Італійську Серію A останніми роками почали вважати чемпіонатом з одним із найбільших рівнів інтриги на всій футбольній мапі Європи, однак неаполітанський Наполі в поточному сезоні робить усе від себе залежне, аби це твердження не мало під собою жодних підстав. І який би суперник не траплявся на шляху команди Лучано Спаллетті, проте, у переважній більшості випадків, вона долає його спротив. Бергамаська Аталанта в поточній кампанії навряд чи може віднести себе до категорії провідних колективів країни, проте їй так само доводилось зіграти на стадіоні Дієго Армандо Марадона в рамках двадцять шостого туру.

Потрапить під шалений тиск команда Джан П’єро Гасперіні чи віднайде свій власний спосіб протидії "Партенопеї" — лише ці два питання мали якийсь сенс перед початком звітної зустрічі, і господарі майже одразу схилили нас до вибору першого з перерахованих варіантів. Пресинг від "південців" був помірно легким, проте дозволяв захоплювати все більші площі на чужій половині поля, і разом із тим почали з’являтись перші гольові моменти в звітній зустрічі.

Усе закрутилось із пострілу Політано під ближню стійку з правого флангу штрафного, із яким довелось упоратись Муссо, після чого бергамаски почали гуртуватись у потужний блок довкола власних володінь, майже не залишаючи простору опонентам. Навіть у Хвічі Кварацхелії з плином часу почали трохи здавати нерви через неможливість оминути захист суперників, і одну з власних непоганих нагод грузин змарнував посеред першого тайму, коли замість передачі на партнера обрав удар із гострого кута на лівому фланзі штрафного. Звісно, до цього обігравши пару суперників на власному шляху.

Приблизно в цей час ледь не вперше стало помітно, що ворота Наполі захищає П’єр-Луїджі Голліні, а не Алекс Мерет, якого перед початком гри раптово вирішили замінити з підозрою на пошкодження зап’ястка. Але роботи резервний голкіпер господарів майже не мав до перерви, тож і відзначитись корисними діями в дуже принципові для нього грі так і не вдавалось. А неаполітанці тим часом завершували першу половину моментом у Зелінські, але той також не пробив Муссо пострілом із центру чужих володінь.

Перевага футболістів Спаллетті була настільки помітною, що за їхню долю взагалі не доводилось перейматись після поновлення гри. Наполі не став чекати, допоки суперники відійдуть від утрати через травму Джимсіті та появи Муріеля в атаці на другий тайм, і запропонували два поспіль моменти в Осімгена з власного боку. Нігерієць свої нагоди в повітрі всередині чужого штрафного змарнував, але на завершення повної години ігрового часу асистував ліворуч на Хвічу, а той зробив усе сам, пробивши зі середньої відстані під поперечину.

Характер гри був таким, що цей м’яч мав підстави свідчити про долю всього протистояння, але Аталанта ще залишалась у грі, і відмінна нагода Сапати під час завершення кутового з лівого флангу на ближній стійці могла повернути рівний рахунок на табло. І ось тут сказав своє слово Голліні, урятувавши команду, яка трохи згодом знову розвернулась в атаці й зусиллями Ррахмані в прагматичному стилі завершила подачу кутового з правого флангу ударом головою в дальній кут. На цьому моменті вже дійсно стало все зрозуміло.