Два El Clasico в чемпіонаті залишились позаду, і за їхнім підсумком було встановлено паритет за перемогами каталонської Барселони та мадридського Реала. Після останньої зустрічі цих величних іспанських клубів та вже звичних претендентів на чемпіонський титул у Ла Лізі встигла промайнути березнева міжнародна павза, за час якої обидва колективи мали можливість побудувати власну стратегію на решту сезону.

Команді Хаві в цьому плані, очевидно, трохи пощастило від того факту, що єврокубкові зобов’язання вже не чинять тиск на футболістів, а дистанція від принципових суперників із столиці Іспанії вже складала божевільні, як для цієї пори року, 12 очок. Здавалось, що таку відстань надолужити неможливо, проте фанатам Барси точно не вартувало нагадувати про невдалий досвід нещодавнього матчу проти Альмерії (0:1), коли недостатня увага до протистояння коштувала одразу трьох залікових балів. А отже від виїзду "блаугранас" у гості до Ельче в рамках 27 туру повторення подібної невдачі точно ніхто не чекав.

Остання команда чемпіонату без особливих сподівань на порятунок та ще й із новим головним тренером на чолі — ось такими з’явились перед нами господарі звітної гри на футбольному полі. Робити за таких умов особливо нема чого: ти або складаєш зброю від самого початку, або намагаєшся хоча б спробувати грюкнути дверима. Валенсійцям до вподоби більше припав другий варіант, тому вони побудували потужний блок проти стартових наступів від суперників, і подекуди навіть самі встигали виходити до чужої половини.

Велика кількість порушень правил супроводжувала боротьбу в першому таймі, але Барса все одно зуміла оминути захист суперників перед воротами вже посеред першого тайму саме за рахунок стандартного положення в глибині власного лівого флангу атаки. Альба виконав подачу на дальню стійку, а Араухо залишив головою м’яч під удар Левандовські, який чудернацьким чином влучив собі в опорну ногу, і вже від неї м’яч перелетів захисника та голкіпера на шляху до воріт.

Не можна було сказати, що "блаугранас" витрачають на подолання спротиву суперників якісь надзвичайні зусилля. Команда Хаві била там, де опоненти виявляли власні слабкі сторони, і водночас постійно контролювала шляхи до можливих контратак за спини своїй експериментальній трійці півзахисників. Зрештою, до завершення першого тайму гості спокійно довели гру, після чого почали методично карати суперників за помилки.

Першим визвався це робити Фаті, коли на 56 хвилині відчув, що не втече від захисника, після передачі Феррана з власної половини через правий фланг, тож вирішив бити в дальній кут від межі штрафного. Себастьян Беккачече після цього вирішив швидко провести заміну, проте не встиг Ніко належним чином увійти до гри, як на ньому вже висів у пресингу на лівому фланзі захисту Гаві, відібрав м’яч, а Левандовські в межах штрафного скористався відскоком від партнера.

І щоб уже далеко не відходити від справ, Ферран завершив ударний відтинок гри у виконанні власної команди відмінним завершення у лівий кут із пів кола перед штрафним передачу з глибини від Левандовські. Лише отримавши повну торбинку м’ячів у власні ворота, Ельче почав провадити свої атаки. Ближче за інших до того, аби завершувати їх результативними ударами був Фідель, проте його підкрутка одного разу не залетіла під ліву стійку, а в іншому випадку удар головою прийшовся в поперечину, тож тер Штеген зберіг за собою черговий "сухий" матч.