Коли наперед визначені фаворити змагань окремо один від одного ухвалюють рішення грати черговий розіграш малозначущого турніру в пів ноги, то цілком закономірно з’являється історія успіху колективів середньої руки накшталт Угорщини, які в квартеті за участі Італії, Німеччини та Англії перед останнім туром усе ще зберігали відмінні шанси на вихід до плей-оф, перебуваючи на першій сходинці з відривом у два бали від найближчого переслідувача. Однак власне цією наздоганяючою стороною була саме "Скуадра Адзурра", яка перед вирішальним гостьовим протистоянням ще й підзарядилась перемогою над "трьома левами" (1:0).

"Чарівні мадяри" також не сиділи, склавши руки, а їхня звитяга в гостях у Німеччини (1:0) була черговим зразком сенсації з цього неочікувано інтригуючого квартету. Обидві команди таким чином були в гарних кондиціях перед звітною грою, тож не дивно, що їхнє протистояння спочатку було більш схоже на футбольне сумо. Угорщина ризикнула грати проти Італії на утримання м’яча, чого не порадиш навіть найбільш досвідченим збірним світу, і зрештою впевненості господарів вистачило майже на півгодини ігрового часу.

Команда Роберто Манчіні начебто й не вмикала шалених обертів під час пресингу, але зрештою таки дотисла опонентів біля чужого штрафного, голи Надь на 27 хвилині відіграв назад до володінь власної команди, проте Ньонто вже висів на плечах у Гулаши. Сталась невимушена помилка голкіпера, за яку футболісти Марко Россі були миттєво покарані ударом по порожніх воротах у виконанні Распадорі.

Італія провела змістовну другу половину першого тайму, проте на перерву відходила за тривожного сигналу, який надіслав ударом на трибуни замість спорожнілих воріт Аттіла Салаї вже незадовго до свистка головного арбітра. Було помітно, що господарі щось готують своїм опонентам, тому на другу половину гри незаангажованому глядачу все ж таки було варто зачекати.

Синхронні заміни від обох тренерів суттєво збільшили атакувальні можливості Угорщини і в той самий час дещо призупинили напад гостей. Зрештою догрались гості до того, що Доннарумма за кілька секунд близько 50 хвилини матчу заробив собі звання найкращого голкіпера турніру, коли тричі поспіль за один епізод у штрафному впорався з розстрілами від суперників фактично впритул.

Одразу після цього футболісти Манчіні провели разючу контратаку, яку завершувала комбінація Барелли та Крістанте на правому фланзі зі завершальним прострілом під порожні на Дімарко. І допоки Бонуччі під час святкування намагався зловити кухоль пива від уболівальників із трибун, його команда фактично ствердилась у власній спроможності довести цю гру до переможного фіналу.

Італія не намагалась нагнітати становище на чужій половині після другого забитого, а нападник Скамакка, який вийшов на поле на заключні 20 хвилин, мабуть, і не торкнувся м’яча навіть і десяти разів. Гості лишень зрідка вибігали до контрнаступів, тоді як м’ячем володіли їхні суперники, але знайти ще одного гольового моменту для головної зірки вечору, нападника Адама Салаї, що завершував міжнародну частину кар’єри, вони так і не змогли.