На перший погляд результати Туреччини виглядають катастрофічно. Поразка 0:2 від Австралії, потім ще одна невдача — 0:1 проти Парагваю. Проте рахунок не завжди відображає те, що відбувалося на полі. Турецька збірна багато атакувала, регулярно завдавала ударів по воротах суперників і в обох матчах створила достатньо моментів, щоб забити хоча б кілька м'ячів. Саме тому в турецьких медіа та серед уболівальників зараз панує майже траурний настрій. Втім, пояснювати все лише невезінням було б занадто просто.

Проблема полягає і в роботі Вінченцо Монтелли. Туреччина грає за досить передбачуваним сценарієм, а під час матчів тренерський штаб не завжди встигає адаптуватися до змін на полі. Суперники вже зрозуміли, як нейтралізувати сильні сторони турків, тоді як сама команда часто продовжує діяти за початковим планом навіть тоді, коли він не працює. Лідери на кшталт Арди Гюлера, Кенана Їлдиза та Хакана Чалханоглу показували окремі яскраві епізоди, але стабільного впливу на гру їм не вистачило. Особливо це стосується завершення атак.

США, навпаки, виглядають однією з найприємніших несподіванок групового етапу. Перемога 4:1 над Парагваєм та впевнений успіх 2:0 у матчі з Австралією були здобуті без надмірних зусиль. До того ж команда Почеттіно набирає очки у видовищному стилі. Аргентинський наставник поставив американцям сміливий атакувальний футбол із високим пресингом, швидким рухом м'яча та постійним тиском на суперника. 

Після двох турів США вже забезпечили собі перше місце в групі, тому матч із Туреччиною може стати чудовою можливістю для ротації. Почеттіно навряд чи захоче ризикувати здоров'ям ключових виконавців перед стартом плейоф. Для Туреччини ця зустріч стане насамперед матчем за престиж.