. Цікавий футбол загалом.
Проте в першому таймі все одно не вдалось забити, як би ми не намагались це зробити в моментах Яремчука, Волошина чи того-таки Маліновського. Наш нападник на вістрі навіть зумів спрямувати м’яч у сітку чужих воріт на 17 хвилині, але з офсайду на завершення подачі Гуцуляка з правого флангу. На жаль. Голів у підсумку до перерви так і не побачили, але й у захисті майже не створили самі для себе проблем, окрім кількох епізодів із закиданнями з глибини, де в нас звично виникають якісь цікаві пригоди.
При цьому початок другого тайму для нас минув узагалі на коні, бо тільки-но команди повернулись на поле, як зіграла зв’язка з Полісся у вигляді подачі Михайліченка з глибини лівого флангу на Гуцуляка, який успішно переграв воротаря ударом головою з близької відстані. Цей епізод визначив подальший хід подій на нашу користь, але все одно були моменти, коли доводилось затамовувати подих.
Як не під час влучання в стійку від Шапаренка на 70 хвилині в моменті, який можна було б вважати чи не найбільш яскравим у нашому виконанні в березні, так під час дальнього пострілу Лачі з правого флангу одразу після нашого ж забитого м’яча, коли Різнику довелось тягнутись до дев’ятки власних воріт за м’ячем. А ще Дмитро врятував нас від удару з гострого кута у виконанні Узуні ближче до завершення гри, хоча й особливих підстав для виникнення цих моментів насправді не було. Але вони все одно виникали, що також стало за каденції Реброва характерною проблемною рисою нашої команди.
Утім, завершувалась для епопея все одно з нашими атаками та гольовими моментами, і найбільшим розчаруванням вечора стала, напевно що, відсутність чергового м’яча від Матвія Пономаренка, який вийшов на заміну замість Яремчука, який свого так і не домігся, тому був дуже на всіх розлючений. Проте й протеже забити не зумів, хоча гольову нагоду знову знайшов достатньо невимушено. Побачимось восени в Лізі націй із національною командою, але в якому її складі — дуже цікаве питання.
Україна — Албанія 1:0
Гол: Гуцуляк, 46
Україна: Різник — Конопля (Тимчик, 64), Забарний, Сарапій, Михайлченко — Шапаренко (Судаков, 82), Ярмолюк (Калюжний, 64), Маліновський (Піхальонок, 74) — Гуцуляк (Циганков, 82), Яремчук (Пономаренко, 64), Волошин (Зубков, 74).
Албанія: Стракоша — Хюсай (Балліу, 59), Пллана, Джимсіті, Мітай — Аслані — Лачі (Паязіті, 59), Ходжа (Піло, 46) — Шеху (Байрамі, 59) — Броя (Мехметі, 46), Узуні (Асані, 83).