Туринському Ювентусу тимчасово повернули ті самі 15 очок у турнірній таблиці італійської Серії A, про які на кожній прес-конференції згадував головний тренер команди Массіміліано Аллегрі. Ця новина посеред тижня неабияк сколихнула інформаційний простір усередині країни на Піренейському півострові, оскільки таким чином "Стара Синьйора" перескочила одразу на третю сходинку турнірної таблиці й станом на початок тридцять першого туру загрожувала позиціям римського Лаціо.

А тут ще й "орли" поступились іншій команді з Турину, Торіно (0:1), поки "бьянконері" в свою чергу готувались до головного протистояння всього вікенду в італійському футболі — домашній зустрічі проти абсолютного лідера та майже майбутнього чемпіона країни, неаполітанського Наполі. До речі, "зебрам" цього вечора ще й доводилось відповідати за розгром у першому колі на полі суперників (1:5).

Напружений футбол — ось і все, на що можна було очікувати від цих двох команд у звітному протистоянні. Ювентус на правах господарів поля розпочав гру з пари цікавих флангових наступів, проте суперники швидко зуміли не тільки подавити спроби опонентів захопити ініціативу, а й відсунули їх аж до позиційного захисту перед володіннями Щесни. Постріли здалеку з правого флангу від Куадрадо до рук Мерета та удар головою з рикошетом від газону від Міліка при цьому так і залишились єдиними гольовими воротами біля воріт "південців".

Коли Юве грає від закритої оборони в цьому сезоні, то на велику кількість моментів біля воріт команди Аллегрі очікувати не варто. Наполі залишив за собою відсоток володіння м’ячем за підсумками першої половини гри, але суперники при цьому неначе й не нервували. Куди більше гравців "зебр" дратували дрібні порушені правил та дещо одностороннє суддівство, бо саме за господарями перед перервою закріпили два попередження, окрім яких заносити до протоколу було нічого.

Господарі намагались продовжувати грати в тому ж дусі й після перерви, проте пресинг Наполі поступово спричиняв усе більшу кількість невимушених помилок від Ювентуса перед власним штрафним. Особливо небезпечним в цьому плані був відтинок на початку заключної чверті ігрової години, коли один тільки Осімген у трьох послідовних випадах виступав із завершальними ударами, проте бив то в Щесни, то захисники кидались під м’яч.

А потім, на 82 хвилині, стався один із найбільш суперечливих моментів цього матчу. Наполі захопився позиційними атаками настільки, що залишив на свої половині занадто багато простору для ривку Ді Марії до контратаки через правий фланг, якого радо запустили передачею з глибини після чого Анхель уже з меж штрафного переграв захисників та воротаря, що кинулись закривати ворота від завершального удару. І все було добре до того моменту, як арбітри не побачили, що Мілік перед власним штрафним зіграв у ногу Лоботці в підкаті, і лише потім вибив м’яч.

За великим рахунком, VAR і вигадали саме для розв’язання таких суперечливих ситуацій, тож до рішення Мікаеля Фаббрі радше потрібно було прислухатись. Юве натомість завівся, і хоча потім особливих суперечок щодо скасування гола Влаховича з передачі К’єзи з лівого флангу штрафного, яку той робив у падінні вже за лицьовою, не було, туринці все ж таки були занадто емоційними й у банальній ситуації проґавили подачу Ельмаса з правого флангу, яку на дальній стійці ударом зльоту поміж ніг Щесни завершив Распадорі. Після того нам тільки показали, як Аллегрі залишає технічну зону, віддалившись до роздягальні, хоча його команда тоді ще намагались витягнути безнадійну гру.