Шлях до фіналу будь-якого турніру інколи буває доволі тернистим, проте коли перемога в ньому ще й стає фактично єдиною можливістю забезпечити собі місце в наступному єврокубковому сезоні, то йдеться про вже значно вищі очікування. Франкфуртський Айнтрахт наприкінці сезону втрапив у скрутне становище, коли збагнув, що через власні невдалі виступи в Бундеслізі ризикує залишитися без участі в міжнародних змаганнях на цілий рік, що для амбіційного проєкту було доволі болючим ляпасом.

У свою чергу, лондонський Вест Гем мав схожі проблеми, але все ж знаходився в більш вигідному становищі на внутрішній арені, чого не можна було сказати про його стан справ у очному протистоянні проти "орлів". Колектив Девіда Моєса програв перше протистояння на власному полі, і хоча фактор місця проведення зустрічі з точки зору статистики вже не відіграє значної ролі, однак їхати в гості до божевільних уболівальників німецького суперника з поганою диспозицією було ще тим випробуванням.

А ті тільки раді, що з’явився привід влаштувати опонентам справжнісіньке пекло на трибунах. Потужна підтримка супроводжувала Айнтрахт упродовж усієї домашньої гри, але на самому її початку "червоно-білі" трохи забуксували — лідер захисту Мартін Гінтереггер на рівному місці отримав м’язове ушкодження, через що матч для нього завершився вже на сьомій хвилині. За той час, поки господарі намагалися зігратися з новою зв’язкою в обороні, гості повинні були створювати власні моменти.

Однак, ми так нічого й не побачили збоку Вест Гема, після чого безглуздий фол "останньої надії" від Крессвелла проти Гауге цілковито зламав їм подальшу гру. Моєсу знадобилися зайві заміні та перелаштування власного складу, через що чекати від "залізних" значних досягнень в атаці було марно. Для команди Олівера Гласнера це було своєрідним закликом до більш рішучих дій, який вони правильним чином розпізнали. На 26-й хвилині невгамовний Кнауфф виконав простріл із правого флангу штрафного, а Борре в дотик переправив м’яча в дальній кут.

На цьому шанси Вест Гема на позитивний підсумок дуелі знизилися до критичної позначки, та й занадто довго "молотобійці" вигадували виклики для оборони суперників. Фактично, гості почали насідати на чужі ворота лише наприкінці гри, коли не витримали нерви вже навіть в їхнього головного тренера. Моєс навіть зірвався на парубку, який занадто довго, на його думку, подавав м’ячі, через що був одразу ж вилучений головним арбітром. Без керманича на лаві для запасних шансів у англійської команди стало ще менше.

Вест гем помітно квапився в завершальній стадії під час усього матчу, тож не варто було очікувати на те, що йому вдасться заспокоїтися тоді, коли час уже почне відверто підтискати. Та ще й шотландський керманич звичним для себе чином затягнув із замінами майже до останнього, тому й Ярмоленка ми побачили лише в тій фазі гри, коли швидше можна було побачити фанатів господарів безпосередньо за рекламними щитами, аніж м’ячі у воротах Траппа.