Оновлений формат Кубка України подарував нам чималу кількість несподіванок уже в першому розіграші цього турніру, і в підсумку кількість представників Першої ліги та Прем’єр-ліги на півфінальній стадії змагань розділилась порівну. Ще й жеребкування допомогло створити поміж ними перехресні пари, тож уся футбольна країна завмерла в очікуванні розв’язання питання щодо майбутніх фіналістів посеред поточного тижня.

Першими до бою при цьому вступали чернівецька Буковина та київське Динамо надвечір вівторка, і ця гра цілком собі могла б відбутись і на полі новоспечених чемпіонів Першої ліги, які вже в наступному сезоні гратимуть на рівні "елітного" дивізіону. Якби тільки не минув рік, а віз і нині там — немає в Чернівцях стадіону, який відповідав би вимогам півфіналу національного Кубка. І ніхто за цей час нічого з цим не зробив.

Тож у підсумку команда Сергія Шищенка була змушена шукати підтримку в Тернополі, де лише за рахунок самої афіші цього протистояння втім удалось запросити на трибуни фантастичну кількість уболівальників, які своїм постійним гамором нагадували впродовж гри, наскільки в нашій країні все ж таки люблять дивитись футбол, як би там не було.

Та й сама дуель Буковини та Динамо, як і рік тому на цій самій стадії приблизно в ті ж самі дати календаря, дозволяла розгулятись глядацькій уяві. Особливо в першій половині стартового тайму, коли від фаворитизму команди Ігоря Костюка не залишилось і згадки. У моменті на 20 хвилині — та й поготів, кияни мали пропускати гол як не під час випаду Дахновського під закидання з власної половини до центру чужого штрафного, так під час спроби зіграти на добиванні від Підлепенця. Але Нещерет був проти такого перебігу подій.

І як тільки видохнули вболівальники після такого епізоду, Динамо одразу втекло до контратаки через правий фланг зусиллями Буяльського, який запустив Волошина, а той видав простріл на порожні ворота для Пономаренка на 23 хвилині. І все б нічого, але той-таки Матвій за кілька секунд до того підходив до Буська, який утрачав свідомість, і все одно гру ніхто не зупиняти не став. Fair Play — залиште собі, у нас тут цілий кубок України розігрується, так виходить.

Звісно, що реакція стадіону Шухевича на таку подію була негативною, але арбітри нічого крамольного не знайшли, тож гол зарахували й гра продовжилась приблизно в тому ж самому ключі. Буковина так само наприкінці першого тайму змарнувала моменті Груші, а вже за мить пропустила вдруге, бо Волошина запустили знову до контратаки на правому фланзі, і той у штрафному пробив у дальній кут тепер уже самотужки.

Лише на пів тайму якісної протидії суперникам вистачило задуму Шищенка цього разу, тож щось треба було робити поперерві для подальшої інтриги в цьому протистоянні. Динамо ж натомість діяло прагматично й намагалось не ризикувати вже наявним результатом. Хоча наприкінці матчу Буковини вже помітно не вистачало у фізичному плані, тож третій гол кияни таки зуміли забити.

Волошин і цього разу долучився до взяття воріт, але вже прострілював під порожні для Пономаренка з лівого флангу на 82 хвилині. А потім Буковині знову не пощастило з реалізацією гольового моменту в епізоді з влучанням Пропопчука в поперечину в компенсований час. Загалом, було яскраво, але для чемпіонів Першої ліги щастя після цього вечора знайти буде важко — сезон без поразок пройти не вдалось.

Фінальний свисток головного арбітра Олександра Афанасьєва з Харкова зафіксував вихід київського Динамо до фіналу Кубка України, тоді як для чернівецької Буковини виступи в цьому розіграші турніру добігли до завершення.

Буковина — Динамо Київ 0:3
Голи: Пономаренко, 23, 82, Волошин, 43

Буковина: Пеньков — Стасюк (Гакман, 89), Безуглий, Прокопчук, Бусько (Морговський, 28), Саків — Підлепенець (Шинкаренко, 89), Вітенчук (Горенко, 83), Груша, Дахновський — Кожушко (Войтіховський, 80).

Динамо Київ: Нещерет — Караваєв, Біловар (Захарченко, 60), Михавко, Вівчаренко (Дубінчак, 79) — Буяльський (Піхальонок, 75), Бражко, Шапаренко (Яцик, 60) — Волошин, Пономаренко, Редушко (Ярмоленко, 75).